ГлавнаяМир

Протести в Грузії назрівали давно

Відсутність потрібних реформ, незадоволення життям на тлі тривалої агресії Росії стали основними причинами протестів у Грузії. І не лише в столиці, а й в інших містах.

Акція протесту в Зуґдіді
Фото: livepress.ge
Акція протесту в Зуґдіді

“Ласкаво просимо до Грузії — країни, яку ненавидить Путін!” - такий банер, створений грузинськими активістами можна побачити на сторінці у Фейсбуці регіонального представника Transparency International Georgia в Зуґдіді, експерта з питань місцевого самоврядування Арчіла Тодуа. Подібні креативні ініціативи набирають обертів у цій країні, де вже понад десять днів не припиняються акції протесту, які призвели до запровадження чергових санкцій з боку Росії у вигляді заборони прямого авіасполучення. “Дай Путіну ляпаса, проведи літо у Грузії!” - закликають автори однієї з рекламних кампаній. Такі ініціативи знаходять велику підтримку не лише у громадян Грузії, а й серед її симпатиків з інших країн.

Крім грузинської столиці протести не припиняються і в регіонах — у Батумі, Кутаїсі, Ґорі, Телаві. Тривають вони і в Зуґдіді — адміністративному центрі західної області Самеґрело-Земо Сванеті, що включає історичні провінції Грузії Меґрелію і Верхню Сванетію та межує з окупованою Російською Федерацією Абхазією. Відповідь з іншого боку лінії окупації не забарилася: сухумська “влада” з 27 червня в односторонньому порядку обмежила рух на мосту Інґурі, що з'єднує Ґальський район окупованої Абхазії з іншою територією Грузії. Причиною цього рішення вона назвала “провокаційний характер” акцій протесту в Зуґдіді, що “зачіпає державність Республіки Абхазія”. Хоча найбільше через це рішення постраждали грузини, які переважно населяють окупований Ґальський район й життя яких тісно пов'язане саме з Самеґрело.

Попри те, що основною причиною акцій протесту по всій Грузії стало надання одіозному і відомому своєю антигрузинською риторикою депутату російської Держдуми Сєрґєю Ґаврілову почесного права відкрити Міжпарламентську асамблею православ'я в стінах грузинського парламенту 20 червня насправді вони назрівали тут давно. І не в останню чергу пов'язані з глибоким незадоволенням в суспільстві політикою правлячої партії “Грузинська мрія” й особисто її лідером-мільярдером Бідзіной Іванішвілі.

 Арчіл Тодуа
Фото: з фейсбук сторінки Арчіла Тодуа
Арчіл Тодуа

- Люди в регіонах Грузії незадоволені життям: відсутністю децентралізації і реальних реформ. Незадоволення накопичувалось давно і нарешті “прорвало”. Саме через це вони вийшли на вулиці. Втім, у Зуґдіді, де люди протестують понад п'ять днів, головною вимогою є відставка міністра внутрішніх справ Грузії Ґіорґі Ґахарія після того як у Тбілісі відбувся жорстокий розгін протестуючих в ніч на 21 червня. І поки цього не станеться, думаю, протести у нас триватимуть, - вважає Арчіл Тодуа.

Боротьба проти нових-старих проєктів міні-ГЕС не припиняється десятиліттями

Манана Сагліяні з Местії, активістка громадської організації “Зелена альтернатива” не приховує свого розчарування. Разом з однодумцями з Земо (Верхньої) Сванеті й інших регіонів Грузії вона протягом багатьох років намагається запобігти планам уряду побудувати велику кількість ГЕС і тим самим розвивати гідроенергетику. Через це останнім часом вказаний регіон перетворився на поле запеклої боротьби між громадами та представниками державної влади. Протести проти ГЕС об'єднали багатьох людей, які з усіх сил намагаються зберегти те, що залишилось від культурної спадщини й біорізноманіття їхнього регіону.

