ГоловнаСвіт

Нурсултан не залишить Казахстан

Одна з моїх перших статей про Назарбаєва називалася «Нурсултан Казахстану» – і сам Нурсултан був дуже незадоволений цим заголовком і навіть говорив про нерозуміння цього визначення у телевізійному інтерв'ю. Тоді, на самому початку 90-х, Назарбаєв намагався виглядати демократичним лідером – і тому, що такими були вимоги епохи, і тому, що йому дуже не хотілося вважатися автократом. Радянський Союз – перебудовний Радянський Союз – все ще існував і Назарбаєв, який не до кінця зрозумів рівень дезінтеграційних процесів, міг сприймати себе як перспективного керівника союзної республіки, який ось-ось стане одним з перших у Москві.

Фото: EPA/UPG

І дійсно, можливість призначення Назарбаєва головою уряду СРСР тоді обговорювалася – і не в останню чергу через це Назарбаєв продовжував орієнтуватися на Горбачова, а не на Єльцина, а Казахстан став останньою союзною республікою, яка проголосила незалежність.

 Втім, в цій обережності була і демографічна складова: Назарбаєв отримав в управління республіку, у якій половину населення становили росіяни, а самих казахів десятиліттями інфікували міфом про «бездержавність», з успіхом підхопленим Володимиром Путіним вже у наш час. І безболісно перетворити цю союзну республіку на державу, не викликаючи роздратування більшості її жителів, було не так просто. Саме тому у перший пострадянський період Назарбаєв, а не росіянин Єльцин, був головним інтегратором і всі нинішні інтеграційні конструкції – результат його фантазії. Від демократизму свого Назарбаєв відмовився досить швидко і перетворився на класичного центральноазіатського навіть не диктатора, а напівбога, який розривається між власним владолюбством, суперечливими інтересами сім'ї, взаємовідносинами кланів і російськими амбіціями. А головним питанням, яке задавали собі казахстанці всі ці роки, було питання «а що ж буде після Назарбаєва?».

Володимир Путін і Нурсултан Назарбаєв під час зустрічі в Кремлі, 27 грудня 2017
Фото: EPA/UPG
Володимир Путін і Нурсултан Назарбаєв під час зустрічі в Кремлі, 27 грудня 2017

І ось цей день настав. У телевізійному зверненні до нації Нурсултан Назарбаєв оголосив про свою відставку з посади президента країни. Але стверджувати, що епоха Назарбаєва в політичному житті Казахстану є завершеною, я б не поспішав. Ми маємо справу не з закінченням епохи, а з початком спецоперації. Спецоперації «Наступник».

Після оголошення про відставку з посади президента Казахстану Назарбаєв від влади не відмовився. Він буде очолювати Раду безпеки країни, за якою ще у минулому році конституційно закріплені нові повноваження. Згідно з тими ж змінами до Основного закону, Назарбаєв може очолювати Раду безпеки довічно. Крім того, він залишиться главою правлячої в країні партії «Нур Отан» – казахстанського аналога «Єдиної Росії», яка контролює парламентську більшість. За великим рахунком, Назарбаєв перемістив самого себе на позиції, які він займав у червні 1989-лютому 1990 років. Тоді Назарбаєв був першим секретарем ЦК Компартії Казахстану, а головою президії Верховної Ради республіки працював Махтай Сагдієв, про існування якого за межами Казахстану мало хто знав. Тому що він був номінальним главою республіки, а справжнім її лідером був, звичайно, Назарбаєв. І коли Назарбаєва у лютому 1990 року обрали головою Верховної Ради Казахстану (а потім президентом), Сагдієва відправили очолювати республіканську Раду ветеранів.

Таким саме номінальним головою держави буде поки що Касим-Жомарт Токаєв, голова казахстанського сенату, який займав за Назарбаєва різні посади у місцевій номенклатурі. Токаєв – один з перших політиків, зобов'язаних своїм піднесенням особисто Назарбаєву, який працює з президентом з початку кар'єри. Президент ставився до свого молодого міністра закордонних справ (перша значуща посада Токаєва) з батьківською теплотою, незважаючи на те, що різниця у віці у них всього 13 років і ніяким «батьком» Токаєва Назарбаєв ніколи не міг би бути – хіба що політичним. І цікаво, що Назарбаєв нічого нового не вигадує. Саме так готував собі наступника на посаді глави Казахстану його попередник, член брежнєвського політбюро академік Дінмухаммед Кунаєв.

Касим-Жомарт Токаєв
Фото: Вікіпедія
Касим-Жомарт Токаєв

Кунаєв – перший казах на чолі республіки – теж вирощував Назарбаєва як політика, всім зобов'язаного йому особисто. Тоді операція провалилася тільки через некомпетентність Горбачова і Лігачова, які надумали надіслати до Казахстану сірого російського номенклатурника з Ульяновська – і спровокували своєю дурістю перші масові протести нової епохи. Але вже за два з половиною роки все вийшло так, як задумував Кунаєв і його вихованець очолив Казахстан. Втім, тоді Назарбаєву було 49 років. Токаєву скоро 66.

Проте, саме цьому не дуже юному політику належить зіграти роль молодого президента Казахстану. Ніяких позачергових виборів в країні ніхто проводити не збирається. Токаєв виконуватиме обов'язки президента до закінчення терміну президентських повноважень Назарбаєва у 2020 році. І ось цей період обіцяє стати найцікавішим в процесі транзиту. Тому що він буде справжнісіньким випробувальним терміном для наступника. Якщо Токаєв виправдає очікування «батька нації», його кандидатуру висунуть на виборах і він, поза всяким сумнівом, буде обраний президентом. А якщо щось піде не так, партія «Нур Отан» висуне іншого кандидата – а Токаєв так і залишиться «казахстанським Медведєвим», що зберіг крісло для справжнього наступника першого глави держави.

Фото: rus.azattyq.org

Але навіть якщо все буде добре для Токаєва і він втримається при владі, справжні проблеми для нього – або для будь-якого іншого казахстанського лідера – почнуться зовсім не в цей період, а тоді, коли не стане Назарбаєва. Тому що незмінною залишилася сама система персоналістської влади, заточена саме під некоронованого казахстанського султана, незмінним залишилася сама держава, пошита на назарбаєвський розмір.

А значить, відповідь на питання «що після Назарбаєва?» залишається відкритою.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram