Пластик і репродуктивне здоров’я
«Пластик не вступає в хімічну реакцію, проникаючи в тіло, і не шкодить органам і тканинам. Наш головний висновок — більшість мікропластику проходить через організм без шкоди», — з такою заявою у 2019 році виступив представник ВООЗ Брюс Гордон.
Нині ж експерти песимістичніші й наголошують: потрібно ще більше досліджень на цю тему. Актуальні дані представили під час вебінару від ГО Zero Waste Society.
Професорка репродуктивної біології Каролінського інституту у Швеції Паулііна Дамдімополу підкреслила: пластик і мікропластик не однакові за складом, від рівня токсичності й концентрації хімічних сполук-складників залежить і вплив на здоров’я людини.
Це також причина того, чому дослідники поки не можуть узагальнити висновки про наслідки пластикового забруднення для людини. Вони здебільшого фокусуються на конкретних хімікатах. Небезпека деяких сполук очевидна, інші досі досліджують, зокрема і їхній вплив на репродуктивне здоров’я.
«Це узагальнена оцінка фертильності серед обох статей. Але коли чоловіки продукують більш ніж тисячу сперматозоїдів щосекунди, жінки — тільки одну яйцеклітину на місяць. Тому доцільно оцінювати вплив на жінок окремо», — каже Паулііна.
Разом з колегами Дамдімополу проаналізувала наукові праці за останні 10 років. Дослідники побачили негативну тенденцію, зокрема, зменшення оваріального резерву, загибель фолікулів, порушення рецептивності ендометрію, погіршення якості яйцеклітин і вади розвитку ембріонів. Як наслідок — бажана вагітність не завжди настає швидко.
«Людські яйцеклітини буквально ростуть у “супі” з токсичних речовин», — каже Паулііна й наводить аналітику, для якої досліджували яєчники 185 жінок.
Чи вплинуть хімікати на дитину
Серед найпоширеніших складників пластику — пер- і поліфторалкільні сполуки (PFAS), бісфенол А (BPA), фталати і парабени. Декотрі в ЄС під забороною. Більшість використовують у пакуванні, косметиці, текстилі, дитячих іграшках. Разом з водою, їжею та повітрям вони потрапляють до організму дорослих. Діти ж можуть отримати їх від матері під час виношування або через грудне молоко.
«Діти — найчутливіша група до хімічних впливів, адже їхні органи лише формуються», — каже професорка Жоель Регг. Вона працює на кафедрі біології, фізіології та екологічної токсикології Університету міста Уппсала у Швеції і також бере участь у наукових дослідженнях.
Професорка наголошує, що будь-яке втручання в гормональну регуляцію під час вагітності чи раннього розвитку може мати довготривалі наслідки — від когнітивних відхилень до метаболічних порушень. Наприклад, рівень гормонів щитовидної залози вагітної жінки критично важливий для розвитку мозку дитини. А оскільки деякі хімікати з пластику можуть імітувати або блокувати дію природних гормонів, це може впливати на інтелект дитини.
На цьому питанні зробив фокус шведський науковий проєкт Selma, у якому брали участь 2000 вагітних, а згодом і їхні діти, за якими спостерігали до семи років. Науковці побачили: вищий рівень бісфенолу F у крові вагітної згодом корелював з нижчим IQ у дитини.
У ЄС використання бісфенолу А (BPA) у матеріалах, що контактують з харчовими продуктами, з минулого року заборонене. Цю речовину пов’язують з порушенням статевого розвитку, ожирінням, хворобами серця, діабетом 2-го типу, раком та іншими проблемами. Виробники почали використовувати замінники, зокрема: бісфенол S і F. Котрі, як показує дослідження, можуть викликати ще більше негараздів зі здоров’ям, зокрема в дітей.
Яка ситуація в Україні
Вплив мікропластику на репродуктивне здоров’я в Україні ще не вивчений. Тому українські експерти поки спираються тільки на європейські дослідження.
«Ми маємо дані про концентрацію в навколишньому середовищі, у водоймах. Але як мікропластик накопичується в організмі — такого моніторингу немає», — пояснює Анна Антоненко, професорка кафедри гігієни та екології Національного медичного університету імені Богомольця. На її думку, цей напрямок може бути перспективним для молодих українських науковців і науковиць.
Водночас професорка не радить категоричних рішень щодо хімічних сполук у пластику. І пояснює, що рішення має лежати у площині контролю, а не повної заборони: «Це те, що дозволить знайти золоту середину. Тому спочатку потрібні дослідження, щоб згодом ефективно вдосконалити нормативно-правову базу».
Як зменшити негативний вплив
Повністю відмовитися від пластику фактично неможливо. Проте експертки радять підхід раціонального побутового застосування. Тобто використовувати його тільки тоді, коли альтернатив немає.
За змогою уникати контакту пластику з їжею і питною водою, відмовитися від нагрівання і зберігання їжі у пластиковій тарі, уважно вивчати склад дитячих іграшок і товарів для дому. Це стосується і біопластику й паперу, які також містять токсичні хімічні речовини.
Представники влади мають підтримувати дослідження та впроваджувати екологічні політики на державному рівні, які ефективно контролювали б виробництво та ввезення токсичних матеріалів. Це одна з передумов екологічної безпеки. «Ми тестуємо кожну речовину окремо, тоді як реальність — це коктейль із сотень сполук», — підкреслює професорка Паулііна Дамдімополу. І наш спільний виклик як людства — зрозуміти, який ефект на людину мають ці поєднання хімікатів і як убезпечити від цього себе та дітей.