В Офісі президента вирішили, що це надто велика честь – віддавати на регулювання галузь з багатомільярдними оборотами якимось учорашнім айтішникам, і зробили «головним по крипті» стару добру Нацкомісію з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР).
У цьому є певна логіка, оскільки це орган, звичний до регулювання різних фінансових інституцій. Та й світова практика покладає здебільшого саме на аналогічні установи повноваження з нагляду за нині модними фінансовими інноваціями.
А як усе починалося! У ВР зі своїми ідеями прийшли саме представники Мінцифри. Спочатку хотіли, щоб саме їхнє міністерство видавало ліцензії біржам віртуальних активів (ВА) та іншим подібним закладам.
Але дибки стали НБУ та НКЦПФР – органи, м’яко кажучи, більш впливові, ніж цифрові трансформатори. Тому останнім довелося в рамках компромісу розподілити пиріг ліцензування операцій з ВА на трьох.
Здавалося, що ніби домовилися, президент вирішив по-своєму.
Що з собою мав принести законопроєкт про ВА?
Насправді законодавча ініціатива була списана з вимог FATF до моніторингу фінансових операцій. Згідно з документом, під ретельну фіксацію підпадали всі угоди на понад 5 тис. грн, а якщо їхній поріг перевищував 30 тис. грн – то запроваджувалися правила ретельної ідентифікації клієнтів тощо.
Словом, вводився досить прискіпливий контроль за криптою.
Голова НБУ: Найбільше побоювання у випадку з віртуальними активами пов’язане з їх використанням для відмивання брудних коштів і недопущенням того, щоб наша країна перетворилася на таку собі всесвітню пральню, через яку відмивають брудні гроші.
Усі учасники ринку, незалежно від спеціалізації, мусили йти до держави по ліцензії. А для того, щоб отримати ліцензію, потрібен солідний пакет документів і немаленький статутний капітал.
Автори законопроєкту намагалися ввести поняття віртуального активу в законодавство. Утім тут є сумніви в успішності цієї спроби. Бо визначення термінів у законопроєкті аж ніяк не досконалі, а місцями мають прикрі прогалини.
Приміром, у світовій юридичній практиці власником активу вважається власник приватного ключа, котрий його здобув законним способом. Із зазначеного ж законопроєкту не зрозуміти, як визначати власника, у якому порядку і за якими ознаками. Практично до кожного з термінів є питання, і не позаздриш суддям, яким на практиці доведеться цей правовий текст застосовувати.
На це вказує і Володимир Зеленський у своїх зауваженнях: мовляв, плутанина в термінах є порушенням Конституції, бо люди не зможуть зрозуміти, про що закон, це є порушенням принципу верховенства права.
Однак що характерно, якихось конкретних пропозицій, щоб ліквідувати поняттєву плутанину, президент не надає, натомість ретельно виписує всі повноваження регулювання обігу ВА під НКЦПФР і НБУ.
Є ще велика кількість претензій до законопроєкту від правників-науковців, але ні Зеленського, ні депутатів вони не цікавлять. Можливо, це поміняється, коли некомпетентність авторів стане очевидною на практиці.
Що буде далі?
У ВР є 30 днів на розгляд пропозицій президента. Радники авторів законопроєкту чомусь називають терміни до двох місяців, але, мабуть, вони не тільки не заглядали у підручники із цивільного права, але й у регламент Верховної Ради.
Парламент, звісно, може проігнорувати правки президента або врахувати їх частково – але тоді треба буде понад 300 голосів, що є малоймовірним сценарієм.
У будь-якому разі, навіть якщо ВР ухвалить законопроєкт у президентській версії 226 голосами, негайно він працювати не буде. Бо в його перехідних положеннях записано, що діяти він починає з моменту ухвалення і набуття чинності іншого закону, котрий стосується оподаткування криптовалют.
Це, звісно, ще одна велика проблема – так хотіли легалізувати ВА, що аж не встигли виписати, як їх обліковувати і оподатковувати. Тож реальна «легалізація» ВА відтерміновується на невизначений час, допоки будуть ухвалені відповідні зміни в Податковий кодекс.
Прикро, що законодавці так відстають від країни. Україна посіла перше місце у світі (!) за відсотком населення, яке володіло криптовалютою у 2020 році, а от юридичним особам тримати крипту на балансі все ще не можна через недолугість влади.