«Ми дочекалися — і ви дочекаєтеся»
На території, куди мають приїхати звільнені з полону, тісно. Заздалегідь сюди прийшли люди, які борються за своїх: родичі українських полонених — тих, хто сьогодні повернеться, родичі зниклих безвісти й ті, хто чекає попри все («а раптом сталася помилка й він таки повернеться сьогодні»).
«Татко вже їде, він вже скоро обійме тебе», — каже дівчина синові. Її звати Віолетта. Вона дочекалася повідомлення Координаційного штабу про обмін. Сьогодні з полону мають повернути двох братів, один — її чоловік Владислав. Віолета не бачилася з ним три з половиною роки. Чоловік разом з рідним братом Артуром захищав Маріуполь у складі 36 бригади морської піхоти.
На Артура чекає дружина Анастасія. Вони разом дванадцять років, майже чотири з яких вкрали росіяни. Однак дівчина не опускає рук — вилікуємо, відгодуємо і будемо жити. «Чекаємо на них обох вдома. Я не плакала, коли дізналася про те, що мого чоловіка обміняли, бо поплачу вже, як зустрінемося. Нарешті хлопці почнуть жити. Як ми з Віолетою? Теж почнемо жити. Хочу сказати всім людям, чиї рідні перебувають у полоні, щоб не опускали рук, бо ми дочекалися — і ви дочекаєтеся», — емоційно каже Анастасія.
Дівчата обіймаються, розмовляють із синочком Владислава Давидом й чекають. Найдовші хвилини за весь час полону.
Уже вдалося повернути з російського полону понад 6 тисяч українців
У цей час з журналістами спілкується представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов.
@lb.ua З початку повномасштабного вторгнення з полону повернули понад 6 тисяч українців, – Юсов #обмін #полонені #новини #війна #росія
♬ оригінальний звук - 🔹Лівий берег - LB.ua🔹
Він каже, що це 67-й обмін полоненими, що загалом вдалося повернути з російського полону понад 6 тисяч громадян України. «І кожного разу це окрема спецоперація, кожного разу це окремі перемовини, і використовуються різні інструменти. Сьогодні ми знову дякуємо Об’єднаним Арабським Еміратам — цей обмін пройшов за їхньої активної участі», — наголошує він.
Представник ГУР нагадує, що, згідно з Женевською конвенцією, обмін полоненими відбувається після закінчення активної фази війни. Однак Україна розуміє, в яких умовах у Росії перебувають українські військовополонені, тому намагається повернути їх якомога швидше. Бо «…понад 90 відсотків українців, повернутих з російського полону, говорять про порушення їхніх прав під час перебування в полоні. Скажу саме так, щоб інформація не травмувала звільнених з полону і родичів військовополонених», — додає Юсов.
@lb.ua Понад 90% звільнених з полону українців повідомляють про порушення прав, – представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов. #обмін #полонені #новини #війна #гур
♬ оригінальний звук - 🔹Лівий берег - LB.ua🔹
Крім того, фактично перед кожним обміном росіяни намагаються здійснювати інформаційно-психологічні спецоперації, ускладнюючи процес.
«Цей випадок не став винятком. Високопосадовці держави-агресора дозволяють собі нести відверту ахінею, яка не відповідає дійсності. Абсолютно точно можна стверджувати, що Україна готова абсолютно точно повертати всіх українських полонених. Повернемо кожного, боремося за кожного», — заявляє Юсов.
«Я вдома!»
На територію заїжджає великий білий автобус зі звільненими з полону. Їх зустрічають оваціями, вигуками, слізьми. Мікс емоцій. Ті, хто дочекався, підбадьорюють тих, хто прийшов запитатися про своїх.
Люди утворюють живий коридор, яким проходять змучені, але незламні українці. Один хлопець стає біля виходу з автобуса й на все горло кричить: «Я вдома!».
Люди починають ще активніше аплодувати й дякувати захиснику.
Фактично кожному, хто виходить з автобуса, дають в руки фотографії зниклих безвісти з надією почути, що їхні рідні живі. Дехто з колишніх полонених не до кінця розумієь, що відбувається, опускає погляд. Хоч кожен намагається з’ясувати долю дорогих для себе людей, до полонених здебільшого ставляться з розумінням.
Хлопці заходять у будівлю. Натовп збирається під вікнами. З одного виглядає звільнений з полону. Він розповідає, де відбував ув’язнення, намагається згадати, чи бачив хлопців на фото. Люди по черзі вигукують імена рідних, але, на жаль, нікого з них звільнений не пам’ятає.
Через деякий час до людей виходить ще один військовий. Він нікому не відмовляє і збирає фотографії зниклих безвісти. Обіцяє подивитися сам й іншим показати.
«Зараз більше ніяк не допоможу», — сумно підсумовує він.
«Синку, батько повернувся»
З автобуса виходить ще група звільнених . Цього разу рідні вже висмикують їх хоч на хвилинку поговорити. Помічаємо Віолету, Владислава й Давида. Вони обіймаються, сміються і плачуть. Влад точно не втратив почуття гумору в полоні. Пояснює сину, що «пішов по хліб і ось лише повернувся».
«Синочку, нарешті ми знову разом. Ти так виріс, ти став таким дорослим», — каже Влад Давиду. Хлопчик тим часом намагається поборотися з горіхом, який росте на території.
«На мене схожий», — радісно промовляє чоловік.
Анастасія з Артуром натомість відійшли трохи далі від камер. Вони довго обіймаються, не випускаючи одне одного. Вони дочекалися.
Хлопчик Кирило, років десяти, не може стримати радісних емоцій від зустрічі з татом Максимом, якого не бачив 3 роки і 4 місяці.
«Упізнав?» — «Так». — «Що тобі тато перше сказав?» — «Що я його побачу через 10 днів». — «Ми тебе вітаємо!» — «Дякую, дякую. Ура!» — каже хлопчик журналістам.
Хлопці знову сідають в автобус, махають присутнім і їдуть далі. «Ми вже вдома, ми повернемося», — лунає з автобуса.
Сьогодні 84 сім’ї стали найщасливішими у світі. Інші, хто своїх ще не дочекався, отримують новий заряд сил.
«Прийдемо наступного разу! Дочекаємося, кожного дочекаємося! Повернуться», — промовляє чоловік, йдучи до виходу. Повернуться!