 Манана Саґліяні і Нарґіс Ніґуріані
Фото: Олег Батурін
Манана Саґліяні і Нарґіс Ніґуріані

- Проекти побудувати ГЕС по всій території Грузії з'явились ще в радянські часи. І одразу ж, із 1987 року почалися масові протести людей - спочатку проти ГЕС в Худоні, а потім й інших. Кульмінацією став 1989 рік, коли ми на знак протесту почали голодування. Після того проекти будівництва ГЕС призупинили. За часів президента Міхеїла Саакашвілі тут вирішили зробити ставку на розвиток туризму і це спрацювало: регіон почав розвиватися. А нинішній уряд Грузії відновив старі радянські проєкти будівництва ГЕС, і нам знову довелося включатися в боротьбу, - каже Манана Сагліяні.

Верхня Сванетія зі столицею в Местії зустрічає нас натовпами іноземних туристів, розмаїттям ресторанів, гостьових будинків, готелів. Колись відсталий і важкодоступний регіон перетворився на сучасний гірськолижний курорт з підйомниками, аеропортом і розвинутою туристичною інфраструктурою. Навіть зараз тут повним ходом будуються автодороги між населеними пунктами — приміром, до Ушґулі — одного з найбільш високогірних постійних поселень Європи, розташованому на висоті 2200 метрів над рівнем моря на південному схилі Шхари, однієї з найвищих гір Великого Кавказу. Важко повірити, що у 2007 році в путівнику по Грузії серії Bradt писалось, що до Местії ведуть погані дороги, а в самому регіоні взагалі відсутні ресторани гарної якості. Своєю інфраструктурою Местіа тепер чимось нагадує наш Буковель — тільки з більш доступними цінами навіть для бюджетних туристів.

Дорога між Местіа і Ушґулі
Фото: Олег Батурін
Дорога між Местіа і Ушґулі

За словами колишньої міністерки охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, а нині співголови Руху зелених Грузії Ніно Чхобадзе, повернення до радянських проєктів будівництва ГЕС пов'язано з бажанням грузинського уряду створити енергетичний хаб, за допомогою якою можна було б продавати електроенергію в інші країни.

- Загалом передбачається побудувати до 150 гідроелектростанцій по всій Грузії — на кожній річці, ледь не на кожному джерелі. Не відмовились від цих намірів і досі. Щоправда, коли все це тільки задумували, електроенергія коштувала значно дорожче ніж зараз. Проте тут є дві сторони: з одного боку наші енергетики заявляють, що не здатні заповнити наявний дефіцит електроенергії, а з іншого виступають екологи, попереджаючи, що будувати ГЕС там, де комусь закортіло — не можна. Жартома ми називаємо ці проекти “грузинським планом ГОЭЛРО”, тому що частина з них з'явилася ще в 1930-1940 роки, невдовзі після відомого плану “Державної комісії з електрифікації Росії”. Доходить до трагікомічних випадків, коли проекти міні-ГЕС з'являються навіть там, де взагалі відсутні джерела води. Якщо ці плани реалізують, Грузія отримає саме ту систему “ГОЭЛРО”, яка колись була розроблена в радянській ще Росії. І таким чином ризикує знищити унікальну екосистему, що поки зберігається в недоторканому вигляді. Причому, якщо спочатку ми виступали проти будівництва великих гідроелектростанцій, то тепер більш серйозною проблемою вважаємо саме малі ГЕС. Адже вони можуть заполонити буквально всі ущелини країни. Схожа ситуація, наскільки мені відомо, і в українських Карпатах, де місцеві жителі теж виступають проти будівництва малих гідроелектростанцій, - коментує Ніно Чхобадзе.

Ушґулі
Фото: Олег Батурін
Ушґулі

Заплановані проєкти, як наголошують екологи, можуть не просто негативно вплинути на навколишнє середовище, а й кардинально змінити соціальну і демографічну ситуацію в гірських районах Грузії та призвести до руйнування культурної спадщини. Адже від будівництва однієї лише греблі Худоні близько двох тисяч людей доведеться переселити, тим самим збільшуючи фрагментацію зникаючої етнічної групи — сванів. Також це може негативно вплинути на туристичну сферу. Ніно Чхобадзе наводить приклад однієї зі збудованих ГЕС, гуркіт від якої почав відлякувати туристів. Як наслідок місцеві жителі почали втрачати заробітки.

