Де українці за кордоном читають новини?
Ми запитали в українців за кордоном, чи цікавляться вони подіями в Україні. Результат виявився однозначним: 82% опитаних постійно цікавляться політичними подіями в Україні, а 74% постійно цікавляться життям міста або села, з якого вони приїхали. Найбільше респондентів, за їхніми словами, цікавлять теми, які стосуються повномасштабного вторгнення. Вони регулярно моніторять обстріли, ситуацію на фронті, а також відстежують політичні й економічні події в Україні. Також для респондентів дуже актуальні новини з життя їхніх рідних і друзів — 79% опитаних сказали, що постійно спілкуються з близькими, які перебувають в Україні. Натомість політичним подіям країни, в якій вони перебувають, постійно приділяють увагу лише 24% опитаних.
Ми також зʼясували, чи не втомлюють новини про Україну. Як виявилося, 95% респондентів отримували інформацію про Україну в день, попередній до дня опитування, з них 61% – багато інформації. І хоча в глибинних інтервʼю частина опитаних вказали, що відчувають певну втому та перенасичення, вони все одно щодня перевіряють новини з України.
Основними джерелами новин для українців у всіх 7 країнах виявилися месенджери та соціальні мережі — 50% і 47% відповідно. Вони особливо популярні серед молоді, а з віком їхня популярність зменшується. Удвічі рідше опитані використовують новинні сайти (23%), звертаються за інформацією до родичів, друзів чи знайомих (22%) і переглядають відео на ютубі (теж 22%). Натомість саме ці джерела інформації особливо актуальні для старшої аудиторії (51+). Через телебачення дізнаються новини лише 8% тих, хто перебуває за кордоном. Для порівняння: в Україні, згідно з іншим дослідженням ОПОРИ, 2023 року його дивилися 62,5% опитаних. Радіо, друковані газети та журнали українці за кордоном майже не використовують: їх обирає лише 1% респондентів.
При цьому на різних платформах опитані обирають різний контент. Наприклад, понад 60% респондентів використовують телебачення, месенджери і новинні сайти винятково для споживання новин, лише інколи переглядаючи там інтервʼю або читаючи аналітичні статті. Натомість у соціальних мережах майже однакову вагу (приблизно 33%) мають новинні й авторські канали: людей цікавить не лише інформація як така, а й її інтерпретація конкретними лідерами думок. Особливо ця тенденція помітна на ютубі, де авторські канали дивляться 67% опитаних, а новини — лише 23% респондентів.
Крім того, ми запитали в українців, наскільки вони довіряють різним джерелам інформації.
Найбільший рівень довіри отримали соціальні мережі: їм повністю або здебільшого довіряють 85% українців за кордоном. Трохи менше — 77% опитаних — сказали, що довіряють новинним сайтам. Інформації на радіо довіряють 46% опитаних, телебаченню — 43%, друкованим ЗМІ — 40%. Варто зауважити, що найбільший відсоток недовіри отримали новини на телебаченні та в друкованих ЗМІ — 36% і 22% відповідно.
Телеграм, фейсбук, Стерненко та інші джерела інформації
Оскільки найпопулярнішим джерелом інформації серед українців є месенджери, ми запитали тих, хто перебуває за кордоном, яку саме платформу вони використовують найчастіше. Доволі очікувано лідером виявився телеграм, де споживають новини 89% користувачів месенджерів. Телеграм тримає першість у всіх 7 країнах: найвищий показник користування ним в Іспанії (92%), найнижчий — у Чехії (85%). Його популярність українці за кордоном пояснюють передовсім зручністю й оперативністю. Найбільше в телеграмі переглядають так звані агрегатори новин: їх використовують 39% користувачів месенджера. Серед пʼятірки найпопулярніших агрегаторів — канал Ігоря Лаченкова “Лачен пише”, а також анонімні “Труха”, “Новинач”, “Инсайдер ЮА” та “Реальна війна”. Новинні канали конкретних ЗМІ використовують 25% опитаних: найчастіше згадували канали ТСН, УНІАН, “Суспільного”, “Громадського” та білоруського видання "Nexta". Авторські телеграм-канали є джерелом інформації для 22% респондентів.
На другому місці серед месенджерів опинився вайбер — 6% опитаних. Найбільше ним користуються у США (13% опитаних), найменше — в Іспанії та у Великобританії (по 4%). Якщо в телеграмі респонденти здебільшого обирають анонімні агрегатори новин, то у вайбері на перший план виходять канали конкретних ЗМІ — їх обрали 37% користувачів. Натомість агрегатори новин опинилися на другому місці з 23%. Показово, що у вайбері респонденти трохи частіше отримують інформацію від родичів і друзів (16% опитаних) і через спільноти за інтересами (12%). Серед конкретних вайбер-каналів найчастіше згадували “Молнию”, “Суспільне” та “Країна Info”. Іншими месенджерами опитані майже не користуються.
Серед соціальних мереж, звідки дізнаються новини 47% українців за кордоном, найпопулярнішим виявився фейсбук — його обрали 43% користувачів соцмереж. На другому місці — інстаграм з 22%. Найбільше наших співвітчизників цікавлять відео або новини від ЗМІ — понад 30% користувачів обох соцмереж обирають цей формат. Дописи експертів, політиків і блогерів обирає приблизно третина респондентів, але все ж їх читають дещо менше, ніж новини від ЗМІ. Тікток є джерелом інформації лише для 7% українців за кордоном (натомість у самій Україні новини через тікток дізнаються близько 25% опитаних), твіттер — для 3%. У цих соціальних мережах понад 50% користувачів переглядають відео або твіти експертів, політиків і блогерів, натомість новини від ЗМІ там читають лише близько 25% користувачів. Ще 18% респондентів вказали, що споживають новини через інші соціальні мережі.
Новинні сайти є основним джерелом новин для 23% українців за кордоном. Більшість (74%) використовує для цього українські новинні сайти. Ще близько 5% респондентів читають новини на міжнародних сайтах чи сайтах країни, де вони зараз перебувають. Російськими новинними сайтами українці за кордоном не користуються. Найбільше співвітчизників цікавлять власне новини — 62% опитаних приходять на сайти саме по них. 27% здебільшого читають аналітичні статті, репортажі або розслідування, 5% — інтервʼю.
Через ютуб споживають новини 22% українців за кордоном. Ця соціальна мережа відрізняється від усіх інших майданчиків тим, що тут випуски новин цікавлять лише 23% користувачів. Натомість більшість (67%) дивляться інтервʼю й відео експертів, політиків чи блогерів, ще 6% користувачів переглядають суспільно-політичні програми. Найчастіше українці за кордоном згадували, що дивляться відео Сергія Стерненка, Олега Жданова, Романа Світана, Олексія Арестовича та Марка Фейгіна.
Телебачення серед українців за кордоном не популярне — його обрали всього-на-всього 8% опитаних. Серед них 63% переглядають телемарафон “Єдині новини”, 13% — канали країни, де вони зараз перебувають, 10% — інші українські телеканали. Російські канали дивиться лише 1% опитаних. Загалом серед тих, для кого основним джерелом інформації є телебачення, 69% найбільше цікавлять новинні випуски, 16% — інтервʼю або виступи експертів і політиків, 9% — суспільно-політичні програми.
Розпізнати правду: офіційні джерела і фейки
Не секрет, що зі самого початку війни у 2014 році Росія робить ставку на інфопростір і поширення фейків. Після повномасштабного вторгнення ця тенденція лише посилилася: як всередині України, так і у міжнародному просторі циркулює чимало російської дезінформації. Саме тому критично важливо вміти вирізняти наративи російської пропаганди та розвінчувати їх, а також використовувати інформацію з офіційних українських джерел.
Ми запитали в українців за кордоном, наскільки часто в їхньому медійному полі трапляються фейки. 23% респондентів сказали, що напередодні опитування бачили неправдиву інформацію про Україну. Найменше таких випадків відбулося в США та у Великобританії, більше — в країнах Європи, найбільше — в Ізраїлі. 40% тих, кому траплялися фейки, зустрічали неправдиву інформацію в російських джерелах або ж на ресурсах так званих “Л/ДНР”. Респонденти в Угорщині й Ізраїлі повідомляли, що бачили фейки про Україну і на місцевих державних каналах. Найчастіше ж усі респонденти розповіли про неправдиву інформацію в міжнародному сегменті соціальних мереж (62%). Серед українських джерел найбільше фейків траплялося в каналах і групах у месенджерах (50%) і соціальних мережах (47%). Лідерами за кількістю фейків з російських джерел є соціальні мережі (53%). Більшість фейків про Україну, за оцінками співвітчизників за кордоном, стосуються української армії (53%) та влади (38%). Неправдива інформація про українських мігрантів за кордоном мало поширена і спрямована здебільшого на іноземних користувачів.
Інформацію від офіційних органів влади читають 54% респондентів, причому молодь дещо частіше, ніж старше покоління.
Найчастіше офіційну інформацію українці за кордоном отримують з каналів і груп у месенджерах (48%) і соціальних мережах (46%), ще по 16% респондентів — з новинних сайтів і ютубу. Офіційні сайти державних органів зовсім не популярні — на них заходять лише 9% опитаних. Серед тих, хто читає офіційну інформацію в месенджерах, половина переглядає безпосередньо канали представників чи органів влади, інші ж споживають офіційні новини через репости на інших каналах. У соцмережах сторінки державної влади трохи популярніші — їх читають 61% респондентів, а репости звідти — 33%. Серед офіційних джерел опитані найчастіше згадували канали Президента й Офісу Президента, Генерального штабу ЗСУ, а також місцевої влади і ДСНС. Згадок про міністерства, уряд чи парламент майже немає.
Нитка Аріадни: чи можливо повернути тих, хто виїхав
Нині українська влада багато комунікує і з українцями, і з міжнародною спільнотою. Підтримка українським суспільством дій влади важлива для стабільності всередині країни, а інформування жителів інших держав про події в Україні критично важливе для подальшого фінансування та оборонної підтримки, яку забезпечують міжнародні партнери. Однак не варто забувати, що перемога — це не лише воєнна поразка Російської Федерації на полі бою. Перемога неможлива без подальшого економічного, політичного та соціального відновлення України і демонстрації переваг життя в демократичній країні. А це своєю чергою неможливо без повернення додому українців, які виїхали, рятуючись від війни.
Як свідчать результати нашого дослідження, велика частина українців, які нині перебувають за кордоном і чекають на завершення війни, поступово призвичаюються до життя на новому місці. Вони знаходять роботу, вивчають мову, влаштовують дітей до шкіл, вступають до університетів, тобто починають нове життя. Водночас їхнє повернення — це єдина можливість відновлення та процвітання нашої держави. Саме тому українській владі критично важливо не втрачати звʼязку із цими людьми, словами і справами показувати їм, що для майбутнього України важливий кожен українець.