Нині більшість викладачів і викладачок УкрДУЗТ проводять заняття з дому. Університетськими коридорами з височезними стелями йде луна, адже студенти та студентки роз’їхалися і кампус спорожнів.
Владислав викладає «Основи промислової електроніки» та «Альтернативні та відновлювальні джерела електроенергії». До університету приїжджає лише тому, що має також і адміністративну роботу, оскільки очолює Центр забезпечення якості освіти УкрДУЗТ. У Владислава просторий світлий кабінет — кілька книжкових шаф, стільці для відвідувачів, стіл, багато рослин біля вікна, робоче крісло. У теперішніх умовах усе, що йому потрібно, як лектору — це ноутбук, камера та власна викладацька майстерність.
— Вітаю, шановні студенти! Чи всі мене бачать? Чи всі мене чують? — звертається Владислав до крихітних темних віконець на екрані, з яких поступово починають виринати обличчя.
Перш ніж почати лекцію, Владислав просить усіх пройти коротке опитування про роботу сонячної енергетики і створює на екрані хмару тегів, пов’язаних із темою заняття. Протягом лекції він ще неодноразово опитає студентів. Потім покаже відео на ютубі про те, як компанія "Тесла" працює із сонячною енергетикою. Просто в ZOOM поділить групу на чотири підгрупи для дискусій, проведе обговорення через спеціальний сервіс Padlet і попросить студентів написати відгук на його роботу через Google Jam Board. Словом, зробить усе можливе, аби слухачі не вимикали камер і мікрофонів протягом усього заняття.
— Складно не бачити живих людей і вести діалог з екраном, — говорить Владислав уже після лекції. — Коли працюєш в аудиторії, ходиш, спілкуєшся, немає такої психологічної втоми порівняно з тим, коли п’ять годин поспіль читаєш лекції перед ноутбуком. Часу на підготовку такої лекції йде тепер набагато більше, ніж триває пара. Але з’явилися фішки, які я не міг використати в аудиторії: Padlet, Google Jam Board, сервіс для дебатів Kialo, окремі кімнати в ZOOM. Наприклад, офлайн я не можу їх по таких кімнатах розводити, бо потім не зберу. А тут дуже зручно — за один клік.
Упоратися з адаптацією процесу навчання під умови пандемії допоміг збіг обставин. Ще у грудні 2019 року, коли про карантин в Україні не було й мови, Владислав потрапив на освітній форум, який організувала Британська Рада.
***
— Я зацікавився темою викладацької майстерності, — пригадує він. — Спершу думав, чого я ще можу навчитися, я ж умію викладати, але було цікаво послухати досвід британських колег. Я був вражений. Це була не просто лекція, а активності, опитування, робота в групах тощо. Лектор постійно залучав до участі аудиторію, і нам не доводилося просто сидіти, чотири години слухаючи вебінар.
Владислав разом з командою інших викладачів і ректором УкрДУЗТ подали заявку на участь у програмі вдосконалення викладання у вищій освіті за підтримки Британської Ради та Інституту вищої освіти НАПН України. Ідея була досить проста — впровадити систему змішаного навчання. Щоб розвантажити студентів, планувалося перевести теоретичну частину в онлайн-режим, а практичну лишити в університеті, при цьому зберігши якість.
Як пояснив ректор УкрДУЗТ Сергій Панченко, система змішаного навчання необхідна для того, щоб студенти могли працювати за дуальною системою. Тобто і навчатися, і водночас отримувати практичні навички за профілем на підприємствах.
— На сьогодні більшість студентів денної форми навчання вже почали працювати на залізничних підприємства і в підрозділах "Укрзалізниці", — розповідає Сергій Панченко. — Для них створюються індивідуальні навчальні плани. Крім того, до нас приїжджають працівники залізниці на курси підвищення кваліфікації, оскільки наш університет – один із двох закладів вищої освіти саме такого спрямування. Відповідно, ми хотіли їхні курси також перевести на дистанційку. Таким чином вони не мусили б з’їжджатися всі сюди і навчатися на місцях.
В УкрДУЗТ, як і в багатьох інших вищих навчальних закладах, уже була створена система дистанційного навчання на базі платформи Moodle. Однак, по-перше, вона працювала не на всіх навчальних програмах. Її треба було наповнювати додатково й адаптувати, щоб заняття були повноцінно продуманими, з тестуваннями і відеолекціями. По-друге — лише Moodle було замало, потрібно було навчитися використовувати додаткові інструменти, як, наприклад, Kahoot, Menti, сервіси Google тощо.
У програмі було два компоненти. Перший — для університетських викладачів, які за рік роботи в проєкті протягом тренінгів мали б дізнатися про інноваційні підходи до навчання, орієнтовані на студентів, і поширювати набутий досвід серед колег. Саме цим займався Владислав із командою викладачів з інших факультетів. Після майстер-класів британських тренерів вони щомісяця проводили вебінари для інших викладачів УкрДУЗТ і запрошували працівників залізничних коледжів з інших міст.
— Молоді викладачі нормально поставилися до вебінарів, а от зі старшими було складніше домовитися, — говорить Владислав. — Що я можу нового розказати академіку і професору? Розумієте, у старших викладачів колосальний досвід. У мене такого немає і невідомо чи буде, але їм бракує технічних навичок. Якщо починається буксування, я просто прошу розшерити екран в ZOOM чи провести опитування онлайн. Їх усе ж ображає, коли студенти в чаті пишуть, що якийсь умовний Іван Петрович не розібрався з Padlet. Саме такий вихід із зони комфорту дозволяє зростати.
Другий компонент — для представників адміністрації закладів вищої освіти, які могли б у майбутньому працювати над створенням Центрів досконалості викладання при університетах.
— Ми не можемо не навчатися, — каже ректор Сергій Панченко. — Як ми можемо взагалі надавати освітні послуги, не знаючи, як і куди рухається світ? Не лише у плані технічного забезпечення, але й у методиках навчання. Не кожен науковець, працівник залізниці чи інженер зможе викладати на потрібному рівні. Тому кожна людина має навчатися впродовж всього життя.
***
— Минулі роки під час міжнародних конференцій з питань розвитку Болонського процесу багато говорилося про те, що досконалість викладання — це те, що потребує особливої уваги, — розповідає менеджерка освітніх проєктів Британської Ради в Україні Юлія Соболь. — Україна за всіма параметрами, що стосуються якості вищої освіти, лідерства, менеджменту, рухалася досить активно, але у викладацькій досконалості руху не було.
У 2019 році освітня агенція Advance HE на замовлення Британської Ради провела аналіз українських програм досконалості викладання для викладачів університетів. Після опитувань і системних обговорень з’ясувалося, що в більшості українських закладів вищої освіти немає інституційних стратегій професійного розвитку викладачів.
— Опитування серед викладачів показало, що їм найбільше бракує знань про інноваційні підходи, студентоцентроване викладання, технології тощо, — говорить Юлія Соболь. — При цьому Міністерство освіти і науки завжди акцентує на тому, що університети автономні, а отже, можуть самостійно розвиватися в цьому напрямку. Відштовхуючись від цього, ми відібрали 10 університетів для участі і почали розробку програми, на ходу переформатовуючи її під умови пандемії. Ми плануємо залучити до програми ще 20 закладів вищої освіти протягом наступних двох років.
Владислав каже, що спершу планувалося пілотно впроваджувати змішане навчання на окремих спеціальностях. Викладачі не були готові перейти в дистанційний формат, а студентам бракувало самодисципліни, щоб змусити себе вчитися вдома. Але потім у всіх з’явилася залізобетонна мотивація працювати онлайн — через карантин довелося дуже швидко розширювати програму на весь університет.
— Проєкт не задумувався під пандемію, але добре припасувався, адже було б складно змотивувати викладачів відмовитися від звичної кафедри і напрацьованих лекцій заради онлайну, — каже Владислав. — Коли ми його запустили, то зрозуміли, що просто трохи випередили час. Бо змішане навчання стало актуальним не лише для залізничників, а для будь-яких спеціальностей усіх університетів.
***
Після лекції Владислав показує відгуки студентів. Дехто пише, що хотів би почути більше інформації на тему, дехто скаржиться, що трохи зависало відео, але більшість дякує за роботу. Після зимових канікул, на відміну від більшості харківських університетів, УкрДУЗТ залишився на дистанційці. Але оскільки програма передбачає змішане навчання, в закладі сподіваються, що за три тижні, якщо спаде захворюваність на ковід в області, вдасться відновити заняття в аудиторіях.
— Я, наприклад, для "Основ промислової електроніки" замість електричних схем розробляв у MatLab імітаційні моделі і просто транслював через екран це все, показував, як протікає струм, — розповідає Владислав. — Але такі замінники підходять не всім. У нас у першому корпусі, наприклад, є барокамера, яка займає половину кімнати, і її ніяк візуально не заміниш. Викладач просто в неї заходить, знімає себе на відео, показує детально, що, як і де натискати, і таким чином проводить лабораторну роботу зі студентами. Це вимагає значно більше зусиль і навичок, ніж просто скинути файл на пошту. Але я вважаю, що не всі дисципліни здатна замінити дистанційка, тому змішаний формат має привілеювати. Як технічний університет ми не можемо ігнорувати практичні навички.
— Видати наказ про дистанційне навчання неважко, — каже ректор Сергій Панченко. — Забезпечити усіма можливостями для цього — оце складніше. Пандемія докорінно змінила університетське середовище, і ми не знаємо, як ситуація розвиватиметься далі. Ми як викладачі так само не вирішували, що сьогодні будемо навчатися, а завтра — ні. Навчання протягом життя — це процес, і він неперервний.
