Збірна України зараз на тренувальному зборі. Розкажіть, де саме він проходить?
Зараз ми в Хорватії, у місті Поречі. Це невеличкий міжнародний тренувальний збір, на який також приїхали декілька команд з Європи. Вирішили трохи розбавили свій однотипний збір у Кончі-Заспі, тим паче тут гарні умови, тепло. Два тижні будуть продуктивними.
Під час тренувань ви акцентуєте на загальній фізичній підготовці чи на спарингах?
Більше часу приділятимемо спарингам. Зараз у нас планова підготовка до Чемпіонату Європи. Залишилося трохи більше як місяць, тому зосереджуємося на тактичному й технічному акцентах. Ми тут, аби поспарингувати з європейками, попрацювати над своїми помилками.
Чи є розподіл на спаринг-партнерок, з якими важче або легше працювати?
Не буває зручних або незручних спаринг-партнерів. Під час тренування намагаєшся підлаштуватися під опонента. Складніше працювати з тими, хто постійно пресингує. Однак ми вже на такому рівні, що нам не важливо, хто суперник, адже треба працювати над своєю технікою. Ми ж не добираємо суперника, коли виходимо на змагання. Хто випадає, проти того треба боротися, тому комфортний він чи ні — це неважливо. Добре, що тут, на зборі, є різні спаринг-партнери й можна ставати кращим.
А якщо говорити про школу боротьби кожної країни. Вони відрізняються?
Усі різні. Кожна країна має свої фішки. Ми, українки, володіємо своєрідною технікою. На зборах спостерігаю за шведками й можу сказати, що вони зовсім інші, починаючи з розминки й закінчуючи власне боротьбою — усе інше. Такі збори дуже важливі, адже тут ми можемо поділитися досвідом, обмінятися техніками, напрацьовувати їх і, звісно, вчитися. Вчитись і вдосконалюватися потрібно завжди.
Чим ми відрізняємось від інших борчинь?
У нас насправді боротьба достатньо популяризована. Багато дівчат займаються цим видом спорту, тому в нас велика конкуренція за місце, можливо, найжорсткіша в Європі. У нас є дуже талановиті дівчата, обдаровані, просто створені для боротьби. У них є характер і дух боротьби. Окрім того, ми вирізняємося технічним арсеналом. Ми на рівень вищі за європейок у техніці. Водночас тактично трохи поступаємося, психологічно, можливо, теж. Загалом у нас дуже потужна команда. У нас, якщо одна борчиня не може конкурувати, буде інша дівчинка, а в європейок по-іншому. Якщо в категорії є одна борчиня, то вона вже надовго, незамінна.
У футболі люди порівнюють Мессі (талант) і Роналду (працьовитість). Ваша робота й досягнення — це наслідок роботи над собою чи дару?
Мені здається, що це все поєдналось. Ба більше, вважаю, що багато працювати — це також талант. Здається, що не всі так можуть. Талант — це добре, але ніхто не скасовував того, що треба постійно вдосконалюватися.
Нещодавно ви стали другою на міжнародному турнірі в Албанії. Чи задоволені результатом? Чому?
Насправді абсолютно задоволена, бо я не так багато часу готувалась до цього турніру. Після Олімпіади я зробила невеличку паузу на переосмислення цінностей. Вирішувала, що робити далі. Це був такий час для усвідомлення реальності й відпочинку. Хотілось відчути трохи сімейного життя, відновитися після режиму нонстоп. Потім відчула, що є ще сили й бажання працювати. З нового року почала втягуватися. Звісно, цього було недостатньо, тому я розуміла, що на цьому турнірі не зможу проявити себе повноцінно. Головне було вийти й відчути атмосферу, виконати певні завдання протягом боротьби. До фіналу я все виконала, тому була повністю задоволена. Фізичні кондиції були на неналежному рівні: коли голова ніби розуміла, що треба робити, а от тіло не було готове до кінця. Підсумовуючи, можна зазначити, що старт сезону був хорошим.
Чемпіонат Європи розпочинається трішки більше як за місяць. Чи вистачить часу, аби повністю підготуватися?
Мій старт буде 9–10 квітня, не так багато залишилось. Я думаю, що мені вистачить часу. Ми виконаємо плідну роботу на тренувальному зборі в Хорватії, а потім ще буде збір у Кончі-Заспі. Усе буде гаразд.
Після Олімпіади більшість спортсменів беруть паузу, так само вийшло й у вас. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цей період.
Після Олімпіади місяць я взагалі нічого не робила. Моє тіло почало сигналізувати про те, що варто перепочити. Давалися взнаки травми, адже різка й тривала пауза негативно впливає на організм. Усі проблеми вилазять. Розуміла, що треба підтримувати фізичну форму: фітнес, йога, плавання. Паралельно з цим я проводила майстер-класи, відкриті тренування, тому боротьба була, але мінімальна. Наприкінці року був Кубок України з вільної боротьби, в якому я участі не брала, бо розуміла, що не готова. Ми поспілкувалися з головним тренером, він запитав мене, в якій я формі, що планую далі, після чого вирішила повертатися. Наш новий головний тренер (команду з жіночої вільної боротьби з 2025 року очолюватиме Володимир Яременко, який раніше виконував функції асистента головного тренера у штабі Володимира Євонова. — LB.ua) склав план підготовки, після чого я почала відновлюватися. Зараз усе із задоволенням. У нас новий тренер, і я почуваю себе вільною. У нас хороша атмосфера в команді, дружня. Кардинально змінився тренувальний процес, і це всім подобається. Щось нове для нас, новий підхід, як ковток свіжого повітря.
Як ментально переживали післяолімпійський період?
Звісно, змагання такого рівня — це завжди стрес, з медаллю ти повернувся чи без неї. Далі — пустота. Ти спрямував усі свої сили на підготовку, а потім, коли все закінчується, потрібно знову шукати стимул. Минув місяць, і в мене почали з’являтися нові пропозиції. Я перемкнулася на менеджерську діяльність. Мені запропонували очолювати федерацію в Івано-Франківській області — як виконавчому директору, тому вже спробувала себе в ролі спортивного менеджера, організатора. Це дозволило відпустити Олімпіаду, спробувати щось кардинально інше. Це також спорт, але вже із зовсім іншого боку. Почала поєднувати цю діяльність з тренувальною і зрозуміла, що спорт важливий, але не ключовий. Він допомагає досягати певних цілей, але є важливіші речі в нашому житті.
Які ваші обов’язки на новій посаді, які цілі ставите в роботі?
Відповідальність мотивує. Це мені подобається. Насправді я займалась цим роками — популяризувала нашу боротьбу, але тепер я працюю для конкретної мети. У нас є регіон, у якому мене підтримують люди, їм подобаються мої ідеї. Хочеться вводити якісь новинки, щоб наш спорт був більш доступним, більш масовим. З наших дітей виростуть таланти, бо це здібні діти, які можуть у майбутньому стати чемпіонами.
Цікавий перехід з професійного спорту. У багатьох виникають проблеми з цим, але, судячи з усього, не у вас.
Так, мені здається, що рішення про життя після спорту дається дуже складно психологічно. Треба плавно переходити. Я над цим працюю, бо ще у спорті, але водночас уже пробую щось нове, вивчаю іншу спортивну галузь.
Ви активно працюєте з дітьми, проводите майстер-класи. Які емоції у вас викликає цей процес?
Це складно, але дуже важливо для дітей. Вони бачать приклад і хочуть наслідувати. Я люблю дарувати позитивні емоції людям, ділитися досвідом, тому вважаю, що робота з дітьми — це моя місія. Це також допомагає мені рухатися вперед. Я розумію, що дітям потрібно показувати гарний приклад. Так ми робимо корисні речі для нашої країни, бо діти зростатимуть у спорті, розумітимуть, що таке відповідальність і повага. Сукупно це може дати гарні плоди в майбутньому.
Як мотивувати дітей займатися спортом?
Це, можливо, трохи смішно прозвучить, але треба закидувати спортивні відео в тікток, показувати дітям, що спортсмени теж розважаються, що вони теж круті, мають багато підписників. Маємо давати їм спортивний контент: вправи, цікавинки, щоб діти дивилися не якісь дурниці, а корисні відео. Соцмережі — це сила, яку потрібно правильно застосовувати.
Популярність вільної боротьби в Україні зростає?
Звісно, бо є яскравий приклад. Іра Коляденко — дворазова олімпійська призерка, Аліна Акобія… Остання, до речі, демонструє, що боротьба не впливає на її жіночність. Вона може мати крутий вигляд, робить фотосесії — це дуже цікаве висвітлення нашого спорту. Насправді кожен має якусь свою особливість. Іра теж цікаво веде соцмережі, дає поради. Я теж маю фішки. Усі хочуть ставати кращими.
Чи бувають непорозуміння у вашій команді?
Звісно, бувають нюанси, але ми вже звикли до цього. Кожна зосереджена на собі, кожна працює над собою. Конфліктів ніколи не було, хіба десь протягом поєдинку можуть бути іскри, а так ні. Я, навпаки, вважаю, що нам треба більше працювати разом: спільні відео, тренування для дітей.
Окрім чемпіонату Європи, які ще старти виділили б цього сезону? Куди плануєте їхати?
З основних стартів — це чемпіонат світу. Він буде восени. Зараз я не боротимуся на багатьох турнірах, але підготовчі й основні не пропущу.
Ви вже ухвалили рішення, чи братимете участь в Олімпійських іграх-2028?
Усередині рішення вже ухвалено, але не хочеться виставляти це у публічну площину. Я знаю, чого хочу, але не заявлятиму це масштабно. Комусь це допомагає, додає мотивації та енергії працювати, а мені навпаки. Я зосереджена готуватися поетапно, тому зараз фокус на Чемпіонаті Європи, а далі час покаже.