ГлавнаяБлогиБлог Володимира Бєлого

Поектний менеджмент у контексті НУШ

Частина перша.

Якщо вчитель не зміниться, НУШ не буде. Павло Хобзей (МОН).

Використання LEGO-технологій в НВО №25 -
Фото: pochatkova25.blogspot.com
Використання LEGO-технологій в НВО №25 -

Автор сподівається бути корисним цим матеріалом спільноті небайдужих педагогів-практиків та організаторів освіти. При цьому виходжу з того, що …

сьогодні здобути знання – не проблема, бо досить джерел, досить людей, котрі їх нам несуть, навіть без нашого на те прохання. Проблема у тому, що їх застосування залежить виключно від нас самих.

Кожен з нас має чи не безмежні можливості знайти тексти на тему як управляти іншими, бо цей напрям освіти є найбільш затребуваним. Інакше з проблемою навчитися, наприклад, застосовувати основи проектного менеджменту через призму власної такої творчої суспільно-професійної орієнтації.

Особистість у суспільстві знань

Якщо ми сподіваємося на успіх у конкурентному середовищі, то головним засобом стає вдумлива праця, що спирається на здоровий глузд та творчий підхід до справ. Відтак непомітно для самих себе ми починаємо діяти, іноді не усвідомлюючи так, що застосовуємо саме методи проектного менеджменту.

Проектний менеджмент або управління проектами – наука дуже цікава, і має зв’язок не тільки з суспільно корисною продуктивною діяльністю, але й потужно впливає на особистісний розвиток людини. Якраз про саморозвиток необхідно дбати в першу чергу, бо вічними є тільки зміни, і краще, щоб їхній вектор був спрямований у бік прогресивного "життєвого проекту".

Світ останнім часом помітно міняється саме у бік розширення сфер застосування проектних форм організації як у продуктивній діяльності, так і у різних формах відпочинку.

Механізмом цих змін є все більш інтенсивна конкуренція між успішними суб’єктами, що вже знайшли себе в житті. При цьому їхній успіх стає основою для копіювання, з чим у більшості, зазвичай, немає проблем.

Останнє змушує тих, хто здатен до творчості, не "лежати на пічці", а братись за нові проекти. Саме такими є соціальні пружини для поширення проектного менеджменту.

Автор вбачає доречним занурити читачів у світ запитань та відповідей, що супроводжують цю важливу соціальну нішу сучасного суспільства знань. Ось деякі з них. 

- Який зміст ми вкладаємо у поняття: "управління проектами" або "проектний менеджмент" (project management)?

Тут можна за головне виділити управління, а можна й проект. Тільки хто б і що б не виділяв як головне, а практично неможливо розірвати ці дві іпостасі. І управління самим проектом з метою продуктивного його завершення, і керування як самим колективом, так і його поведінкою, вплив на вибір його пріоритетів та стилю роботи за рахунок втягнення у конкретну проектну діяльність (project management) є взаємно невіддільними.

При цьому основним надбанням таких підходів до управління є творення більш зрослої культури праці, ствердження більш глибокого рівня співробітництва між членами команди, ніж за традиційної практики управління нормативно визначеними функціями.

Примітка 1.

Важливо не випускати з поля уваги той реальний стан наших трудових (навчальних) взаємовідносин, за якого ми, зазвичай, не управляємо навіть функціями, а залишаємось на рівні прямого управління людьми. Досить згадати відомий сюжет про начальника, який у гніві вказує підлеглим : «Ви все зробили не так ! Не знаю, як треба, але не так!».

Вихід на вищий виток спіралі соціальної взаємодії завдяки проектному менеджменту полягає у відсутності прямого примусу та прихованих маніпуляцій свідомістю учасників системної роботи. Саме завдяки нерозривності першого (управління) з другим (робота над проектом) та ще тому, що сутність проектної діяльності виключає так звані рабські відносини, а навпаки - передбачає виключно зацікавленість у її результативності, проектний менеджмент дає значний ефект як у матеріальному вимірі, так і для особистісного розвитку учасників проекту.

Примітка 2.

Не варто детально розписувати, що таке власне управління чи проектна діяльність. Існує дуже багато важливих для людини понять, котрі вона увібрала в себе поступово завдяки причетності до культури життя суспільства, і якщо почати їх описувати науковим (чи наукоподібним) чином, то можна будь–яке оптимістичне життя зробити нестерпно нудним.

За таких підходів високого коефіцієнта корисної дії як навчання, так і практичної діяльності чекати марно. Тому є більш важливим вміти розвивати у себе потребу у живому творчому підході до організації свого життя. Адже тільки для основних творців проекту останній, навіть ще не реалізований, має чіткі обриси. Для більшості він виглядає настільки ескізно та розмито, що без уміння задіяти уяву про сутність проекту сподівання на його успіх не матимуть вагомих підстав.

Примітка 3.

Коренем успішної творчості особи є її здатність як щодо управління діяльністю колективом, так і щодо власних цілей користуватися методами проектної організації справ. Суто формально менеджмент – це управління людьми, а навчатися цьому найкраще на самому собі – робота над помилками завжди під рукою. 

У чому цінність методу проектів?

Вирішення конкретних проблем найкраще досягається оптимальним поєднанням теоретичних знань з умінням їх практичного застосування. Проект як проблема для вирішення передбачає чітку мету діяльності, а мета, в свою чергу, чудово контролює як процес мислення, так і успішне застосування «продуктів» нашого мислення.

Виходить, що діяльність навколо проектів у автоматичному режимі забезпечує пошук балансу між академічними формальними знаннями та прагматичними вміннями. Для педагогів чи навіть керівників будь – яких колективів проекти є привабливим ресурсом, щоб продуктивно організувати діяльність підлеглих. 

Які типові риси проектної діяльності?

Головне полягає в тому, що учень (працівник) не є виключно веденим. Він більшу частину часу діє самостійно чи як одинак, чи в парі або в складі групи. Він має можливість у вільному режимі як шукати відповідь для рішень, так і застосовувати теорію на практиці.

Присутність учителя чи керівника проекту передбачає не контроль за учнем (працівником) чи вимушеність останнього вислуховувати і йти слідом за ведучим, а в першу чергу, забезпечує йому допомогу та ресурси для виконання проекту. Тому основною рисою діяльності учасників проекту є самостійна діяльність та свобода виконавців проекту. Важливим є бачення, у якому йдеться про свободу для чогось (проекту), а не свободу від чогось (відповідальності за результат діяльності).

Інша важлива риса полягає у здатності виконавців, особливо менеджерів, бачити напрямки застосування основ теорії справи на практиці. Відповідне бачення важливе для формування проектів по застосуванню нових технологій у матеріальній сфері. Разом із тим, такі акценти дуже ефективно впливають на рівень культури звичайної, поточної, практичної діяльності учнів (працівників) та підвищують к.к.д. і рівень значущості їхньої роботи.

Приклад.

Існує ніша взаємодії людей, коли клієнти залежать від виконавців, котрі працюють із клавіатурою. Досить організаторам праці останніх провести навчання з метою формування навиків роботи всіма пальцями двох рук, не дивлячись на клавіатуру, як зразу зменшиться кількість необхідних виконавців, обсяги непродуктивної взаємодії з навколишнім середовищем, підвищиться їхня привабливість для замовників та й приємнішою стане праця їм самим!

Вирізняється ще така риса, як уміння жити не самим процесом як таким, а від проекту до проекту, котрий завжди має закінчуватись, тобто жити від мети до мети. У такій атмосфері і за такої звички учні (працівники) не витрачають себе на формування показного іміджу, думки про себе з боку начальства чи колег та на боротьбу з уявними конкурентами. Працюючи на проект і залежачи, в першу чергу, від результатів його реалізації, їм легше бути взаємно приязними та уважними один до одного, що покращує не тільки ккд групи, а й здоров’я та якість життя її членів.

Інша риса – це постійна проекція наслідків проекту на ситуацію, що привчає членів команди жити аналітично, причому лише закликів до цього ніколи не буде достатньо. Ефективним ресурсом до цього може бути спеціальний, постійно діючий аналітичний блок проекту. Іншими словами, у проекті необхідно передбачити позиції для проміжних конкретних задач до розв’язку. 

Що лежить в основі організації діяльності команди методами проектів? 

На перший погляд може здатись, що достатньо «портфеля проектів», і успіх самого проекту залежатиме від адекватного пошуку шляхів до подолання тих чи інших проблем, чи до визрілої заміни старого на нове.

Звичайно, це так, але існує і вищий рівень організації справи. Розуміння причин проблеми та підвалин бажання тих чи інших змін (реструктуризації) є більшою основою успіху, ніж прості пошуки у межах вибраних методик.

Перше є сильною передумовою до творчої діяльності, а саме вона є стовпом проектного менеджменту. І якщо слово «творчість» звучить дещо загально і почасти за словами «творча людина» часто стоїть особистість, котра власне нічого не творить, а просто любить та розуміє творчість інших, то проектна діяльність – це виключно дієва творчість.

Основою життєвості проекту тієї чи іншої групи є навколишній світ, і організаторам проектної діяльності важливо не випускати з поля зору ще й внутрішні, невидимі складові цього зовнішнього світу з усіма його прихованими від зовнішнього ока «пружинами». З позицій нашої теми в основах зовнішнього світу закладено дві важливі «цеглини».

«Цеглина» перша - це конкуренція між суб’єктами однопрофільної діяльності. Намагання її уникнути – марна справа, навіть шкідлива. Корисним є вигравати в конкурентів. Тільки пенсіонери можуть дозволити собі жити не напружуючись, та й то не в повній мірі.

У той же час мало кого вистачить на безперервну боротьбу проти когось чи проти чогось. Якщо ми безконтрольно будемо витрачати сили на боротьбу, як це характерно для авторитарного стилю, то у підсумку залишимось і без ворогів, і без друзів.

На противагу існує інший вид життєвої напруги, котра автоматично відновлює і сили, і життєві бажання, – творча продуктивна праця. Саме для неї і народило життя проектну організацію діяльності, котра створює комфортні умови співіснування серед конкурентів.

Навіть у випадку невдалого проекту, завдяки своєчасній відмові від нього та переходу до іншої «ніші», колектив завжди матиме життєвий виграш. І не тільки у грошах, а й у формуванні особистісної самодостатності, бо «без поразок не буває перемог» (давньокитайська мудрість). Ця «цеглина» у найбільшій мірі є концентрованим виразником всього зовнішнього щодо нас як, не побоїмося цього слова, творців.

«Цеглина» друга – це вже більше ми самі у взаємодії зі світом, котрий ніяк не полишає своєї дії на нас. Більш конкретно – це максимально правильне сприйняття реалій тієї ніші, котрою ми зайнялися. Добре відомо, який спротив викликає втілення чогось нового, і цінність творця чи творчої діяльності не стільки у тому, щоб народжувати нове, як у тому, щоб оптимально знайти йому (новому) місце в реальному житті. 

З чого складається підготовча робота до проектної діяльності?

З недалекого минулого нам звична і зрозуміла фраза: «Кадри вирішують все!»

Для організації діяльності на основі проектного менеджменту є сенс сприймати її дещо інакше: «Все будується задля кадрів і самими кадрами!».

Потреба у навчанні чи самонавчанні сучасного працівника, зокрема й в освіті, вміти здійснювати професійну діяльність проектними методами стала більш ніж актуальною.

Прийняття політичної пропозиції щодо реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на засіданні Кабміну 14 грудня 2016 року апріорі не може не опиратися на нові форми управління та організації поточної діяльності у системі освіти.

Процес укріплення орієнтації системи на проектний менеджмент варто здійснювати одночасно за наступними двома паралельними лініями.

Перша – це, власне, вивчення самого проекту робіт (змісту навчання) і ролі у цьому кожного з учасників групи/команди.

Друга – це підготовка до здійснення проектного менеджменту як виразника/засобу до по-справжньому проектної взаємодії учасників процесу, що їх об’єднує. Мова про щось схоже на «правила гри» чи «основи предмета». Для успішного навчання цьому є важливим стиль, яким воно ведеться і наскільки у такому навчанні зацікавлені ті, хто навчається.

Щодо першого, то чим більше ми пояснюємо, тим менше запам’ятовують із того, що ми розповідаємо. Але чому ж так багато людей тяжіє до розгорнутих, довгих монологів? Крім того, вбачають у тому беззаперечну користь?

Тому, що це найкращий спосіб для ведучого приспати людей і відчути їхню залежність.

