Перемоги на одній нозі попри біль
До останніх чотирьох сутичок на турнірі Аонішікі Арата підходив у статусі лідера рейтингу борців з 10 перемогами в активі. На момент 12-го змагального дня він уже виконав своє головне завдання – достроково повернув собі ранг озекі. Формально це відбудеться після публікації наступного банзуке – рейтингу сумоїстів. Фактично – сталося після десятої переможної сутички на дохйо (ринг у сумо, – Ред.) Nagoya Basho. Тож усе інше можна було сприймати як бонус, але Данило вирішив довести справу до кінця, здобувши Кубок імператора.
Варто сказати, що він цілився на цей результат ще перед початком змагань, наголошуючи в розмовах із японськими медіа, що «простого» повернення до озекі недостатньо. Насправді зробити це було складніше, ніж сказати. У рамках 12-го змагального дня ще секіваке (третій ранг у сумо, – Ред.) Аонішікі протистояв японському секіваке Котошохо. Українець витримав тачі-ай (стартове зіткнення в сутичці, – Ред.), але не зміг знайти опору через травмовану ногу, дозволив себе розкрутити й вийшов за межі дохйо.
Щоб зачепитися за кубок, потрібно було перемагати монгольського озекі зі статусом цуноторі Кірішиму в 13-й сутичці. Завдання не з простих, адже монгол нині виступає найстабільніше серед усіх сумоїстів макуучі, але Явгусишин зміг це зробити. У притаманному для себе стилі українець схопив лівою рукою за маваші (пояс сумоїстів, – Ред.) Кірішими, а потім потягнув його правою рукою до краю дохйо. У підсумку монгол опинився на підлозі, фактично зробивши сальто.
Після цього Аонішікі переміг непоступливого маегаширу Такеруфуджі в рамках 14-го змагального дня й вийшов на фінал проти японського секіваке Атаміфуджі – одного зі своїх переслідувачів і разом з тим – найважчого сумоїста дивізіону (200 кілограмів ваги і 187 сантиметрів зросту). У випадку перемоги українець одразу став би чемпіоном, якщо ні – вийшов би в плей-оф із тим таки Атаміфуджі, в якого теж було б 12 перемог. Окремо від цих двох за плей-оф також боровся Кірішима, який підходив до 15-ї сутички з 11 позитивними результатами на турнірі.
Так і сталося, інтрига лише зростала. Атаміфуджі банально пересилив Аонішікі, виштовхавши українця за межі дохйо. Данило, який фактично спирався лише на одну ногу упродовж усього турніру, під час падіння незручно приземлився на праву… Хоч у сумо не вітається прояв будь-яких емоцій, приховати гримаси болю йому не вдалося. Потім ще й Кірішима легко розібрався із Котозакурою, теж гарантувавши собі місце в плей-оф. А там уже за круговою системою: хто переможе обох суперників – той і чемпіон.
Чемпіонські розбірки
Шансів, що ним стане Данило, з огляду на проблеми з ногами, було мало. Але ж і йому не вперше ставати автором сенсацій. У першій сутичці плей-оф Атаміфуджі легко виштовхав Кірішиму, тому опинився за крок від кубка. Аонішікі вийшов на сутичку з японцем уже з обома забинтованими ногами. Попри це українець примудрився захопити маваші гіганта, зблизився з ним, підтягнув до краю дохйо, схопивши за голову, і потім завдяки чудовій координації змусив японця покинути межі кола. Це було настільки енергозатратно, що до свого боку дохйо українець ледь йшов, кульгаючи на обидві ноги.
Перемога дозволила Аонішікі самому вирішувати долю чемпіонства. Перемога над Кірішимою в наступній сутичці зробила б його володарем кубка. І зробила-таки. Аонішікі розпочав своє друге протистояння в плей-оф Nagoya Basho із впевненого тачі-ай, а потім пересилив Кірішиму, впавши за інерцією разом із ним за межі дохйо. Монгол покинув змагальне коло першим, тому програв. Аонішікі натомість приземлився всією вагою на плече, а потім скорчився від болю. Такою для нього була ціна чемпіонства.
Day15 playoff bout 3Oz Kirishima (L)
— Sumo Soul 相撲魂 (@TheSumoSoul) July 26, 2026
Oz Kirishima (L)
Sw Aonishiki (R)
SPOILER: After falling to Atami in regular bout, Ao found a way to beat him in their playoff (I didn’t think he could do it) and now if he beats Kiri, Ao takes his 3rd yūshō. AND if not we go around yet again… pic.twitter.com/ZNXvWAyaB6
Прикметно, що всі три Кубки імператора Аонішікі здобув саме в плей-оф: у листопаді 2025-го в додатковій сутичці він здолав йокодзуну Хошорю, у січні 2026-го – Атаміфуджі, а тепер – обох переслідувачів одразу.
Він не приховував, що ледь йде, та й сенсу немає – всі в макуучі в курсі про ушкодження. В такому стані із загальним результатом 12:3 українець утретє підняв 30-кілограмовий Кубок прем'єр-міністра (величезна срібна чаша, яку вручають за перемогу на гранд-турнірі, – Ред.) під овації японських уболівальників. Вони вже знали, що Данило – вправний сумоїст, а після Nagoya Basho з'ясували, що українець ще й людина великої волі – «йокодзунська» порода. По-іншому в сумо, де немає поняття перерви на відновлення, неможливо досягнути успіху. Браво, Даниле!
