Змушували підписувати порожні аркуші й відхилили апеляцію
Потерпілим у цій справі є Владислав Плахотнік, 2005 року народження, який у 18 років добровільно вступив до полку “Азов” Національної гвардії України (зараз — 12-та бригада спеціального призначення «Азов» у складі однойменного 1-го корпусу Національної гвардії України — Ред.).
Військовослужбовець потрапив у російський полон у грудні 2023 року у районі Серебрянського лісництва Луганської області.
У ході судового засідання Владислав розповів, що після затримання його утримували в підвалах ФСБ (ймовірно, у Краснодоні) та СІЗО Луганська, де під тиском змушували підписувати порожні аркуші паперу. Судовий розгляд відбувався у Ростові-на-Дону в Південному окружному військовому суді під головуванням обвинуваченого Образцова.
Протягом трьох засідань російський суд не допитував свідків і, попри заяву Владислава Плахотніка про те, що він не є терористом і захищав незалежність України на її території, 3 травня 2024 року суддя Образцов виніс вирок – 18 років позбавлення волі.
Військовополоненого визнали винним за двома пунктами: участь у діяльності терористичної організації (частина 2 статті 205.5 Кримінального кодексу РФ) і навчання з метою здійснення терористичної діяльності (стаття 205.3 КК РФ), повідомляє Медійна ініціатива за права людини.
Після відхилення апеляції, яка проходила в дистанційному режимі, потерпілого етапували для відбування покарання до тюрми в місті Мінусінськ (Красноярський край), де він перебував до обміну в липні 2025 року.
Підозра та позиція сторони обвинувачення
У той час, коли Образцов судив українського військовополоненого, в Україні за цим фактом відкрили кримінальне провадження. У листопаді 2024 року на офіційних ресурсах опублікували заочну підозру російському судді Образцову й оголосили його в розшук.
Відповідно до норм Міжнародного гуманітарного права, умисне позбавлення військовополоненого права на справедливе та належне судове розслідування є серйозним порушенням Женевської конвенції про поводження з військовополоненими та воєнним злочином, згідно з Римським статутом. Оскільки потерпілий як комбатант мав право брати участь у воєнних діях, його засудження за це є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
У 2025 році справу скерували до Шевченківського районного суду Києва. Як зазначається у вироку, окрім показів самого Владислава Плахотніка, у суді досліджували ряд письмових доказів: військовий квиток, довідки та сповіщення про перебування в полоні, видані військовою частиною та територіальним центром комплектування, виписку з реєстру оборонців України, де факт полону підтверджений через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Сторона обвинувачення також надала докази незаконного судочинства РФ щодо військовополоненого за його участь у збройному конфлікті: копію вироку, підписану обвинуваченим, і ухвалу Апеляційного військового суду РФ, якою вирок було залишено без змін.
Долучили також листи потерпілого з полону, у яких він повідомляв родину про незаконне судове переслідування на території РФ.
Враховуючи сукупність доказів, наданих в суді, прокурор просив визнати Образцова винним у вчиненні воєнного злочину і призначити йому покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.
Захист просив зняти звинувачення
Адвокатка обвинуваченого Наталія Мойсеєнко від Центру з надання безоплатної правничої допомоги просила виправдати через недоведеність вини свого підзахисного. У судових дебатах захисниця обвинуваченого зазначила, що вона не мала можливості узгодити позицію щодо пред'явленого обвинувачення зі своїм підзахисним, оскільки у неї зв'язок із Образцовим відсутній.
Крім того, вона звернула увагу на те, що під час судового розгляду не було надано належних доказів на підтвердження того, що Образцов був належним чином повідомлений про підозру та про розгляд судом справи відносно нього, оскільки публікації відповідних оголошень не завжди гарантують обізнаність особи про кримінальне провадження. Через це Мойсеєнко наполягала на тому, що всі досліджені судом докази поза розумним сумнівом не доводять вину її підзахисного.
Однак Шевченківський райсуд Києва визнав наявні докази достатніми для винесення вироку.
16 березня 2026 року суддя Шевченківського райсуду визнав винним у вчиненні воєнного злочину й засудив до 10 років позбавлення волі суддю Південного окружного військового суду РФ Сергія Образцова. Рішення ще не набрало законної сили і може бути оскаржене в 30-денний термін.
За даними Медійної ініціативи за права людини, це перший вирок в Україні, винесений російському судді, з початку повномасштабного вторгнення.
Водночас, повідомляє Офіс Генерального прокурора, нещодавно ще двом суддям Південного окружного військового суду рф повідомлено про підозру у вчиненні воєнного злочину – порушенні права військовополонених на справедливий та належний судовий розгляд (ч. 1 ст. 438 КК України). У 2024 році ці двоє суддів ухвалили незаконні вироки військовополоненим підрозділу “Азов”.
*** Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING "Правосуддя наживо".