Ведучий за таких обставин відчуває, що ведені підкорюються його волі. І це так, правда, до тих пір, допоки вони всього цього не зрозуміють. У нас ще з радянських часів сформувався страх втратити контроль над людьми та процесами. Часи змінилися, і багато людських системних утворень працює на принципах управління не функціями, а проектами та мережами.

Причому це працює успішніше, ніж системи з «ручним управлінням». Тому, що останнє потребує постійних багатослівних засідань. На превеликий жаль, мало хто після них помічає, що внаслідок детального, протягом кількох годин, обговорення змодельованої ситуації, у більшості наступає таке внутрішнє відчуття, що й робити більш нічого не треба, так все добре було проговорено. Крім того, більшість людей не вдається до аналізу: а чи дійсно життя виглядає так, як подавалося під час обговорення?

Ефективне навчання передбачає не багатослівність, а лаконічний виклад теоретичних основ, котрий доповнюється принципом : «Чим більше часу витрачається на застосування теорії – тим краще». Розуміння цього є важливим не тільки для тих, хто навчає, а й для кожного, хто береться за самоосвіту, зокрема у сегменті освоєння основ проектного менеджменту.

Щодо другого, то корисним буде введення показників участі в навчанні та його результативності, котрі мали б реальний вплив на якість життя того, хто навчається. Як у школярів повинні бути шкільні бальні оцінки, так у дорослих їхній рівень зарплат чи інших умов винагороди праці. При цьому найбільш ефективними є механізми, за яких вимірювання результативності навчання проводиться не тільки тими, хто навчає, а й зовнішніми зацікавленими у результатах навчання структурами. Останнє формує умови для ефективної роботи як надавача освіти, так і здобувача. 

Які соціальні основи до впровадження проектного менеджменту?

Ними на сучасному етапі є історична обмеженість самих демократичних форм самоорганізації людського співтовариства. Декому здасться це перебільшенням, адже, з одного боку, довкола діють безліч різних демократичних утворень, а з іншого - залишається ще так багато авторитарного і навіть тоталітарного. Попри все, ця життєва реальність не є вичерпною.

По-перше, все потужніше нагадує про себе формула: «Найбільш непомітними є зміни».

І віднині складно не бачити того, що нас все більше поглинають активні постдемократичні мережеві утворення.

По-друге, варто щораз нагадувати собі про основи демократії.

Попри те, що остання прийшла на зміну авторитарним формам організації суспільного життя, але диктат особистості змінила на прогресивніші взаємовідносини завдяки диктату процедур.

Демократія – це не що інше, як організація життя у відповідності до вибраних процедур.

З одного боку, це добре, бо учасникам суспільної діяльності досить знати інструкції, положення про діяльність та зміст законів і немає жодної потреби щодня «заглядати до рота начальника». Підлеглі у демократичних об’єднаннях позбавлені прямих проявів «любові» чи свавілля з боку своїх керівників. У принципі можна щодня приступати до навчання чи роботи без «п’ятихвилинок», нарад та «літучок», і це добре.

Але з іншого боку, сучасне суспільство розвивається швидше, ніж змінюються інструкції. Це об’єктивна реальність, котра не підкорюється волі не тільки правителів, а й найдемократичніших органів, бо творчість особистості не зупинити. До того ж , якщо результати останньої вражаюче продуктивні, наступає зіткнення потужної традиційності з новим, котре обіцяє так багато, але поки що з «голою душею».

Як нині між власниками нафтових компаній та творцями альтернативних джерел енергії. Досить згадати, що Едісон не міг подолати газових магнатів, навіть досягши собівартості електричної лампочки у 25 центів. Тоді ініціативні лідери суспільства влаштували у Лондоні справжнє судове засідання щодо переваг електричної лампочки над газовим ліхтарем і запросили на нього провідних спеціалістів з обох галузей та журналістів. Історія має і такі шляхи нового до права на існування.

Зараз терміни між винаходом чи творчою знахідкою і їх втіленням у життя неймовірно скоротились. Просто так, самі собою?

Зовсім ні, це завдяки новим формам організації діяльності поза межами інструкцій, причому діяльності, котра, виходячи з жорстких рамок, не є руйнівною, а навпаки, здатною формувати нову продуктивність та нову якість. Найбільш потужним прикладом такої діяльності є діяльність проектна, а її середовищем є середовище мереж.

