Одразу скажу, що мова не про їхніх, а про наших. З кацапами зрозуміло. Як країна бандитська, то і її солдати – бандити. А дехто навіть такої назви не заслужив. Середньовічний підхід, коли на “самозабезпечення” (тобто грабунок і насильство над мешканцями захопленого міста) офіційно давалося три дні, а неофіційно – скільки влізе.
Ну і до слова, щоб два рази це лайно не закопувати. Я малим застав по наших селах німецькі швейні машинки “Зінгер” і бритви для гоління “Золлінген”. Це ніяке не “ето другоє”, комуністичні бандити від нацистських нічим не відрізняються.
Тепер трохи про акценти, які розставляє наше громадянське суспільство. Морально вони цілком правильні. Але на цьому компетентність і закінчується. І що далі від фронтів, то категоричніші поради, як правильно воювати війну.
Усі ці нісенітниці на кшталт “треба робити от так і от так, бо це за законами воєнного часу” варто викинути з голови. Вони заведуть вас у блуд, а науково кажучи – виведуть з правового поля. Не можна з одного боку закликати міжнародну спільноту до норм правосуддя, а собі на ці норми давати індульгенцію.
Тепер про конкретику. Ситуація подібна до проблеми із саботажем. Слово є, явище є. А от статті такої в Кримінальному кодексі немає. Погугліть або спитайте знайомих правників, чому так, бо історія питання довга.
Маємо по факту лише означення крадіжки як таємного заволодіння чужим майном. І маємо обставини, за яких доказова база права власності знищена, зникла, не може бути встановлена.
Наступна обставина така, що перевіряють те, кому належить майно, зокрема на блокпостах, іноді озброєні люди, які за рівнем підготовки не мають уявлення, що таке правоохоронна діяльність. Патріотизм і вміння воювати цього не заміняють. Є самоочевидні випадки затримання крадіїв, як кажуть, на гарячому, але я зараз не про них.
У багатьох зараз є ключі від квартир друзів, які просять там щось узяти і передати або скористатися, як вам треба. У багатьох є заощаджені кошти “з матраца”, як кажуть, які носяться при собі, бо невідомо, де ви завтра можете опинитися. А у вас нема чеку на цей товар або довідки з банку. Залишу також за дужками цієї теми, на потім, різного роду “віджими” і привласнення майна тими, хто має прямий посадовий обов’язок цьому запобігати. Просто пригадайте 2014 рік.
Що зараз робити?
- Створити карту районів України з різними ступенями ризику мародерства.
- Утворити спеціальні зведені групи з відповідною кваліфікацією. Участь співробітників з різних відомств мінімізує ймовірне бажання “порєшать” тему корпоративно.
- Чітко розписати методички для діяльності таких груп. У правовому полі, зі спеціальними повноваженнями, з урахуванням реальних обставин війни. Включно з тим, чого вони НЕ повинні робити.
- У методичках прописати механізм: покрокову послідовність підтвердження цього правопорушення. Без цього реальні грабіжники вас згодом затягають по судах.
- Створити онлайн-систему для громадян, у якій вони заявлятимуть про втрату особистого майна через мародерство. Без наявності потерпілого доказовість буде ускладнюватися.
Усі оці примотування скотчем до стовпів, либонь, були справедливі.
І коли хтось зажмурив грабіжника на гарячому, теж кривого слова не скажу.
Але ми починаємо відбудовувати зруйновані мости, розчищати руїни. Тому не можна, щоб руїна лишилася в правоохоронній і контррозвідувальній діяльності. Ми ж не москалі.