Банк отримає землі державної власності, якими зможе розпоряджатися на свій розсуд, зокрема, здійснювати купівлю-продаж. До цього депутати прийняли законопроект, який регламентує порядок проведення земельних аукціонів. Гра на випередження: ринку землі немає. Банку ще немає. Порядок вже є.
Тепер головне. Банк, скоріше за все, буде підпорядкований уряду, а не президенту та верховній раді. Ні, фактично, ми знаємо хто буде керувати усім процесом, але перші «помилки» має знести якийсь «перехідний премєр чи віце-премєр».
Головним алогізмом є те, що землю передають ще не існуючому зембанку із незрозумілими функціями, правами і обовязками. Поправка довго витала по Раді, депутати не погоджувалися, відхилили у комітеті. Ця ідея здавалася усім утопічною. З першої спроби її було провалено, але потім несподівано для усіх її прийняли. Під час першого голосування поправки №76 "за" проголосували 219 депутатів. Під час другої спроби - 241. Для низки депутатів це був грім серед ясного неба. Така оперативність означає, що земельне лобі вже є і воно працює злагоджено на своїх господарів та їх схеми.
Згодом, Кабінет міністрів видав постанову про утворення Земельного банку у формі публічного акціонерного товариства із статутним капіталом 120 мільйонів гривень. Здійснити оплату акцій передбачається за рахунок коштів, передбачених у держбюджеті на 2012 рік. Отже, поступово вимальовується увесь механізм «операції сторіччя» з українською землею.
Це помилка. Інститут зембанку мав би керуватися президентом та Верховною радою. Принаймні формально тими інститутами, які обирають люди. Також, є питання щодо коштів банку. Коли ідея почала обростати певними контурами мова йшла про 4-7 мільярдів гривень за рахунок яких зембанк викуповував би землю у населення. Таких вільних грошей у бюджеті немає, отже з резерві держави його навантажать землею яку він має продати. Здалеку видно, що ця оборудка та швидке внесення і затвердження Радою необхідних правок, дуже схоже на швидкоруч підготовлену аферу.