Адміністрація і поліція в Местіа
Фото: Олег Батурін
Адміністрація і поліція в Местіа

Трагікомічна ситуація виникла на річці Рачха в муніципалітеті Циґєрі в сусідньому регіоні Рача-Лечхумі та Квемо Сванеті. Два роки тому на ній почали будувати гідроелектростанцію потужністю 10 МВт.

- Гідрологи попереджали, що води в цій трохи дивній і доволі бурхливій річці буде замало для такої ГЕС. До них ніхто не дослухався і тепер власники станції змушені вносити зміни до проєкту будівництва, зменшивши потужність до 3 МВт. Але для Рачхи й це забагато! Тож я запропонувала їм як альтернативу розглянути варіант підвезення туди води цистернами, аби було що заливати до турбіни. Окрема ситуація в Гурії, де збудували ГЕС на ріці Дахві. Проте ця станція не працює, оскільки з самого початку там не розрахували наявність води і всі ризики. Можливо, краще було б спочатку відміряти, а потім відрізати? - запитує Ніно Чхобадзе.

Останнім часом до протестів проти будівництва ГЕС усе більше підключається молодь. Найактивнішими учасниками протестних акцій в муніципалітеті Душеті в Мцхета-Мтіанеті були молоді вихідці з цього регіону, які хочуть розвивати туризм на малій батьківщині. Зрештою їх підтримала місцева влада, яка зрозуміла, що від туризму залежить майбутнє Душеті. Тим більше, що ця ГЕС на 4 МВт усе одно давала б небагато електроенергії.

Ніно Чхобадзе
Фото: Олег Батурін
Ніно Чхобадзе

Ніно Чхобадзе зізнається, що протистояння з міністерством енергетики Грузії в часи, коли вона очолювала міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів відбувались постійно. Вона вважає, що було б набагато розумніше Грузії купляти електроенергію, ніж руйнувати екосистему країни або ж вивчити питання реорганізації чи реконструкції вже наявних ГЕС, не створюючи нові.

- Міністерство охорони навколишнього середовища не повинно тільки все без винятку блокувати. Його завдання — створювати регулятивні акти й суворо їх дотримуватись, допомагаючи бізнесу й іншим органам влади приймати правильні рішення. Якби це працювало, ніхто б не надав дозволу побудувати на річці Рачха ГЕС потужністю 10 МВт. Якби щось подібне сталось в країнах Євросоюзу, то інвестори неодмінно подали б судовий позов на уряд, вимагаючи компенсацій за зведення гідроелектростанції в місці, де не вистачає води. Було б добре, якби наші міністри несли кримінальну відповідальність за свої рішення без строку давності. На жаль, це у нас відсутнє, - додає Ніно Чхобадзе.

Через опір будівництву ГЕС активістку з Местії Манану Сагліяні звільнили з посади організатора культурних заходів в місцевому муніципалітеті. Звільнили і її колегу Наргіс Ніґуріані. Проте жінки кажуть, що не припинятимуть свою боротьбу.

Машина патрульної поліції в Ушґулі
Фото: Олег Батурін
Машина патрульної поліції в Ушґулі

- Якщо ми здамося, то може загинути екосистема Верхньої Сванетії, що неодмінно вплине на здоров'я місцевих жителів. Збільшення дзеркальної поверхні води в наших горах теж може призвести до біди, адже у більших водоймах накопичуються важкі метали, а це у свою чергу може викликати різні захворювання. Впливає вогкість і на унікальні розписи в наших старовинних церквах. А через будівництво Ненскра-ГЕС уже стався зсув ґрунту, що не так давно спричинило справжнє лихо в селі Чубері, - підкреслює Манана Саґліяні.

На думку активістки Наргіс Ніґуріані, за бажанням будувати нові ГЕС стоїть змова між представниками влади і інвесторами.

