Коли проаналізувати довоєнні, мирні часи, душа отримує максимальну сатисфакцію щодо ряду приємних, хоча й дискусійних і невирішених питань стосовно рівності і нерівності. Так хочеться тут написати назву книги в контексті змісту статті «Фройд би плакав» (роман Ірени Карпи). То гендер є таки чи існує латентна або відверта дискримінація?
Можна ностальгувати за всім: за величезною імплементованою базою міжнародного законодавства до українських аналогів, можна почитувати динамічні дискусії визнаних експертів щодо проблемних і вже вирішених питань рівності. Можна слідкувати за позитивною, «квотною» динамікою на користь жінок у виборчому законодавстві України. Тут мав бути перелік норм міжнародного права та українських законодавчих актів, що захищають гендерні позиції. Дуже довгий, видалила.
І ніщо так не відображає реальний стан речей, як застосування норм закону у невизначений, складний, воєнний період. Питання не в досконалості чи недосконалості законодавства, а в тому, як посадові та відповідальні особи його використовують у діях, які впливають на долі людей. От зараз саме про це.
Перед тим, як розпочати аналіз реалій гендерної політики, варто зануритись у семантичний дискурс. Характерними рисами державної гендерної політики є вироблення (з подальшим втіленням) гендерних стратегій, імплементація гендерного конструкту у сфери суспільного життя, прийняття гендерного законодавства, вироблення державних механізмів забезпечення гендерної рівності в суспільстві та узгодження їх із громадськістю, гарантії здійснення державної та правової політик щодо гендерної рівності, гендерний аналіз соціальних процесів.
Гарно – так, демократично – так, переконливо – аякже.
А в практиці все є інакше. Так от. Ситуація стосується одинокої матері, яка евакуює тринадцятирічну доньку, дистанційно при цьому працює та вирішує нагальні й поточні питання галузі, плануючи повернення в Київ. І закони України повністю захищають трудові права жінок з відповідним статусом у даній ситуації. Зі змісту статей 40, 41, 184 Кодексу законів про працю України («Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу», «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», «Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці», «Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей») випливає, що Закон повністю на стороні одинокої матері.
Читайте такожКличко звільнив Яну Барінову з посади директорки Департаменту культури КМДА
До того ж, ситуація додатково захищена Кримінальним кодексом України, Відповідно до частини другої статті 172 Кримінального кодексу України («Грубе порушення законодавства про працю»), злочином є незаконне звільнення працівника з роботи, якщо воно вчинено відносно одинокої матері, яка виховує дитину віком до 14 років і суворо карається. Щоб підтвердити свої законні права, доводиться готувати масу документів з розлогою юридичною аргументацією, які завершуються життєствердними формулюваннями. Ось перелік окремих з них: «прошу підтвердити чи спростувати…; ознайомити мене з…; вказати правові підстави та причину…; надати юридичне обґрунтування…; прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про…; розпочати за цією заявою…; повідомити мене письмово у встановленому законом порядку про…; вжити всіх передбачених законом заходів для об’єктивного та неупередженого розслідування…; викладені обставини підтверджуються доданими документами згідно переліку». Так стається, коли права повністю захищені законами України і цілковито знівельовані чиновниками.
І хтось звичайно скаже: «Та нема такого, нерівності нема, просто рудименти». Гаразд. Не буду переконувати.
І все-таки, вважаю своїм обов’язком продовжувати працю для посилення гуманітарної та культурної позиції України (від міжнародного до локального рівнів). І з гендерних практик розпочну (про культурні плани в період війни напишу на днях). Бо це мною от щойно прожите, вистраждане. Я не хочу, щоб українські жінки залишалися на самоті і без юридичної підтримки, коли порушуватимуть їхні трудові й інші законні права. Тому: два аспекти – академічний і практичний.
Ну як без академічності, яку мені так часто приписують.
Комплексна та ефективна гендерна політика – це цілеспрямована діяльність державних інституцій із забезпечення та гарантування рівних прав, свобод та можливостей для жінок і чоловіків, утвердження гендерної демократії, формування гендерної культури в суспільстві, захисту від дискримінації за ознакою статі, що є визначальною умовою досягнення гендерної рівності.
Добре, правда?
Додамо до цього таке. І з практичності, яка і так мені притаманна, пропоную наступне. Могла б вкластися в розлогий правовий аналіз, але не буду. Тому, до справи. Передбачаю, що ситуація, яка склалася з моїм незаконним, необґрунтованим звільненням (а я налаштована на поновлення і відновлення репутаційних втрат) стосуватиметься багатьох українських жінок. Я захищатимусь і відстоюватиму свою честь і гідність до встановлення справедливості. Отже, найкращий внесок у розвиток гендерної політики на даний момент вважаю підкріплення інших жінок компетенцією та правовим супроводом у непрості часи. Впевнена, органічно прийшов момент відкрити український правовий гендерний фронт.
Є два шляхи участі в проекті: 1. Стати волонтером-юристом для захисту трудових прав жінок. 2. Звернутися за допомогою у відновленні законних прав. Ми будемо діяти разом із правозахисними організаціями, спільно підтримуватимемо жінок, що боротимуться за свої права. Точка входу: пошта [email protected] і мій FB. Маю на меті започаткувати для наших берегинь ініціативу «Український правозахисний гендерний фронт». Долучайтеся, об’єднуймося всередині, щоб своїми знаннями, вміннями, правдою і досвідом діяти у період війни і після перемоги. Прийматиму пропозиції як організаційного, так і концептуального характеру. Буду вдячна за зацікавленість та включення. Бо я готова прийняти бій за права українських жінок, за країну.