Дірка у 25 тисяч тонн на добу
Масована кампанія дронів у травні-червні 2026 року обвалила виробництво бензину в РФ щонайменше на 25%. Зараз вся їхня нафтопереробка видає близько 85 тисяч тонн на добу, тоді як реальна літня потреба становить 110 тисяч тонн. Ця щоденна дірка в 25 тисяч тонн буде системно висмоктувати залишки маневрового паливного фонду.
Станом на кінець червня 2026 року офіційні обмеження на продаж палива запроваджено вже у 44 регіонах, а скарги на перебої з постачанням фіксуються у 85 регіонах. Проблеми масштабувалися на всю територію РФ. У Ленінградській області та Санкт-Петербурзі вже зафіксовано збої з постачанням харчових продуктів у магазини, а в Москві з'явилися черги на Рубльовці та на більшості АЗС «Роснефти» — і це вкрай промовистий маркер.
Бо у РФ зразка 2026 року паливо розподіляється за жорсткою кастовою системою пріоритетів:
- армія, ВПК та чиновники першого ешелону (бо «СРСР 2.0» сам себе не збудує);
- силовики, РЖД та привілейовані агрохолдинги (рівня Патрушева-молодшого);
- міста-мільйонники (щоб уникнути соціальних бунтів та колапсу економіки послуг) та решта аграріїв.
Усі інші за залишковим принципом.
Якщо дефицит докотився до заправок в елітних передмістях столиці, це означає, що пріоритет третього рівня (Москва та область) забезпечувати безперебійно вже не здатні. Бензовози тупо не встигають завозити паливо з уцілілих заводів з-за Уралу.
Посипалися кеглі
Наступний чіткий маркер — масштабний крах транспортних компаній. На кінець весни на штрафмайданчиках лізингових компаній через прострочення платежів стояло 30 тисяч арештованих автомобілів, із яких 15 тисяч — магістральні вантажівки.
Загалом за минулий рік із ринку випало близько 90 тисяч вантажних машин. Дика аварійність (через брак фірмових запчастин), неможливість виплачувати кредити під шалені відсотки Центробанку, побори системи «Платон», зростання податків та цін на дизель на 22% прорідили поголівя фур.
Близько 25% логістичних компаній (переважно дрібний та середній бізнес) формально ще не увійшли в процедуру банкрутства, але задекларували прибуток «нуль», відправили персонал у відпустки за власний рахунок і просто чекають біля моря погоди.
Рішення прем'єра Мішустина дозволити оборот бензину стандарту «Євро-3» до кінця року лише підливає оливи у вогонь. Вирізаний каталізатор — це пів біди, а от сучасні інжектори та паливні системи від такого сурогату «ляжуть» масово. Проте капітальний ремонт двигуна вантажівки нікого не звільняє від щомісячних кредитних платежів. Державі плювати, що через пів року тисячі китайських фур, які стоять у лізингу, потребуватимуть заміни паливної апаратури, турбін та циліндрів вартістю у мільйони рублів. Для ВПК вони розхідний матеріал, як і мобілізовані. Капіталка двигуна — за твій рахунок, а лізинг плати або віддавай машину на штрафмайданчик
Попереду — серпневий пік
Терміновий імпорт 60 тисяч тонн палива з Індії та щонайменше 70 тисяч тонн із Білорусі — це крик про допомогу. Ніхто не палитиме дефіцитну валюту ($50–70 млн за велику партію плюс золота логістика), якщо можна просто перекрити кран внутрішнього експорту. Але головний іспит попереду — у серпні-вересні, коли одночасно зійдуться сезон відпусток, збір агропродукції та активні бойові дії. Поточні обсяги імпорту — це паливо буквально на кілька днів пікового споживання.
У цей період внутрішнє споживання дизеля підстрибує з базових 3.5 млн до 4.2–4.5 млн тонн на місяць. У перерахунку на добу це 135–150 тисяч тонн солярки. Накладаються два забійні фактори: масова жнивна кампанія (аграрії вигрібають усе досуха) та активна фаза «північного завозу» (екстрене закидання палива в арктичні регіони до того, як встане лід).
У сусідніх казахів великий НПЗ стоїть на ремонті, але навіть якби він працював — закрити чверть російського ринку їм немає чим. Створити операційний запас, як це робилося зазвичай навесні, за рахунок імпорту фізично неможливо. Саме цей літній розрив у бензині (мінус 25 тис. тонн щодня) та серпневий стрибок по дизелю повністю спалюють «кубишку» паливних баз, оскільки накопичити резерви їм так і не дали.