- Багато що оформлюється у нас на підставних осіб. А сам регіон розвивається лише завдяки туристам. Багато хто на цьому зміг швидко розбагатіти. Однак у нас залишається багато проблем: до багатьох населених пунктів ведуть “вбиті” дороги, відсутня будь-яка інфраструктура. Навіть у популярному серед туристів Ушґулі все залишається на середньовічному рівні, а унікальні сванські башти перебувають в жалюгідному стані й руйнуються, - каже вона.

Погані дороги, які гальмують розвиток туризму і ускладнюють комунікацію із зовнішнім світом для місцевих жителів, відсутність якісного медичного обслуговування і нестача закладів профтехосвіти називає серед основних проблем регіону й редактор сайту svanetiinfo.ge Цотне Муселіані з Лентехі, найбільшого населеного пункту в Квемо (Нижній) Сванетії.

- На жаль, наш уряд не працює з народом. Коли вони втілюють якісь інфраструктурні об'єкти, то нікого не запитують, що і як їм робити. Не питають цього навіть у Тбілісі. За часів президентства Міхеїла Саакашвілі чималі кошти вклали в сусідній з нами регіон Верхню Сванетію, де тепер дуже гарно розвинутий туризм. Нижню Сванетію це не зачепило, тож туристів тут дуже мало. Попри те, що місця тут унікальні і своя, дивовижна природа, - говорить Цотне Муселіані.

 Жителька Ушґулі
Фото: Олег Батурін
Жителька Ушґулі

“Реформи в Грузії часто нічим не завершуються”

Сусідство столиці західного регіону Самеґрело-Земо Сванеті Зуґдіді з окупованою Абхазією відчуваєш уже вирушаючи з місцевого залізничного вокзалу до центру міста. Ця дорога проходить через місцевий ринок, на який щодня до запровадження обмежень сухумської “влади” з'їжджались жителі Гальського району самопроголошеної “республіки”. Лінія окупації розташована неподалік: приїхати сюди, вирішити всі свої справи і повернутися додому вони можуть за один день. 

- Здебільшого з Гальського району Абхазії до нас приїжджають на лікування, продати або купити якісь товари, медикаменти. З інших регіонів цієї “республіки” приїжджати набагато складніше. Проте у нас намагаються створити для них гарні умови, часто навіть кращі ніж для місцевих, продемонструвати, що ми не вороги жителям Абхазії. Ми теж зі свого боку робимо все, аби працювала громадянська дипломатія і знищувала наявні стереотипи жителів окупованого регіону до Грузії, - розповідає директор радіо “Атінаті” в Зуґдіді Ґія Хасія.

Ця неурядова радіостанція вже протягом п'яти років постійно інформує слухачів не лише про події в регіоні, а й передає новини з сусідньої Абхазії. Ґія Хасія наполегливо шукав тамтешніх журналістів і активістів, які могли б надавати інформацію про те, що там відбувається. Всі вони довгий час працювали анонімно, але поступово почали готувати новини і репортажі відкрито, озвучуючи свої імена.

Ґія Хасія
Фото: Олег Батурін
Ґія Хасія

- Не в останню чергу це нам вдалося завдяки їхній довірі до радіо “Атінаті”. До того ж наші передачі активно слухають в Абхазії. Причому, тамтешніх слухачів цікавить не лише як ми подаємо інформацію звідти, а і якісь новини з нашого регіону. Інтерес до того, що відбувається в Абхазії існує й на контрольованій території Грузії. Адже у нас проживає велика кількість внутрішньо переміщених осіб після військового конфлікту на території Абхазії. Більшість з них досі сподіваються повернутися додому, де у них залишились будинки, майно, - стверджує Ґія Хасія.

За словами журналістки і ведучої радіо “Атінаті” Майї Піпіа останнім часом “влада” Абхазії почала ускладнювати життя населенню Гальського району, відбираючи у них грузинські паспорти, примушуючи брати посвідку на проживання на території “республіки”.

