Серед голів ОТГ та депутатів місцевих рад є ті, хто намагається захистити цінну природу, як-от Полонину Руну, Свидовець та інші. Але мені більше помітна робота Закарпатської влади не в інтересах Закарпаття. Згадаймо чудову ідею – проведення велотуру. Маршрут прокладається незалюдненими місцями, щоб дати поштовх до розвитку, зокрема, інфраструктури. Дороги – це перше, що потрібно для розвитку громади. Але дуже часто це дороги, якими вивозять крадений ліс. То в чиїх інтересах реалізуються такі проєкти?
Дорогу будували і на полонину Руна. Під час будівництва “довелося” вирубати ділянку пралісів. А коли почали зводити фундаменти на самій вершині, обурена громадськість звернулася до ДІАМу (Державна інспекція архітектури та містобудування) та Екоінспекції. Їхній висновок: фундаменти – це не частина вітряків, це окрема споруда, і вона не потребує процедури оцінки впливу на довкілля. Тож будівництво триває, що ще більше обурює активістів, екологів та тих, кому небайдужа доля Карпат.
На жаль, історії про відведення земель природно-заповідного фонду та незаконне переведення їх в інші статуси, про намагання маніпулювати і не виконувати закон, про корупцію в лісогосподарствах уже стали притчею во язицех. Наша правоохоронна система, прокуратура, служба безпеки більше включені в вертикаль влади. Антикорупційна ж інфраструктура має рівень незалежності, який дозволяє більше розраховувати на їхню ефективність. Тож хотілося б сподіватися, що той рівень суспільної підтримки, який у липні висловили до антикорупційних органів, стимулюватиме їх працювати відповідальніше. Адже що активніше детективи НАБУ включатимуться у процес розслідування справ, які є, то рука не буде здригатися відкривати нові – по високого рівня посадовцям. Як відомо, у справі Каськіва, яку висвітлювали Bihus.info, задіяні і депутати місцевих рад, і керівництво Закарпатської області різних часів, і, ймовірно, парламентарі…
Утім, є і інші питання. Чому місцева влада намагається просувати створення нового курорту на Свидовці, але забуває про існуючі на тому ж самому Драгобраті? Чому не наполягає, щоб бізнес, який приходить у регіон, будував вітряки в долині, а не на вершинах?
Розуміючи, як активно розвивається низовина (той самий Перечин), видається, що ближча енергетика, напевно, була б більш затребувана. Крім того, не потрібно б було так багато часу інвестувати, щоб дурити громади, боротися з екоактивістами, влаштовувати кампанії булінгу проти журналістів, як-от, проти Олени Мудрої, яка висвітлює тему вітряків.
Приклад пані Олени демонструє, як у постінформаційну добу можна завдяки фейкам та ботам у соціальних мережах переспрямовувати активність журналістів-розслідувачів та громадських активістів на те, щоб вони витрачали величезну частину свого часу для свого захисту. Я дуже вдячний “Жінкам у Медіа” і “Платформі прав людини”, які взяли на себе юридичний супровід та захист прав пані Олени, добилися відкриття кримінального провадження та намагаються стимулювати поліцію до здійснення слідчих дій.
Як голова Комітету з питань свободи слова я направив звернення до правоохоронних органів з проханням тримати на контролі і інформувати. На рівні Комітету до цього питання є увага і ми не дозволимо його поховати в шухлядах. Маємо добитися справедливості, захистити право пані Олени на професію, на приватність.
А що ж із Карпатами?
Чітко видно, що частина людей живе одним днем. Не розглядаються можливості інвестицій в зелений туризм, туризм по місцях народних промислів чи використання природних ресурсів (ягід, грибів) для насичення бюджету, хоча ми маємо позитивний приклад Квасів. І Полонина Руна – яскравий приклад, як можна зруйнувати екосистему, якщо слухати лише бізнес. Водночас вітровий потенціал України, достатній для вітряків, є не лише у високогір’ї. Якщо тут будуть вітряки, полонина зникне з туристичної мапи, а ми втратимо унікальну локальну екосистему.
Уже зараз говорять, що ідеться про енергетику для заводів, частина з яких включена у виробництво зброї. Але позиція активістів не проти вітряків. Позиція активістів – проти вітряків на полонині Руна та у високогір’ї. Чому б не сісти за круглий стіл – бізнесу, екологам, місцевим громадам? Разом можна подивитися, де можна виділити місце так, щоби не руйнувати Руну. Я переконаний, що таких можна знайти величезну кількість.
Так, бізнес не так швидко поверне вкладені кошти, але держава допомагає, створюючи пільгові можливості для зеленої енергетики. І саме держава має поставити іншу важливу умову: давайте не на вершинах, давайте знайдемо місця; так, ви трохи менше заробите, але ваші діти зможуть ходити в гори, приїжджати пластовими таборами і стояти на Руні, а не під вітряком.