Московський транспортний тромб
Враховуючи, що знову палав стратегічний НПЗ у Кстово (де дронами вибито ключову установку первинної переробки АВТ-6), Московський НПЗ через важкі ремонти повністю випав з ланцюжка до початку 2027 року, а по Ярославському («Славнефть-ЯНОС») пройшло кілька хвиль прильотів — увесь Московський паливний вузол тепер критично залежить від залізниці.
А сама «РЖД» вже висить на розтяжці між:
- чергами на Рубльовці;
- заправками в Саратові, Волгограді та Краснодарі, де паливо дають строго за посвідченнями чиновникам та силовикам;
- чотирикілометровою чергою з 800 машин на АЗС у Забайкальському краї, куди цистерни просто не доїжджають.
Паралельно прильоти по Славянському НПЗ у Краснодарському краї загострили локальний дефіцит на Півдні та в окупованому Криму до межі — приходять дані, що Новоросійськ висох по паливу.
Новоросійськ — це найбільший експортний нафтовий хаб Півдня РФ. Якщо паливо зникає в портовому місті, де сходяться нафтопроводи, це означає, що резервуари перекачувальних станцій та баз наливних терміналів видоєні до дна.
Цивільним аграріям там відкрито відмовляють у відвантаженні дизеля, бо весь ресурс залізниці та нафтобаз розписаний під постачання окупаційного угруповання «Дніпро» та залишків Чорноморського флоту.
Чи зможуть росіяни відновити заводи до осені? Очевидно, що ні. Отже, у серпні-вересні паливний молот ударить по них із максимальною руйнівною силою.
Мінус 35 мільярдів доларів
Усе це розгортається на тлі капітального фінансового шторму. Дефіцит федерального бюджету РФ уже вдвічі перевищує ліквідну частину Фонду національного добробуту (ФНБ) — і це ще до повноцінного відіграшу падіння ціни Urals до рівня $40–42.
Сюди ж додаємо падіння навантаження на залізниці на 5–7%. Кожен відсоток цього падіння — це чистий мінус 30–40 мільярдів рублів доходу для монополії «РЖД». Через логістичний «тромб», коли цивільні вантажі місяцями стоять у тупиках, російські металурги та вугільники вже недорахувалися близько $2 млрд експортної виручки, бо фізично не змогли довезти сировину до портів.
Коли логістика дорожчає на 20%, це автоматично стає «паливним податком» на будь-який товар. Пляшка молока в умовному Пітері дорожчає не тому, що корова стала більше їсти, а тому, що фура з цим молоком три дні збирала сурогат по заправках або стояла в черзі. Економіка РФ отримує класичний стагфляційний удар: дефіцит палива штовхає ціни вгору, а реальне виробництво через простої падає.
Читайте такожЛерой, офіцер СБС: «Коли твої літаки залітають у серце ворога, як це може не приносити задоволення?»
І вишенька на торті — криза банківської ліквідності, яка стрімко набирає обертів. П'ятий місяць поспіль обсяг готівки в системі аномально зростає (станом на травень було +18% у річному вимірі). На тлі паніки, черг на АЗС, відключень мобільного інтернету та локальних перебоїв навіть із базовими продуктами на кшталт молока, росіяни панічно вигрібають гроші з рахунків. За один тиждень такої паніки під матраци «випливає» до мільярда доларів в еквіваленті.
Загальний підсумок
Якщо скласти докупу прямі втрати бюджету від падіння світових цін на нафту, недоотриману вигоду від урізаного експорту нафтопродуктів, критичне подорожчання внутрішньої логістики та колосальні витрати на екстрений імпорт пального — загальний грошовий еквівалент паливно-енергетичної кризи в РФ за перше півріччя 2026 року впевнено пробиває відмітку в $30–35 мільярдів доларів чистого мінусу. Це фактично річний бюджет усієї їхньої програми «розвитку оборонно-промислового комплексу».
Тобто РФ продовжуючи війну за кілька місяців спалила у грошовому еквіваленті стільки ж, скільки Кремль інвестує у заводи з виробництва танків та ракет за рік.
Метою кампанії СОУ було змусити ворога випалити свої оперативні тилові резерви палива та вибити ємності для зберігання до настання критичного осіннього піку. Цей етап завершено — подушка безпеки спалена. Декорації розставлені, рушниця в першій дії заряджена. Чекаємо на постріл у серпні.