«Сьогодні на наших очах руйнується світова система. Україна, Близький Схід — це тільки початок. Сполучені Штати Америки, як велика ядерна держава, дозволяють собі абсолютно цинічну гру — десь підігруючи, десь тиснучи, ніби їм можна трішки більше, ніж іншим. … Китай набереться сил і теж почне брати те, що погано лежить. А потім — Індія. І цей світ покотиться у прірву», — заявив Ігор Ліскі.
Тоді під загрозою опиняються усі невеликі держави, додав бізнесмен.
«Але створення цього трибуналу для мене — промінь надії, що є територія здорового глузду, територія дорослих, людей, які ще пам'ятають Першу, Другу світові війни. Ці мільйони жертв. Де є розуміння, що країни мають думати на два покоління вперед. Територія Європи є місцем тяжіння з міжнародними правилами гри. І це дає велику надію. Якщо маленькі країни не почнуть долучатися до цих здорових процесів, у них немає шансів вижити, вони зникнуть», — вважає Ігор Ліскі.
І так сталося, що саме Україна відіграє у цьому ключову, суб’єктну роль, додає він.
«Україна завжди була, наче у дитячому садочку, нас постійно повчали: тут у вас не те, то ви не вмієте, тут крадете, там у вас корупція, там ви не доросли. Але через біль, через цю історію, ми можемо мати моральне право визначати майбутнє цивілізованого світу», — зауважив бізнесмен.
На думку Ігоря Ліскі, спецтрибунал щодо злочинів агресії проти України важливий одразу у кількох аспектах:
Легітимізація наших дій і нашої правоти. Зазвичай переможець визначає, хто правий, хто винний, але навіть якщо Росія не буде переможена, вважає бізнесмен, трибунал засвідчить наше історичне право, засвідчить, що ми — жертва, Росія — агресор.
Фіксація і юридична доведеність злочинів. «Всі злочини будуть описані, обґрунтовані, з доказами, в строгій юридичній формі. Зараз ми навіть уявити не можемо, наскільки це важливо. Важливо для наступних поколінь, особливо, розуміючи, якою сильною отрутою є пропаганда ворога. Тільки зараз, по крихтах ми розуміємо свою історію, яка була знищена. Починаючи з 17-х років, інколи навіть раніше. Знищена разом з архівами, з людьми, з цілими родинами, а їхні історії переписані», — зауважив Ліскі.
Відкритість міжнародному правосуддю. «Ми не боїмося говорити правду, ми не боїмося міжнародної підсудності. Можете уявити, щоб Росія віддала право щось говорити про Росію десь за кордоном? Це ж взагалі нонсенс. Тому що без контролю їхніх судів, правда, яка може вилізти, просто знищить фундамент цієї держави», — зауважив бізнесмен.
Віра у справедливість. На думку Ліскі, сподіватись і вірити під час боротьби дуже важливо. Він висловив упевненість, що ми доживемо до тих часів, коли побачимо злочинців на лаві підсудних — «можливо, старих і немічних, але вони здаватимуть своїх поплічників і розповідатимуть, як їх змушували, а вони нічого не знали й боялися».
Щеплення від націоналістичних, реваншистських, фашистських течій. «Вони нікуди не поділися у Європі. Зло, яке починається як національна ідея або «можем повторіть», або будь-яка нація є панівною, або наші «танки найбільш швидкі», є у кожній країні.
Але оцей справедливий, транспарентний, прозорий, міжнародний процес буде таким щепленням для цих європейських рухів. …Європейським політикам, які захочуть хайпувати на ідеї якоїсь інакшості або ручканні з Путіним, буде набагато складніше це робити», — зазначив Ліскі.
«...Хочу подивитися, як Орбан вітатиметься з Путіним, коли той буде визнаний міжнародним злочинцем, принаймні у європейському статусі», — додав він.
Встановлення моральних орієнтирів. У період післяправди і процвітання штучного інтелекту, вважає бізнесмен, дуже важко спиратися на верифіковані дані. Робота ж трибуналу дасть однозначність в оцінках подій.
«Відповідь на питання, Путін злочинець чи ні, залежить від того, якою мовою питати. Але коли буде висновок міжнародного трибуналу — це буде основа, Вікіпедія. З цього закладається фундамент справедливості і морального орієнтира, який дуже важливий для існування Європи як території свободи, права і для України, яка є суб'єктною зараз у побудові цього для всього світу», — підкреслив Ігор Ліскі.
Цей матеріал можна прочитати англійською.
Відеоверсія дискусії: