Спочатку Верховна рада дозволила Кабінету міністрів залучити китайський кредит на 3 млрд. доларів для аграрного сектора, далі намір перевести об'єкти вітчизняної теплоенергетики на використання водовугільного палива, а також побудувати завод з газифікації бурого і кам'яного вугілля за китайський кошт. Перший транш - 3,656 млрд. доларів із залученням китайських технологій. Уряд, у буквальному розумінні, «пішов по світу» позичати гроші та шукати яке-небудь «плече» для національної економіки. Можливо, прем'єр наївно вважає, що китайці гірше рахують за росіян?
Влада порахувала доцільнішим відмовитися від політики формування внутрішніх фінансових зобов'язань у населення, розвитку технологій енергозбереження, ресурсоощадженя і далі анонсує обслуговування високої енергоємності національної економіки через геополітику, кредити та зовнішньополітичні обійми чергових світових лідерів. Є небезпека, що гроші будуть розкрадені та проїдені, податлива до політичного шантажу і непослідовна у своїх пріоритетах влада «кидатиметься» з вектора у вектор. Як наслідок, прийдеться розраховуватися з партнерами принциповими речами - землею, мовою, лояльністю, Севастополем і таке інше. Китайці не росіяни, Україна не Китай. Вони системні та стратегічні, саме цей фактор став вирішальним у їх успішній економічній експансії по усьому світу. Вікно у Китай може стати дорогою з одностороннім рухом. Їх працівники, послуги, товари, технології, кінце - кінців гроші в українську політику, можуть раз і назавжди поставити крапку на європейських або російських пріоритетах українців. Крім імпорту усього китайського, ми можемо очікувати реекспорту соціалізму та червоних прапорів. Чи не звідти гроші на гіперактивну рекламу КПУ на передодні виборів?
Можна працювати з будь-яким партнером але при умові адекватного партнерства та його здорового стратегування. Проблема в самій Україні:корупція, непрофесійність, безвідповідальність та громадянська розрізненість. З такими вадами навряд чи ми зможемо протистояти або триматися паритету з потужною непереборною китайською стихією. Мотиви уряду зрозумілі. ПР, перед виборами потребує псевдо підтвердження змісту своїх лозунгів. Тому по усьому фронту проблем анонсовано безліч ініціатив - податкова реформа, «вітіна тисяча», «мовне питання», енергетична реформа, житлове кредитування і так далі і тому подібне. Проте ця «реформаторська аура» особисто мені, думаю ще не одному мільйону українців, здається відверто напускною і занадто передвиборчою, з дуже передбачуваними наслідками. Вкотре відчуваю «біло-блакитне deja vu».