- Також “влада” Абхазії не без участі Росії всіляко намагається використовувати відмінність сванської і менгрельської мов від грузинської, заохочуючи жителів Самеґрело-Земо Сванеті до сепаратистських настроїв щодо можливого відокремлення від території країни, - розповідає вона.

Майя Піпіа
Фото: Олег Батурін
Майя Піпіа

Боротися з цими проявами російської пропаганди в Грузії вдається зі скрипом — визнає регіональний представник неурядової антикорупційної організації Transparency International Georgia в Зуґдіді, експерт з питань місцевого самоврядування Арчіл Тодуа.

- Попри всі складнощі мені здається, що Україні вдається справлятися з цим набагато краще, - впевнений він. - На жаль, наявні стереотипи в грузинському суспільстві часто лягають на благодатний ґрунт, чим охоче користуються росіяни. Приміром, поширюючи безкінечні фейки про те, що в разі набрання Грузією членства в Євросоюзі у нас неодмінно будуть легалізовані шлюби між геями або що наша країна “остаточно втратить” власну культуру й традиції. Чимало людей ведуться на це й кажуть: “Нам краще бути разом із Росією, щоб разом боротися з гомосексуалами та захищати свої традиції.

Не менш болючими бідами Грузії, на думку Арчіла Тодуа, є відсутність давно назрілих реформ і проблеми з корупцією. Останнє зараз може підтвердити ледь не кожен житель Зуґдіді, адже тут нещодавно відбулись позачергові вибори мера. Попередній очільник міста Лаґа Ґоґія, обраний у 2017 році від правлячої партії “Грузинська мрія” був знятий з посади через корупційний скандал. Днями екс-мера і його заступника Тбіліський міський суд визнав винними в отриманні хабаря в особливо великому розмірі і присудив першому 2 роки ув'язнення, а другому — 4 роки умовно. Обох чиновників затримали восени 2018 року. Лаґу Ґоґія і його заступника звинуватили у вимаганні хабаря від одного з громадян розміром $21,5 тисячі. За це чиновники обіцяли винести на аукціон для набуття права оренди один із місцевих садів і прилеглу до залізничного вокзалу в Зуґдіді територію.

Вулиця в Ушґулі
Фото: Олег Батурін
Вулиця в Ушґулі

- Періодично у нас починаються якісь реформи, але вони йдуть не так як потрібно, а часто взагалі нічим не завершуються, - констатує Арчіл Тодуа. - Приміром, у Грузії існує велика бюрократія. На місцях у нас працює багато чиновників: якщо у 2011 році в мерії Зуґдіді нараховувалось біля 100 співробітників, то тепер понад 350. Натомість ніякого покращення роботи мерії не відбулась: адміністративних видатків стає все більше, чиновники отримують невисоку зарплату і не спроможні працювати ефективно. Досі у Грузії не реалізована й децентралізаційна реформа, яка дуже успішно триває в Україні. У нас центральна влада завжди намагається утримувати свій вплив на регіони. Через це голови муніципалітетів хоч і є формально і юридично незалежними особами, однак фактично повністю підпорядковуються вищим посадовцям. Хоча спроби щось змінити вже були. У 2014 році Зуґдіді й частина інших міст отримали статус самоврядних муніципалітетів. Коли ж уряд побачив, що це призвело до більшої незалежності останніх, реформу одразу було скасовано.

Тож цілком закономірно, на думку Арчіла Тодуа, що люди в Грузії вийшли на вулиці. І підсумовує: “Хоча серед вимог протестуючих переважає відставка міністра внутрішніх справ, її виконання владою стало б сигналом до можливості впровадження й інших змін, яких так потребує моя країна”.

Местіа
Фото: Олег Батурін
Местіа

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Giving Voice, Driving Change- from the Borderland to the Steppes” за підтримки Інституту висвітлення війни та миру. Висновки і думки, висловлені в цій публікації належать їх авторам і не обов'язково відображають офіційну політику або позицію IWRP.

Олег БатуринОлег Батурин, Журналист и кинообозреватель
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter