«Красива білизна і романтична вечеря, але обом щось не ок»
Аліна (ім’я змінене) розповідає, що по поверненні із зони бойових дій на ротацію чоловік став закритим: «До нього навіть не можна було торкатися. Я думала, що зі мною щось не так. Але потім ми все проговорили і він сказав, що йому треба дати п'ять днів, щоб здобути відчуття, що він удома».
Коли чоловік був у зоні бойових дій, то не реагував на відправлені хтивки чи секстинг. Дівчина була сексуально активною до цього періоду, тому коли секс траплявся раз на місяць, не відчувала це як норму. Удома вона могла довго не прати його светра, щоб відчути рідний запах.
«По відчуттях: приїжджала ніби чужа людина, — розповідає. — Усе здавалося не таким: його запах, доторки. Ти одягаєш гарну білизну і готуєш романтичну вечерю, але щось не так вам обом. У нас був інтим, але швидкий, ніби для галочки. Я могла ридати під час сексу, так виходило моє нервове напруження. Спочатку це його лякало. Потім він звик до моєї реакції, і ми навіть могли продовжити. Виснаження перемагало, і ми просто засинали. Уві сні він міг кричати, душити мене, я заспокоювала і обіймала».
Через пів року пара звикла до того, що їм обом не хотілося інтиму. Вони могли мовчки сидіти поруч. Аліна могла відчувати біль і дискомфорт, коли вони намагалися відновити інтимне життя, а бажання зникло.
Анна (ім’я змінене) мала інший досвід. Оскільки бачилася з партнером раз на три місяці, то інтимне життя вийшло на перший план. Вони сумували одне за одним, тому в перший день по поверненні із зони бойових дій віддавали дітей до дідусів і бабусь і проводили час лише удвох: «Інтимне життя змінилося, і це багато в чому залежало від того, як пройшов бойовий виїзд. Якщо вони пережили велику небезпеку чи мали втрати, це впливало і на нас. Не було ніжності, бував досить жорсткий інтим, без любощів. Ми обговорювали це, шукали причину. Відчувалося, що секс був потрібен тут і зараз, без прелюдій».
Що потрібно знати про близьку людину, яка повертається із зони бойових дій
Як зробити адаптацію комфортною? Практична психологиня Дарʼя Барієва консультує родини військових і каже, що війна змінює людей, тому радить не лякатися, що додому повернеться знайома-незнайома людина з новими звичками, навичками, словами і проявами в поведінці: «Вам доведеться знайомитися заново, пізнавати одне одного, домовлятися про нові правила поведінки, прояви поваги й інше. Ви можете сходити разом на побачення, розповісти, що змінилося за цей час у правилах сім’ї. Якщо у вас є діти, вони могли вирости, варто пояснити, які в них зараз потреби».
Найлегше це порівняти з поверненням з відпуски чи відряження з іншої країни. Коли повертаємося, потрібно кілька днів, щоб призвичаїтися до домашнього життя — усе здається іншим і незвичним. Особливо складно буде звикнути, якщо військового довго не було вдома.
Що не варто робити:
-
Примушувати розповідати про бойовий досвід. Ви можете сказати: «Мені хотілося б дізнатися про твоє життя там, але якщо ти не хочеш розповідати, я приймаю твоє рішення. Дай знати, коли захочеш про це говорити»;
-
Намагатися давати оцінки досвіду військового / військової: «Та я знаю, як тобі було весь час»; не казати чогось на кшталь «Те, що тобі доводилося робити, жахливо»;
-
Давати поради, попередньо не вислухавши. Не потрібно вказувати, як саме військовий чи військова може реагувати і проявляти емоції;
-
Не варто підходити до військових зі спини, будити доторком до тіла і торкатися без дозволу;
-
Не потрібно реагувати агресією на агресію, але й не замовчувати це;
-
Не слід вживати антидепресанти, попередньо не проконсультувавшись з лікарем.
Про проблеми зі сном й інтимні стосунки
Можливо, виходом буде спершу спати окремо. Можна лишати ввімкненим нічник або телевізор зі звуком на невеликій гучності, адже багатьом військовим на початку не вдається спати в тиші.
Не варто торкатися уві сні. Якщо військовий / військова бачить жахливі сновидіння, не варто будити. Людина може випадково вдарити вас, бо не розуміє, хто зараз поруч.
«Зазвичай близьким хочеться створити умови, щоб рідна людина якомога швидше відчула тепло і комфорт удома, скоріше відновити близькість, зокрема сексуальну, — каже Дар’я Барієва. — Не варто очікувати проблем. Їх може й не бути. Але інколи в інтимному житті пари є зміни. Це може бути як підвищення, так і зменшення сексуальності. Підвищення притаманне фазі медового місяця — збільшення потреби в інтимних доторках в обох. Зменшення супроводжується агресивністю, швидшою, ніж зазвичай, еякуляцією або ж неможливістю мати ерекцію чи оргазм чи взагалі відсутністю потреби в доторках і статевому акті».
Реакція військовослужбовця чи військовослужбовиці на бажання партнера чи партнерки сексуальної близькості може бути незвичною. Але в цьому немає їхньої вини — причина в біохімічних і фізіологічних процесах, які відбуваються в організмі чоловіка чи жінки.
Про можливі сексуальні проблеми: еректильну дисфункцію, передчасну еякуляцію чи фригідність
Всесвітня організація охорони здоров’я зазначає, що сексуальне здоровʼя охоплює фізичні, психологічні й соціальні аспекти сексуальності та сексуальних стосунків, а не лише відсутність захворювань. Сексуальна дисфункція охоплює низку станів, які можуть перешкоджати людині отримати задоволення від власної сексуальної активності й життя.
Бувають такі види сексуальної дисфункції: еректильна дисфункція, передчасна еякуляція чи фригідність. Вони можуть бути результатом стресу, тривоги, напруженості, страху чи депресії. І всі ці стани можна коригувати завдяки методам розслаблення й модифікації поведінки з допомогою психотерапевта чи психолога, спеціальних вправ, які змінюють функціонування мозку, укріплюють статеві м’язи.
«Не варто критикувати сексуальні спроможності чоловіка чи обговорювати це у присутності інших, шукати зв’язків поза шлюбом чи спати в окремих ліжках через цю проблему», — каже Дар’я Барієва.
Щоб допомогти партнеру чи партнерці, варто спробувати зрозуміти його / її і дотримуватися простих рекомендацій. Створити режим харчування і сну, якого будуть дотримуватися обоє.
Надати своїй половинці особистий простір і не обмежувати спілкування з побратимами, яким він чи вона довіряє, адже спільний досвід може стати додатковою підтримкою. Також варто заохочувати проводити час з дітьми.
«Не варто боятися в разі потреби звернутися по профільну допомогу — до лікарів, психологів, наркологів чи сексологів. Ви можете звернутися по консультацію разом, — зазначає Дарʼя Барієва. — Це звучатиме доволі дивно з моїх слів, але раджу за потреби звернутися до священника, тому що після пережитих подій багато військових є віруючими, а стигма й осудження суспільства часто стають бар’єром для визнання проблеми. Якщо у вас виникла така ситуація, доречно звернутися до військового капелана, який може підтримати, а в разі необхідності направити до вузьких фахівців».
Психолог-сексолог Максим Журавський наголошує, що консультувати й лікувати можливі наслідки для інтимного здоров’я ветеранів, такі як еректильна дисфункція, варто після демобілізації та повернення до мирного життя. «Я стикаюся з тим, що деякі колеги намагаються лікувати еректильну дисфункцію у воїнів, які безпосередньо перебувають у зоні бойових дій. Еректильна дисфункція в цих умовах може бути варіантом норми, коли організм зосереджується першочергово на виживанні, а репродуктивну функцію відкладає на другий план. Сексолог у цих умовах має знизити тривожність, пояснити тимчасовість проблеми (ерекція може відновитися самостійно по поверненні) і підтримати психологічне здоров’я військового. Також лікарям не рекомендовано дистанційно призначати антидепресанти чи інші препарати без можливості здати лабораторні аналізи й оцінити стан пацієнта. Уже по поверненні військового до цивільного життя можна почати коригувати стресові, фізіологічні й емоційні фактори».
Більше про те, як налагодити стосунки з військовослужбовцем чи військовослужбовицею, можна прочитати в книзі Галини Циганенко, о. Руслана П’яста, Наталії Дідик «Любити, жити і чекати. Путівник для родин військових, які перебувають в зоні бойових дій». Деякі поради з цієї книги використані в матеріалі.
Вихід є
«Важливо ділитися з іншими переживаннями, щоб вони не лишалися зі думками один на один, — каже Аліна. — Водночас для кожної сім’ї буде корисним щось своє. Мені не допомагали групи підтримки дружин військових, бо від чужого складного досвіду накривало ще більше. Для нас найкориснішим стало проговорювання вголос усього, що хвилювало».
Аліна почала роботу з психологом і заохотила до цього й чоловіка. Вона інколи хотіла все кинути і розійтися. Раніше не розуміла, що в них з партнером різні статеві конституції — вона потребувала більше сексу, ніж він. Розібратися з цим допоміг сексолог.
«Війна — випробування для стосунків, і я впевнена: якщо обоє не докладатимуть зусиль до збережння стосунків, сім’я розпадеться», — наголошує вона.
Для Анни було важливо не стільки задовольнити фізичні потреби, скільки зберегти почуття: «На відстані почуття розмиваються, стоншуються. У чоловіка немає можливості приділити тобі увагу й казати теплі слова, адже він зосереджений на бойовому завданні. Але будь-якій дівчині хоча б іноді потрібен цей вияв теплоти, а не сухе: “Привіт, як там діти?”».
Дівчина шукала способу проговорити ці почуття і випадково побачила рекламу настільної карткової гри про почуття 18+. Чоловік спочатку ігнорував цю пропозицію і вважав марнуванням часу, але врешті погодився. «Можливо, ця гра створювалася для пар, які лише починають відносини, щоб глибше пізнати одне одного, але ми зіграли в неї кілька разів і в мене було багато відкриттів. Я поглянула на партнера по-новому, адже мені здавалося, що я вже знаю відповіді і як саме він реагує на ті чи інші ситуації, а його сприйняття виявилося зовсім іншим. Це допомогло мені краще зрозуміти його й налагодити теплі стосунки».