Пронародна влада
Сутність тієї влади, котра провадить пронародну державну політику полягає у максимальній підтримці всіх, хто є суспільно продуктивним та морально-порядним. Так діє політична еліта у переважній більшості країн планети.
Антинародна влада
Сутність антинародної влади полягає у максимально високому рівні експлуатації продуктивного населення та ухиленні силових державних структур від реальної боротьби з морально-непорядними громадянами. При цьому продуктивні верстви населення виявляються подвійно експлуатованими (і владою, і криміналом), а влада видає себе як оберіг від більших труднощів, бо начебто щось та дає народу і якось та усмиряє злочинців.
Щодо останнього (поблажливість до злочинності) у антинародної влади найбільш вживаною є та «відмазка», що «… злочинність апріорі перемогти не реально, але ми робимо все можливе, щоб …».
Щодо паразитування на асоціальних та економічно неефективних формах організації суспільної діяльності, то антинародна влади застосовує наступну тактику:
1. Підтримуємо всіх, хто поширює думку про те, що реформи зверху неможливі. Робимо все, щоб народ думав, що справжні реформи здійснюються лише знизу.
2. Продукуємо якомога більше носіїв відомого гасла: «Хочеш змінити країну? Змінися сам».
3. Утверджуємо повсюдно (на телебаченні, у пресі, у соціальних мережах), що так і лише так буває скрізь і завжди.
Чому така владна тактика завжди має корисних для себе популяризаторів також і з числа тих інтелектуалів, які за всією своєю суттю є людьми від народу – носія працелюбності та порядності?
Чому останні так необачно підхоплюють гасла, які насправді ніде у дійсно демократичному світі історично себе не підтвердили?
А тому, що:
- по-перше, влада – це влада, а тому автоматично отримує фокус уваги на себе, бо має ресурси;
- по-друге, у владі апріорі не буває нерозумних безталанних людей. «Фокус» політичного життя за правилами антинародної влади у тім, що вона викидає зі свого круга тих, у хто є носієм розум-мудрості, бо вони ніколи не йдуть на «тимчасовий» компроміс з непорядністю.
- по-третє, антинародна влада пестить всіх, хто має розум-хитрість (хочеш жити – вмій крутитися, а хочеш жити у багатстві – вмій крутити іншими).
Культурна аналітика
У сегменті політичної культури кожної нації є як «двічі два – чотири» зрозумілим, що ПОЧАТОК до змін на краще життя мільйонів працьовитих та порядних громадян просувається дійсно з низів, але максимум що низи (народ) у цьому може – це СПОНУКАТИ владу на впровадження нових за сутністю загальнонаціональних правил життя, бо останнє (впровадження) не на Майдані робиться та не на сторінках видань чи екранах телевізорів.
Втім, політичне життя воно таке, що окрім солодкої риторики від антинародної за сутністю, але завуальованої зовні, влади та її свідомих і несвідомих сателітів завжди має ще й тих, хто невтомно працює над формуванням у мільйонів громадян свідомого бачення головної максими:
- саме задля і тільки для ЗМІН на КРАЩЕ народ щораз вибирає НОВУ владу.
Як інструмент до впровадження своїх очікувань. Не для того передається влада новій політичній силі, щоб низи (народ) зробив все від «А до Я» для змін, за які вона (влада) потім сама себе нагородить орденами та призначить собі любій довічні привілеї.
Дякувати долі, є і в Україні інтелектуали-носії цієї очевидної, але зробленої такою непомітною, ознаки якісного політичного життя та азів відповідального державного управління: «… тому що важелі змін – у влади. Погана влада чи добра, але всі важелі там. Тому всяке наше красиве громадянське суспільство не врятує країну, поки воно не зможе десантувати своїх представників до цих важелів» - Ярослав Грицак у недавній бесіді з Сонею Кошкіною – «Лівий берег».