Коли вперше в Біблії ми дізнаємося про жінок-мироносиць?
Перш ніж ми дізнаємося історію про прихід жінок-мироносиць до гробу Ісуса, євангелісти описують такий випадок. За шість днів до Пасхи в домі Лазаря, якого Ісус воскресив з мертвих, Марія (очевидно, сестра Лазаря, дехто вважає, що Марія Магдалина) взяла літру дуже дорогого нардового мира, намастила ноги Ісуса і обтерла їх своїм волоссям. Це був дуже дивний вчинок. Апостоли були вражені. Особливо гостро відреагував Іуда Іскаріот, який був скарбником тієї команди Ісусових послідовників. Іуда обурювався таким марнотратством, казав, що краще було б продати те миро. Воно справді було дорогим, оцінювалося приблизно в 300 динарів – це була приблизно річна платня некваліфікованого працівника. Ці дорогі пахощі заможні люди використовували при похованні. Тоді Ісус захистив Марію, сказавши, що вона зберегла це миро на день його похорону. Цей вчинок вважається символічним приготуванням тіла Христа до майбутньої смерті та поховання. Ісус також додає дуже важливу деталь: «Де тільки це Євангеліє проповідуване буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!»
Тобто ця Марія була першою «мироносицею»? Що відомо про інших? Як вони приєдналися до Христового товариства?
Коли Господь і його учні ходили з міста в місто і проповідували, їм потрібно було їсти-пити, потрібні були гроші на різні потреби. В Євангелії читаємо, що жінки йшли слідом за Христом, «служили йому своїм майном». Тобто вони були не лише послідовницями його ідей, а й взяли на себе, так би мовити, «матеріальне забезпечення».
То вони були спонсорками подорожі та проповіді Христа?
Так, «служили своїм майном» - тобто підтримували фінансово. Але часто виконували й фізичну роботу: закуповували продукти, готували їжу, прибирали. Причому, робили це не лише для Ісуса і 12 учнів – іноді їх супроводжував досить великий натовп прихильників.
Ці жінки не є першими особами в Євангелії, але згодом проявляють себе як дуже вірні послідовниці Христа.
Відомо, що серед мироносиць були родички Ісуса, але не тільки. Ким були ці жінки? Як склалася їхня доля?
Відомо небагато. Так, серед них були родички Христа. Скажімо, євангеліст Марко пише, що мати Іоанна і Якова підійшла до Христа і попросила про кращу долю для своїх синів. Відомо, що апостоли Іоанн і Яків були родичами Ісуса, а отже їхня мати, яка ходила за Ісусом і була однією з мироносиць, теж була його родичкою.
Найбільше відомо про Марію Магдалину. Згадується, що Ісус зцілив її, вигнав із неї сім бісів, після чого вона стала його відданою послідовницею. Вона супроводжувала Христа в подорожах і підтримували його громаду матеріально. Очевидно, що й інші послідовниці Христа були небідними, підтримували його коштами. Про Марію Магдалину також дійшло передання, як після Вознесіння Христа вона вирушила до Риму, щоб проповідувати Євангеліє, і прийшла до римського імператора Тиберія. Вона принесла просте куряче яйце і подарувала йому зі словами: «Христос Воскрес!». Імператор відповів, що людина не може воскреснути з мертвих так само, як біле яйце в його руках не може стати червоним. Щойно він це промовив, яйце в його руках стало яскраво-червоним. Вважається, що відтоді увійшло в традицію на Пасху робити крашанки.
Якою була доля решти мироносиць – відомо небагато. Переважно вони й далі смиренно виконували свою функцію в церкві, яка була заснована Христом, займалися соціальним служінням.
Шкода, що не всі стали проповідувати нарівні з апостолами. Їм було б що сказати…
На той час жінку-проповідницю не сприйняли б серйозно. Переважно місцем проповіді була синагога, але, як ми бачимо в Євангелії, жінка там мала мовчати. У Першому посланні до Коринтян апостол Павло пише: «Жінка нехай мовчить у церкві, бо не дозволено їй говорити, а тільки коритися, як і закон говорить». Панували такі стереотипи…
Але їхні вчинки були сильніші за слова. Бо коли ті, що мали говорити, втекли, жінки залишилися з Христом. Вони теж були перелякані, беззахисні, але вони були поруч. На жінках і нині тримається церква. Скажімо, в деяких регіонах України 90% парафіян – це жінки. Вони втримали парафії в часи комуністичних переслідувань, і зараз вони серед перших, хто йде за Христом.
Мироносиць часто називають апостолами для апостолів. Як пояснити цей вираз?
«Апостол» з грецької означає «посланець», тобто той, хто має нести звістку. А оскільки мироносиці першими принесли цю найважливішу для християн звістку самим учням, вони фактично стали «посланцями для посланців». Тобто в той момент вони зіграли роль апостолів для самих апостолів.
Пригадаймо, як у моменти Страстей Христових, учні злякалися, всі прихильники розбіглися. А кілька жінок піднімаються на Голгофу і залишаються з Марією під хрестом. Відомо, що там були Марія Магдалина, Марія Клеопова і Саломія. Ті ж самі жінки (в деяких Євангеліях згадується, що також були інші) рано вранці йдуть, щоб довершити поховальний обряд. І через те Господь спершу з'являється в воскресінні жінкам-мироносицям.
Є такий доволі сексистський жарт, що Христос спершу явився жінкам, бо вони швидше поширюють новини…
А далі можна «жартувати» й про те, що апостоли все одно спочатку не повірили словам жінок, а Петро й Іоанн побігли перевіряти, що коїться біля гробу.
Але насправді Господь обрав мироносиць як найдостойніших, котрі варті першими отримати радісну звістку. Бо часто важливі справи непомітні, як от дії послідовниць Христа. Зрештою, церква визнала вірність і непохитність мироносиць, оцінила ту силу, яка здолала страх. Згодом Іоанн Богослов у своєму посланні пояснить, що є тією силою: «У любові немає страху, досконала любов проганяє страх…». Вони просто тихо любили Господа і вірно йому служили. І любов надавала їм сили і стійкості.
Неділя мироносиць вважається неофіційним святом жінок-християнок. Втім, воно не дуже популярне. Чому?
У нашому суспільстві довго насаджувалося окреме спеціальне свято для жінок – 8 березня. У ньому все просто: не треба ніяких подвигів, ніяких мужніх вчинків. Ти жінка – і цього достатньо. Як на мене, це «свято» дещо сексистське і несправедливе передусім щодо жінок. Бо якщо йдеться про День матері, то зрозуміло, що це вшанування материнства.
День мироносиць – це свято вірності й любові, це нагода для вшанування подвигу християнок, жінок, які не шукали популярності, слави, а тихо й непомітно робили свій внесок у спасіння людства.