Цьогоріч триєнале сучасного українського мистецтва проходить у культурній столиці Європи. Митці ставлять питання: чи видимі ми ширше, ніж група людей, що потерпають від російської агресії?
«Небезпечними є не якісь окремі прояви «великої російської культури», а її претензії на людяність і універсальність».
Найстаріша в Україні публічна книгозбірня роздає wi-fi і пропонує користуватися електрочайниками та мікрохвильовкою.
Якщо ми хочемо замінити страх впевненістю, нам потрібна інша історія про державу та суспільство – історія, що несе моральні та політичні переконання. Розповісти таку історію – мета цієї книги.
Розповідь про ключові епізоди перших двохсот днів українського спротиву.
“Наші західні партнери після перемоги знімуть печать мовчання щодо критики української внутрішньої політики і вимагатимуть повернення до демократичних принципів”.
Підлітки з Афганістану, вагітна школярка, матір трьох дітей, 19-річний хлопець, що досі не вміє читати - усі вони учні київської вечірньої школи. У кожного в минулому – білі плями, у шафах –
скелети, а на думці – щасливе життя.
“На виїзді з Маріуполя було враження, що ти проїжджаєш через всю Росію і зустрічаєш усіх – від бурятів до дагестанців”.
Є почуття, зрозуміле багатьом, коли йдеться про графіті на зруйнованих будинках. Це невидиме і неможливе для проговорювання бажання недоторканості руїни.
«Дисидентів було мало, але вони все одно запустили надважливі процеси, завдяки яким суспільство зараз трансформується».
«Моя героїня у «Клондайку» протиставляє себе логіці війни та насилля — вона постійно підтримує мікрокосмос власного життя».
"Саме влада відповідає за культурні цінності. Багато музейних команд були готові до евакуації й чекали команди згори. Часто команди так і не було."
У Довженко-центрі відбулося повернення до часів Януковича, а насправді репетиція того, що на нас чекає після перемоги. Принаймні у сфері культури.
“Ті проєкти, які підтримує Мінкультури, мають бути належної якості — щоб не було розчарування в українській культурі, щоб не було її девальвації”.
«У свідомості іноземного глядача російські культурні продукти досі посідають значно більше місця, ніж українські. І це треба змінювати».
«Величезне потрясіння може привести суспільство до солідарності чи, навпаки, до фрагментованості, коли кожен сам за себе, коли йдеться про елементарне біологічне виживання».
“Наш головний національний міф — про Голодомор. Сучасний фільм про нього зняла польська режисерка Агнешка Холланд. Та на відміну від серіалу “Майстер і Маргарита”, цим міфом українці не
цікавляться”.
Яким буде судовий процес над російськими пропагандистами?
Вперше за всю історію кінематографу режисером є німець, який намагається перемогти сором, жах і почуття провини, з якими Німеччина живе вже сто років.
Роман-життєпис про інтелектуалку, яка змінила культуру ХХ століття, приніс авторові Пулітцерівську премію, став бестселером і водночас лонгселером на Amazon.
За неформальними джерелами, кримські музеї вже складають списки найдорожчих експонатів на вивезення та готують евакуацію співробітників разом з родинами.
«Через війну в Україні люди в усьому світі замисляться про новий світовий порядок і нову систему глобальної безпеки».
«Росіяни бачать себе як народ-месію, покликаний врятувати весь світ. Тому для них їхні діяння абсолютно виправдані і вони можуть дозволити собі що завгодно ― чинити ґвалт, застосовувати крайні
форми насильства».
Книжка, написана на основі матеріалів трьох видатних діячів української культури, відкриває серію "Життя видатних українців" і приурочена до 300-річчя філософа.
«Після перемоги ми все одно будемо мати понад 2000 км кордону з Росією і нам потрібно буде виробити мову для впливу на цей простір».