Далі неочікувана урядовцями, але обов’язкова частина процесу. Підготовка конкретних проектів. І загальна сума залежить тільки від них.
Справа в тому, що в країнах, які пообіцяли нам кошти на відбудову, великі інфраструктурні проекти реалізовують інакше, ніж в Україні. В нас це досі просто: тривала робота над підготовкою рішення, лобістська робота в парламенті для того, щоб закласти гроші в бюджет, голосування, виділення коштів а далі вже всім все зрозуміло (а більшості все одно). “Немає нічого настільки дешевого, як оплачена вже робота”, — казав один менеджер в приватній розмові.
В ЄС інакше і ціла низка експертів попереджала уряд ще задовго до конференції в Лугано. Заяви про виділення фінансового ресурсу – це тільки декларація про наміри. Виділення коштів можливе лише під конкретні проекти, мета яких зрозуміла, ефект від яких можна обрахувати, а підрядники яких невідомі аж до моменту відкриття тендерних пропозицій.
І ніякі ролики про війну та росіян цього не змінять. Це не новина для урядовців з досвідом. Вони знають, що правила міжнародної допомогти важко обійти в “звичний” український спосіб. Мільярди доларів, призначених для розвитку України лежали без руху, бо не було можливості їх використати: написати проект, провести закупівлі за правилами, проконтролювати результат. Як наслідок міська рада одного з міст купувала вживані тролейбуси за живі гроші з бюджету замість нових за дуже вигідний кредит. Бо на вживаних “прикурити” легко, а на нових за правилами не прикуриш.
В неформальних аналітичних звітах та публічних заявах європейці не стомлюються повідомляти: декларації про виділення коштів стануть реальністю, якщо Україна виконуватиме умови. Вони “прості”
Чітке розуміння того, навіщо потрібні гроші. Наявність сформульованої “візії розвитку” — це чудово. Але як вона втілюватиметься? Скільки і чому треба відбудувати кварталів? Хто там житиме? Який генеральний план міста? Як це сприятиме відновленню людського капіталу? Без відповіді на ці питання заяви про потребу в “мільярдах на відновлення міст” не мають перспективи.
Чітке розуміння того, в чиїх руках буде відновлення. Йдеться не про ефемерні фонди. Йдеться про конкретні міста, державні підприємства, бажано (дуже бажано) з успішним досвідом попереднього використання міжнародних кредитів та інвестиційних програм. Простий приклад. Кошти для ліквідності та відбудови вже сьогодні отримали від міжнародних партнерів дві компанії — “Укренерго” і “Укрзалізниця”. Бо в них працює корпоративне управління, вони сплачують (навіть під час війни) відсотки інвесторам, їх репутація досі добра, не поламана політиками. А “Нафтогаз” і “Енергоатом” шукають гроші в державному банку і в державному бюджеті. Бо в першому корпоративне управління поламали, а в другому так і не запровадили.
Чітке розуміння того, навіщо використовувати всі ці мільярди. Європейські кошти — не благодійність. Як не був благодійним “план Маршала”. Якщо пам'ятаєте, в “плані Маршала” американці інвестували в ті країни, які відмовилися від комуністичних ідей. В новому “плані Маршала” інвестуватимуть в Україну, яка працює за європейськими правилами та бореться з корупцією. Тільки така держава — з чесними правилами та грошима, які працюють в інтересах громадян — потрібна Європі. Тільки тоді вона стане буфером між країнами ЄС та Росією. Якщо ми хочемо, щоб нова залізна завіса опустилась на східному кордоні — маємо довести, що видавили рускій мір з економічних відносин.
Бо логіка, за якою обговорення ведеться тільки до моменту ухвалення рішення про виділення коштів, а далі “ну ви ж розумієте” — це і є рускій мір. Щоб його подолати політичної волі мало. Треба багато проектних менеджерів, компаній які працюють за правилами, чесних фінансових звітів та керівників на різних рівнях, які в стані мислити хоча би на кілька років наперед.
Картинки з розбомблених міст зробили свою справу — ми пояснили, що відбудова потрібна. Презентації зробили свою справу, ми знайшли тих, хто готовий витрачати кошти на відбудову. Зараз настане період багатосторінкових детальних документів. І без них яке би “обличчя” не робив мер і скільки би європейських прапорів він не повісив, грошей не буде.