Людське співтовариство поступово замість хаосу рухалось від лідерства авторитета до верховенства процедур (інструкцій), а тепер вчиться жити від проекту до проекту у мережах творчо спроможних груп чи команд. Останнє, попри потребу у свободі, однаково вимагає ефективного управління. І його досягають завдяки проектному менеджменту.

Видається, що саме останній є інструментом формування нових суспільних відносин. Поки що це торкається лише тих суспільних ніш, де посилюється конкуренція, а з часом на проектні та мережеві формами самоорганізації чекає повсюдне майбутнє.

Звичайно, що умінню спрямувати свою та колективну діяльність у цьому напрямі необхідно вчитися. 

Що важливо враховувати для організації НАВЧАННЯ проектному менеджменту? 

У контексті цього питання вкрай важливо задіяти паралельне врахування особливостей самої проектної діяльності. Так, існуючі системи конструювання , маркетингу, фінансування, розподілу, збуту тощо не вписуються самі собою в систему організації діяльності на основі проектів. Перші відзначаються вузькою спеціалізацією, а проектна діяльність не є послідовним ланцюгом дій на кшталт «від і до». Вона зіткана із багатьох паралельних дій і постійного їх узгодження, причому не стільки через документацію, як завдяки оперативності та комунікабельності на основі професійності виконавців проекту. Вже виходячи тільки з цього, розумієш, що навчити працювати проектами одними розповідями про самі проекти та супутні їм характеристики не вдасться. Скільки не повторюй : «Халва, халва ...», а солодко в роті не стане.

Відтак є важливим зуміти діяти так, щоб:

- по-перше, розвинути, краще сказати «пробудити», здатність працівника одночасно сприймати і утримувати у полі уваги декілька характеристик (проявів) процесів.

Тому, навіть для дорослих виконавців проекту, що вже закінчили школу чи інститут, без додаткових специфічних занять з основ наук необхідної персональної вправності підтримувати не вдасться. Крім того, ніяка «суха» інформаційно-рекомендаційна робота чи «камерні» тренінги не навчать людей почуватись у незвичних обставинах як «риба у воді».

При цьому непряма дія, наприклад, специфіки вивчення іноземної мови здатна на у рази більший ефект. Це пояснюється тим, що у структурі будь-якої іноземної мови завжди знаходиться багато незвичних «па», кажучи мовою танців. Мовне спілкування дуже нагадує танок думок в атмосфері емоцій та одночасного прагматизму раціонального використання знань, умінь та навиків. Звичайно, для дорослих працівників вище зазначені заняття не можуть просто копіювати школу з її звичними домашніми завданнями. Може видатись доцільним запитати: «А навіщо знову займатись тим, що вже вивчалось у школі чи інституті?». Але таке питання видається доречним тільки на перший погляд, бо за більш ретельного аналізу ми не можемо не побачити того сумного факту, що наша освіта за радянських часів у своїй основі привчала нас до копіювання, до дзеркального відтворення.

Ми досі, у масових вимірах, не подолали проблем низького рівня здатності застосовувати знання, особливо у нестандартних ситуаціях. А масовий рівень володіння іноземними мовами взагалі плачевний.

- по-друге, перебіг здійснення проекту вже на початковій стадії надає певний обсяг результатів та важливих показників. Наприклад, проект здійснено на 20%. Керівники проекту, виходячи зі свого досвіду та поточного аналізу, можуть повідомити про стан справ і подати замовнику проекту попередні висновки щодо того:

- наскільки проект буде дорожчим (дешевшим); - наскільки він буде вчасним та чи буде користуватись тим попитом, що передбачалось; 

- чи є сенс продовжувати проект і чи не буде вигідніше його припинити.

Але керівники можуть, як натури оптимістичні, проігнорувати негативні тенденції і навіть без спеціального наміру фактично ввести в оману стейкхолдерів. Є статистика, за якою тільки три проекти з десяти успішно завершуються, останні призупиняють, бо тільки так можна відвернути збитки.

Що ж робити?

Далі буде.

Володимир Бєлий Володимир Бєлий , Заступник директора з навчально-виховної роботи Херсонського фізико-технічного ліцею при ХНТУ та ДНУ
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter