Чому обрали Харківщину
На початку серпня 2022-го всі зусилля Збройних сил були зосереджені на Херсонському напрямку, де вже місяць із затримками й складнощами, утім, тривала наступальна операція.
«Мене викликав на зв'язок Президент України і запропонував підготувати наступальну операцію в районі Горлівки тими силами, які в нас — у "Хортиці" — були. А в нас їх і не було особливо», — розповів Сирський. Тоді Сили оборони вели важкі стримувальні бої на Бахмутському, Сіверському й Авдіївському напрямках.
Він запропонував спланувати інший напрямок, де прогнозований успіх був вищим. За розрахунками, це Харківщина, район Балаклії — там противник наступу не очікував.
При цьому в районі Ізюма було зосереджено 12 батальйонних тактичних груп противника, які раніше зазнали втрат і були відведені на перегрупування, а в Бєлгородській області ще 11 БТГр різного ступеня готовності.
Ударне угруповання склали три бригади: 92 механізована, 25 повітрянодесантна й 80 десантно-штурмова. На їхнє зосередження та підготовку пішов місяць, бо батальйони були розкидані по різних ділянках фронту. Крім того, для підтримки дій цих бригад залучали частини й підрозділи ГУР, ТрО, НГУ, Національної поліції України.
«Підтримувати наступ не було чим»
Задум полягав у тому, щоб прорвати оборону й швидким просуванням, уникаючи важких боїв за населені пункти, вийти до правого берега Осколу — приблизно 65–70 кілометрів. Планували звільнити 3 тисячі квадратних кілометрів і близько 120 населених пунктів.
Але на момент передислокації 29 серпня забезпечення боєприпасами не було.
«Дзвонив Президент і питав, чому не наступаєте. Так підтримувати наступ не було чим», — зазначив Сирський. За його словами, артилерія тоді давала близько 80 % усього ураження, а снарядів бракувало настільки, що на 12–15 пострілів противника можна було відповісти одним.
Коли про це доповіли, Президент поставив задачу знайти снаряди — доручив це тодішньому віцепрем'єру й міністру інфраструктури Олександру Кубракову.
Як дотримували режиму тиші
До підготовки операції допустили буквально п'ятьох офіцерів і генералів. Кожен командир отримував чітке завдання, лише коли підрозділ уже висувався в район зосередження.
«Вони знали, що будуть проводити якісь наступальні дії, готувалися, але чітке завдання отримували, коли висувались у район», — пояснив генерал.
Першого дня вдалося прорвати оборону й просунутися на 19 кілометрів, другого — ще на 29, третього дня вийшли на берег Осколу. Коли стало зрозуміло, що противник відходить, 92 бригаді поставили задачу рухатися на Куп'янськ, а на п'ятий день інша частина угруповання оточила Ізюм.
Серед операцій у межах загального наступу Сирський назвав захоплення 65-го арсеналу в Балаклії. Його вдалося взяти, не давши ворогові підірвати склади.
Досвід, що застосували в Курській операції
За словами генерала, досвід Харківської операції втілювали кілька разів, зокрема на Курщині у 2024 році.
«Усі ті самі принципи: просування на бронетехніці, оминаючи опорні пункти, просуваючись у глибину», — сказав він. Противник мусив кидати на цей напрямок найкращі частини: морську піхоту й повітрянодесантні війська. Так майже 70 тисяч особового складу противник перекинув з інших напрямків.
Незмінними залишаються чотири складники: обмежене коло людей, які планують, доведення завдань в останній момент, раптовість дій і повна тиша в медіа. Останню таку операцію, за його словами, провели 2026 року на Олександрівському напрямку — з 29 січня, і керівництво держави вдалося переконати не висвітлювати її в ЗМІ.
«Зрозуміло, ми робимо поправку на технологізацію, на те, що дрони фактично диктують і контролюють обстановку і на землі, і в повітрі. Але основний принцип залишається», — зазначив Сирський.
Про один з головних викликів сьогодні — ворожу балістику
Головним питанням захисту цивільного населення й інфраструктури генерал назвав організацію ППО. За його словами, ситуація з ракетами від партнерів для Patriot складна, і єдиний вихід — власний антибалістичний комплекс.
«Створення вітчизняної ракети для боротьби з ворожими літаками і крилатими ракетами вже на завершальній стадії. Питання буквально місяця-двох, уже йдуть останні випробування», — зазначив він.
Наступний крок — реактивні дрони. Тут, за його словами, затримується закупівля легкомоторної авіації, здатної з ними боротися: Міноборони рішення ухвалює, процес зрушив з місця. Потрібні також велика кількість ПЗРК як відносно дешевого способу боротьби з дронами й модернізація звичайних засобів ураження.
Про роль і ефективність бронетехніки і за яких умов
За оцінкою генерала Сирського, у змаганні засобів нападу й захисту наразі перемагають дрони. Але обидві сторони працюють над комплексами активного захисту бронетехніки, і останні українські розробки показали результат: від 60 до 80 відсотків FPV-дронів збивали засобами активного захисту бронетехніки.
«Коли ці заходи будуть доведені до повного вдосконалення, тоді питання використання бронетехніки знову стане актуальним і зміняться темпи наступу», — сказав генерал.
Про штурмові війська
Штурмові війська, вважає Олександр Сирський, майже третій рік доводять свою ефективність. Особливо там, де ситуація складна: забезпечують наступальні дії і запобігають втраті території.
Головне, що вони розвантажили десантно-штурмові війська, переконаний він. «Раніше тільки ДШВ виконували ці дії, і фактично ними, особливо в перший і другий рік війни, закривалися всі проблемні ділянки», — сказав генерал. Зараз, вважає, такої ситуації немає.
Саме тоді й розробили концепцію розвитку штурмових військ. За два місяці до ухвалення відповідних рішень анонсували створення Об’єднаних сил швидкого реагування, які мали вирішити проблеми штурмових військ.
Проблема, за словами Сирського, у тому, що це величезна кількість полків і батальйонів, людей, техніки й озброєння, якими треба системно займатися. Але формально перебуваючи в складі Сухопутних військ, ці частини були замкнуті на постійну участь в активних бойових діях.
«Жодна частина не була виведена на відновлення боєздатності, а якщо була виведена, то половина її виконувала бойове завдання», — зазначив він.
Роботизація і роль людини
Роботизацію Олександр Сирський назвав тенденцією, яка поширюватиметься на всі сфери. У перспективі піхотинець отримуватиме додаткові засоби механізації: екзоскелети, механічні або електричні; війська насичуватимуть різними типами НРК, зокрема гуманоїдними й вантажними на чотирьох кінцівках.
Але людина залишиться. Як приклад він навів прогноз американців у 90-х: у 2020 році 70 % бойової авіації мали бути безпілотними, а вона й досі пілотована.
Щодо штучного інтелекту: він розвивається стрімко, його використовують і в зброї, і в плануванні операцій. «Задача — не втратити контроль над ним», — наголосив Сирський.
Як змінилася співпраця з партнерами
«Наприкінці 25-го і на початку 26 року всі представники збройних сил країн-партнерів, у тому числі Британія, Франція, інші, визнали, що їм треба вчитися вже в нас», — сказав Олександр Сирський. Якщо раніше вони навчали українських військових, то тепер приїжджають вивчати наш досвід.
Роль України він назвав визначальною: поки Сили оборони стримують ворога, Росія не може розпочати агресію проти країн Альянсу. Розвіддані свідчать, що вона до цього готується, але з такими втратами на фронті залишається питання, чи буде вона до цього готова.
