У суспільстві давно існує думка, що багато економічних проблем країни - від олігархів, які роками, використовуючи корупційні зв'язки і вплив у вищих ешелонах влади, висмоктують з країни всі соки. Багато в чому це дійсно так, проте цей факт далеко не єдина проблема, з якою має зіткнутися Володимир Зеленський і його команда.
Хочемо ми того чи ні, але світ вже давно глобалізований. Особливо це стосується економіки. Сьогодні транснаціональні корпорації часом мають набагато більше впливу на міжнародній арені, ніж окремо взяті держави. Такі фінансові "монстри" у своїй політиці керуються виключно питанням прибутку, решта для них – другорядні питання.
Безумовно, забезпечити приплив інвестицій і інтерес міжнародного бізнесу до нашої країни – це завдання для будь-якої влади в Україні, але при цьому важливо, щоб остаточно не перетворитися в економічний придаток розвиненої частини світу – враховувати національний інтерес, зокрема підтримувати вітчизняного виробника.
Деякі сектори української економіки вже давно стали предметом інтересу транснаціональних корпорацій, особливо показово це проявилося в тютюновій галузі. Як би світова громадськість не боролася з палінням, у тютюнових компаній завжди буде робота.
І головне завдання міжнародних табачників – зачистка ринку від конкурентів. Україна, як ні цинічно це звучить, важливий шматок "європейського тютюнового пирога". За даними Глобального дослідження дорослих про вживання тютюну, 2017 році в Україні налічувалося 8,2 млн дорослих, які вживають тютюнові вироби.
Не дивно, що такі тютюнові монстри, як "Філіп Морріс", "Джапан Тобако" і "Бритіш Американ Тобакко" вже давно облаштувалися в нашій країні. Більш того, про що неодноразово писали ЗМІ, ці компанії вже давно поділили наш вітчизняний ринок і системно працюють над тим, щоб "зачистити" його від інших конкурентів.
Так, в минулому році великий суспільний резонанс викликала історія про те, як міжнародні табачники намагалися підняти мінімальну ціну на сигарети. Головна мета тоді була змусити українських виробників цигарок підвищити ціну на продукцію і вже в більш дорогому сегменті вибити їх з гри.
При цьому, говорячи про нібито "рівні права", міжнародні табачники намагалися в прямому сенсі ухилитися від сплати податків.
Так, за даними ЗМІ, компанію Philip Morris запідозрили в тому, що сировина, яка вона ввозила в Україну без сплати мита і податків нібито для подальшого реекспорту готової продукції, використовувалося для виробництва сигарет для українського ринку. Можливі порушення, за даними ЗМІ, були виявлені після позапланової перевірки. Штрафи для компанії склали 635 млн грн.
В даному випадку мова, швидше, йде про порушення, яке демонструє підхід компанії до законодавства країни, в якій вона працює, сама сума для такого гіганта як Philip Morris сміховинна. Тільки на бюджет для інформаційних кампаній тютюнові концерни щорічно витрачають в рази більші суми. Взяти до прикладу хоча б рекламу новітніх засобів для паління IQOS, які широко рекламуються в Україні як більш безпечна альтернатива палінню цигарок. В Україні такі гаджети для паління не прирівняні до цигарок, а отже відсутні будь-які перепони для їх широкого розповсюдження та рекламування. Такою ситуацією з успіхом користуються в Philip Morris і, незважаючи на попередження Міністерства охорони здоров’я про шкіду від IQOS, на вулицях українських міст з кожним днем більшає молодих людей, які палять за допомогою новомодного пристрою. Разом із продажами звичайних цигарок, це дозволило «Філіп Морріс Україна» отримати в 2018 році 2,15 млрд гривень чистого прибутку.
При цьому Philip Morris International лише тільки в першому кварталі 2019 року заробив 1,35 млрд доларів. Левова частина цих коштів йде не тільки на підтримку тютюнового лобі по всьому світу, але і на дискредитацію конкурентів.
В Україні головний опонент міжнародних тютюнових компаній – Львівська тютюнова фабрика. Із завидною регулярністю в деяких ЗМІ про цю компанію з'являється різна дискредитуюча інформація.
Наприклад, нещодавно з'явилася інформація про те, що Львівська тютюнова фабрика в період 2018-2019 років не отримувала в ДФС акцизних марок для маркування сигарет. Це далеко не перший випадок, коли пишуть, що Львівська тютюнова фабрика нібито ухиляється від податків і порушує закон.
Проте варто зазначити, що "Львівська тютюнова фабрика" - це історична назва, тоді як юридичною особою є ТОВ "Винниківська тютюнова фабрика", яке є 100% українським національним виробником тютюнових виробів, членом Асоціації "Виробники тютюнових виробів", у 2017 році компанія займала 40 місце серед платників податків в Україні.У 2017 році компанія фактично сплатила до бюджету понад 1,2 млрд грн тільки акцизного податку, в 2018 році - 26 місце серед платників податків в Україні (за період 2018 року фактично сплатила до бюджету понад 2,2 млрд грн тільки акцизного податку), а в 2019 році може увійти до двадцятки найбільших платників податків в Україні.
Це один з численних прикладів того, як міжнародні компанії подають інформацію, і що насправді відбувається. Така боротьба за інформпростір ведеться постійно. На це частково і роблять ставку тютюнові концерни. З великим бюджетом вони можуть інформаційно придушувати і дискредитувати своїх конкурентів. Додайте до цього лобі і корумпованих чиновників. Нічого особистого – просто бізнес.
Львівська тютюнова фабрика - це один з небагатьох кейсів за всю новітню історію України, коли вітчизняний виробник зумів зберегти виробництво в боротьбі за ринок з міжнародними гігантами.
Чи зможуть тютюнові гіганти витіснити з українського ринку останнього реального конкурента – питання відкрите. Але цей випадок буде показовим. Багато що залежить від нової влади. Якщо Зеленський, як і його попередники, буде сприяти міжнародному тютюновому лобі, то рано чи пізно ми втратимо ще одного вітчизняного виробника. Швидше за все, за такий результат нашого президента навіть похвалять на Заході... Але чи будуть за це поважати? Навряд.
Поки заявлений президентом курс вселяє надію, але хотілося б, щоб боротьба з олігархами не перетворилася на передачу українських підприємств міжнародному бізнесу, а інтерес національного виробника залишався би наріжним каменем економічної політики країни.