Радіють за нього й в Україні! І не лише за нього!
Невипадковий злет Шіші
Ще один український сумоїст, який може сміливо записувати Nagoya Basho в актив, – це уродженець Мелітополя Шіші Масару. Саме Сергій став першим українцем у макуучі, але зірок із японського неба не хапав до Nagoya Basho.
Він підійшов до турніру після операції і видав найкращий виступ у кар'єрі. Після 11 сутичок в його активі було 9 перемог. Для Шіші, який раніше максимум боровся лише за качі-коші (позитивний баланс перемог і поразок – 8:7, – Ред.), це фантастичний результат. Найважливіше для нього те, що звитяги не були випадковими. Навпаки – трудові, після важкої, але грамотної боротьби.
Основна частина турніру була настільки вдалою, що кожна наступна перемога була за щастя. І Шіші радував. 12-го змагального дня він переміг японського маегаширу Асанояму. Обидва сумоїсти вирішили не відступати, тому вперлися один в одного без хитрощів. У непоступливій боротьбі українець пересилив суперника й гарантував собі більш ніж солідний результат – 10 перемог на турнірі.
На більше цього разу сил не вистачило: далі пішли поразки, зокрема й від Атаміфуджі 14-го змагального дня. Японський секіваке, мабуть, єдиний в макуучі (хіба ще йокодзуна Оносато), хто відверто сильніший за Шіші в лобовій зустрічі. Однак Соколовський, видно було, не засмучувався через результат.
Кожна наступна сутичка з урахуванням того, що рівень суперників переважно зростав, – це досвід, який допоможе виступити краще на наступному гранд-турнірі. Шіші суттєво додав під час липневого Nagoya Basho, тому далі суперники ставитимуться до нього серйозніше, їхній загальний рівень теж від початку буде вищим. Та й він опиниться вище в банзуке, дещо заспокоївшись після того, як ледь не вилетів із макуучі.
А кому точно спокою не буде перед вересневим Aki Basho – так це йокодзунам. З такими виступами не за горами попередження від Комітету із розв'язання питань йокодзун при Асоціації сумо Японії.
Йокодзуни (не) справжні
Йокодзуна – це великий чемпіон у сумо, найкращий борець, який задає тон усьому найвищому дивізіону. Перемога над ним – це завжди сенсація за єдиним винятком – якщо її здобуває інший йокодзуна або озекі. Коли великого чемпіона перемагає хтось із маегашир (базовий ранг у найвищому дивізіоні сумо, – Ред.), то отримує кінбоші – золоту зірку, яка гарантує бонусні виплати упродовж кар'єри за умови, що сумоїст залишається секіторі, тобто виступає в макуучі або дзюрьо (другий дивізіон, – Ред.).
Тому кожна поразка або, жах, серія поразок для йокодзун – це катастрофа. «Збитих» йокодзун, навіть якщо через ушкодження, зазвичай відправляють на почесну пенсію. Тому й обом йокодзунам – і японцю Оносато, і монголу Хошорю – є над чим подумати.
Японець, який уже вісім місяців страждає від травми плеча, жахливо стартував на Nagoya Basho із 3 поразок у 4 сутичках, але упродовж змагань зміг трішки реабілітуватися, гарантував собі качі-коші (9:6) і переможно завершив турнір. Результат, очевидно, непереконливий, але й не повністю провальний. Можна сказати, що проскочив на тоненького.
Чого не скажеш про монгольського йокодзуну Хошорю. Він записав до активу 7 перемог перед 14-м змагальним днем, а потім знявся із турніру. Офіційна причина – травма коліна. Але складається враження, що монгол не хотів протистояти земляку Кірішимі в передостанній сутичці й потенційно опинятися за крок від маке-коші (негативний баланс перемог і поразок – 7:8 і менше, – Ред.)… Програш від монгольського озекі означав би, що до сутички проти йокодзуни Оносато в останній день Хошорю підходить не в найкращому світлі. Тому він вирішив пропустити протистояння з обома. Це дещо підсолоджує провальний виступ ще одного йокодзуни.
Не додає обом честі й те, що на Nagoya Basho їх обох переміг наш секіваке Аонішікі Арата фактично на одній нозі. Це породжує низку запитань, головне з яких: «Чи справжні йокодзуни?» Бо справжні йокодзуни перемагають наперекір травмам і не пасують перед викликами… Першим на думку спадає якраз не Оносато чи Хошорю, а українець Аонішікі.
Наступний гранд-турнір Aki Basho стартує 13 вересня в Токіо. До нього Данило Явгусишин підходитиме в статусі озекі, Сергій Соколовський – стабільного маегашира, Кірішима – сумоїста, який перебуває за кілька кроків від йокодзуни, а йокодзуни – чемпіонів, які зобов'язані перемагати кожного на своєму шляху.
Ми ж поки святкуємо перемогу Данила – від Вінниці до Нагої.