Проблема де/тінізації економіки
Саме в контексті системних реформ — податкової, митної, реформи Кримінального процесуального кодексу та всієї правоохоронної системи щодо бізнесу, декриміналізації економічних злочинів з концентрацією економічного підслідства на єдиному органі — на БЕБ — можна говорити про детінізацію економіки, вважає Андрій Длігач. І причина тінізації, на його думку, не в тому, що бізнес поганий і ним займаються мерзотники, а в усталеній «бандитсько-комсомольській моделі суспільного договору», що дісталася нам з радянських часів.
«Я хотів би, щоб представники держави перестали дивитися на бізнес як на недоброчесний. З усіма ідеями на кшталт «вивести їх на чисту воду», «клубу білого бізнесу» і так далі. Щоб це пішло все в далеке минуле... Більш фейкової історії про детінізацію, ніж «клуб білого бізнесу», складно вигадати. Вона категорично не підтримується бізнесом», — запевняє Длігач.
В основі корупції, зазначає він, лежать дві проблеми: горизонтальні зв’язки суспільства — нічого не ламайте, діяти не за правилами завжди простіше; відсутність реальних економічних свобод і захисту прав.
«Корупцію, яка є результатом того суспільного договору, який нам дістався з 90-х років, бандитсько-комсомольської моделі, яка існує досі, потрібно розірвати, не придумуючи моделі на кшталт СМКОР і блокуючи податкові накладні чи збільшуючи тиск на бізнес», — вважає професор економіки.
І все-таки, за його словами, сьогодні 91 % підприємців допомагає Збройним силам. Від початку повномасштабного вторгнення український бізнес створив 1500 підприємств у сфері ОПК.
«Достатньо, щоб говорити, що він не інфантильний? 200 мільярдів гривень донатів. Несподівано ми можемо виявити, що перерозподіл через збільшення податків призведе до зменшення ефективного надходження до наших Збройних сил безпосередньо донатів з боку наших підприємців.
Просто порахуйте ефективність перерозподілу від бізнесу безпосередньо тим бригадам і батальйонам, якими ми керуємо, і відправлення цих грошей через державні закупівлі й державну машину», — акцентує Андрій Длігач.
Натомість 48 % підприємців за останні два місяці зазнали тиску з боку регуляторних чи правоохоронних органів. 28 % свідчать, що побільшав тиск зараз, під час війни, додає він, посилаючись на дані досліджень.
«Білий бізнес у тому числі отримує всі ці привіти від податкової, від прокуратури, що змушує білий бізнес ставати сірим», — зауважує голова бізнес-спільности. І при цьому, додає він, підприємці бояться протидіяти владі й говорити про це публічно.
«Чому не дати хабар під дахом НАБУ цьому податківцю й не вивести його на чисту воду. Тому що в цього податківця є родичі в прокуратурі, у СБУ, які його відстоюють. Як голова коаліції бізнес-спільноти постійно розслідую ці кейси. Постійно», — відзначає Длігач.
Це при тому, наголошує він, що через міграцію бізнесу Україна вже втратила 12 % доданої вартості.
«Бізнес вичавлений з України. Ми можемо вичавлювати його далі й дивуватися, чому в нас прогноз зростання ВВП наступного року менший, ніж цього року», — додає підприємець.
Як вплине підвищення податків на бізнес
Підвищення військового збору з 1,5 % до 5 % ще більше зажене бізнес у тінь, вважає Андрій Длігач.
«35 % зарплат у тіні. Ми зробили моделювання по всіх індустріях, регіонах, розмірах бізнесу і маємо дуже чітку цифру. Вона округлена не тому, що ми округлювали, а тому, що це 35 %.
Ці 35 % перетворюються на 44 % після збільшення військового збору. Чому? Тому що це поведінкова економіка. З головними бухгалтерами й директорами фінансовими ми все це рахуємо. Зараз навантаження на фонд заробітної плати 34 %. У разі його збільшення перетинаються певні межі — і виникає більша зацікавленість у тінізації частини зарплати. Щоб детінізувати зарплати, навантаження на фонд оплати праці має бути не більш ніж 22 %. Тоді ми фактично до мінімальних відсотків знижуємо тінізацію зарплати», — зауважив Длігач.
Альтернативою військовому збору, який торкнеться лише тих, хто отримує офіційні зарплати, на його думку, може бути ПДВ, підвищення якого на 2 % «мінімально тінізувало б сферу ПДВ і спричинило б мінімальні інфляційні процеси». Натомість зростання військового збору вже викликало шквал критики й розмови на кшталт підвищення на цьому тлі зарплат учителям.
Також засновник бізнес-спільноти критикує підхід до формування військового бюджету.
«Він же здебільшого складається не із закупівель зброї. А з того, як ми доволі популістично вчинили щодо забезпечення наших військових. Чому ми не запропонували якихось більш раціональних економічних шляхів? Тепер наше дослідження показує, що військові купують амуніцію за зарплати. Що військові за зарплати купують долари, військові за зарплати купують послуги гемблінгу. Ми ж могли запропонувати ці гроші не в гемблінгу, а у фондовому ринку. Якого немає, а він міг би бути. Ми ж могли взяти на себе турботу про сім'ї військових. І це було б точно не питанням військового бюджету, а соціального. Що ми могли б розпоряджатися грошима грантовими й міжнародною допомогою. Могли б вчинити інакше», — каже засновник Advanter Group.
За його підрахунками, системні економічні реформи дають приблизно втричі більше надходжень до державного бюджету, ніж точкові.
«Чи розумію я, що проведення системних змін не питання Міністерства фінансів? Звичайно, розумію. Але тут ми союзники в тому, щоб спільно — бізнесом, громадськими експертами, Кабміном — вимагати цих змін. І я думаю, що ми знайдемо порозуміння з Верховною Радою щодо цих системних змін», — додає бізнесмен.
Що пропонують натомість
«Лише системна податкова, митна реформи, лише приватизація, у тому числі в банківській сфері, лише тотальна дерегуляція в країні, лише робоче монопольне законодавство вирішить цю проблему корупції в Україні. Не збільшення кількості податківців. А така податкова система, яка дає можливість бізнесу сплачувати, не озираючись на перевірку. Чи можна побудувати таку систему? Так, вона розроблена аналітичними центрами і запропонована», — каже Андрій Длігач.
Він запевняє: бізнес не проти підвищення податків. Але крім військового збору, є й інші, більш ефективні опції.
«Податок з активів. Це багато разів обговорювали. Коли буде наведений лад у реєстрах і в земельному кадастрі. Давайте. Бізнес за й підтримує цю ідею.
Бо це має бути основним джерелом, а не збільшення податків з доходів», — вважає професор економіки.
Далі — економічне бронювання.
«200 мільярдів гривень щороку, які просто лежать і дозволяють детінізувати близько 200–300 тисяч зарплат у країні. Чому ми не вдаємося до цього? Я переконаний, що складно знайти серед економічного блоку Кабміну людину, яка була б проти цієї ідеї», — зауважив Длігач. Однак через зволікання, на його думку, поґавили вдалий момент упровадити таке рішення.
«Ми програли. 80 мільярдів гривень корупції в цій сфері. 200 мільярдів гривень — економічний ефект для державного бюджету при впровадженні економічного бронювання. Воно не впроваджується. Це не питання дискусій. У будь-якій аудиторії з військовими ми показуємо й доводимо все це. Біда в тому, що це питання лише ухвалення рішення. Оскільки ми затягнули це рішення, воно і стало такою проблемою надовго. І 80 % бізнесу не мають жодного заброньованого», — прокоментував бізнесмен.
Також він відреагував на фразу міністра фінансів Сергія Марченка про те, що підвищення військового збору — крок вимушений, аби вижити:
«Як стратег скажу: ті, хто прагне вижити, не виживають. Бо у 2025 році, рівно через рік, ми будемо обговорювати ще гірші проблеми через те, що 2024-го не зробили системних змін. Нам треба буде ще підвищувати податки, а резерв уже вичерпаний.
Зараз найкращий момент прискорити реформу митниці, прискорити реформу податкової, прискорити реформу КПК і впровадити економічне бронювання. Бо це, зрештою, дасть нам наступного року плюс 500–600 мільярдів. І це призведе до того, що не потрібно буде через рік знову бідкатися, що нам потрібно на 2 % підняти військовий збір», — відзначає Андрій Длігач.
Наостанок він зазначив, що інвестицій в Україну було обмаль і до широкомасштабної агресії, тому питання не у війні, а в тому, що інвестор не обирає Україну як юрисдикцію.
«Чому? З усіма нашими конкретними перевагами й можливостями він обирає не нас? Тому що немає довіри, немає зростання, немає капіталізації. А це все впирається в нереалізованість ліберальних реформ, за якими власне 2014 року Майдан не переміг. Тому в нас попереду системні реформи. А візія України — це не трактування застарілих підручників, а інше розуміння того, чого ми прагнемо.
Україна — це країна можливостей. І якщо ми в кожній системі — митній, податковій, регуляційній — не побудуємо інструментів, щоб перетворити Україну на країну найкращих можливостей для інвесторів, бізнесменів, таланту, кого завгодно, не буде в нас ні подоланої деградації популяції, ні бізнесу, ні інвесторів. І перемога буде нашою поразкою. Тому не виживання, а думати наперед стратегічно», — підкреслює голова міжнародної бізнес-спільноти Board.