Держава змушує Луганське енергетичне об'єднання знеструмлювати всіх боржників, щоб повністю стягнути з них заборгованість та розплатитися з державним підприємством - монополістом "Енергоринок". Борги споживачів на підконтрольній Луганщині складають близько 700 млн грн та постійно зростають. Найбільші борги у комунальників – близько 550 млн грн. Як наслідок, це призвело до масштабних проблем та до зростання соціальної напруги в прифронтовому регіоні. Так, відсутність прогресу та подальше погіршення стану енергокомпанії змушують луганських енергетиків вдатися до акцій протесту. Протягом 18-20 червня працівники Луганського енергетичного об’єднання будуть пікетувати своїх найбільших боржників в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному та Кремінній. Серед підприємств, що будуть пікетуватись – багато водоканалів, тепломережа, теплоелектроцентраль, заводи Сєвєродонецького «Азоту» та «Рубіжанського красителя».
Нижче публікую листа до Президента від трудового колективу ЛЕО. Також лист направлено Прем’єр-міністру України Гройсману В.Б. та голові Верховної Ради України Парубію А.В.
Вельмишановний пане Президенте!
Ми, працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», що підписались нижче, знову звертаємося до Вас з проханням допомоги.
Як Ви пам’ятаєте, Луганська область перебуває на межі жахливої катастрофи. І одним із ключових чинників існуючої кризи стала ситуація в Луганському енергетичному об’єднанні (ЛЕО), підприємстві, що обслуговує розподільчі електричні мережі на території прифронтової Луганщини. Бойові дії, безоплатне постачання електроенергії на 5 млрд грн до так званої «ЛНР», нав’язане нам урядом, борги державних та комунальних підприємств області в розмірі 550 млн грн – все це врешті-решт призвело до парадоксальних та жахливих наслідків. НКРЕКП в грудні 2016 року наклала на ЛЕО фінансові санкції, через які у компанії забираються всі гроші, а в лютому 2017 Державна виконавча служба арештувала рахунки. І це продовжується до нині.
То ж, останні півтора роки стали жорстоким випробуванням – не тільки й не стільки для підприємства, але для його працівників та для всіх мешканців підконтрольної Луганщини. Триденний робочий тиждень, мізерні зарплатні, відсутність стажу та обмежена допомога при лікарняних – через несплату ЄСВ. Несплата підприємством ЄСВ та арешт рахунків також призвели до того, що всі співробітники втратили право на субсидію – що в умовах копійчаних зарплат та високих тарифів фактично стає вироком. А також: дефіцит коштів, палива, ремонтних матеріалів, зрив підготовки до осінньо-зимового періоду, невиконання Інвестпрограми. Масові звільнення. Нестабільна енергосистема, що сипле аваріями при найменшому подиху вітру.
Депресія, відчай та злість.
І все одно ми йдемо на роботу, забезпечуємо світлом мешканців прифронтової області, підіймаємось на опори та продираємось хащами «сірої» зони – скрізь обстріли, посеред мін та розтяжок. Ризикуємо життям і здоров’ям задля мети, яка нецікава високопосадовцям – дати світло й тепло мешканцям прифронтової області.
Але вже не маємо сил терпіти.
Пане Президенте, чому ми маємо страждати? Як виживати нашим родинам?
Чому ми маємо побиратися, їхати на чужину на заробітки?
Через кого ми стали зневіреними злиднями? Навіщо Ви до сих пір тримаєте таких людей при владі, в Кабміні – які безоплатно постачали електроенергію в ОРЛО, а тепер «повісили» ці борги на ЛЕО, паралізувавши роботу стратегічно важливого підприємства на лінії фронту?
Що робити мешканцям підконтрольної Луганщини, що через Кабмін були змушені платити за електроенергію для окупованої території, а тепер кожної миті можуть бути знеструмлені – надовго та зі страшними наслідками?
Ми працюємо на благо України, для нашого рідного краю. Забезпечуємо світло та тепло прифронтовому регіону. Але стали заручниками чиїхось злочинів, стали жертвами авантюр з колосальними збитками.
Коли немає грошей на ліки, на одяг, на хліб, коли діти дивляться на батьків не з повагою, а з презирством – це не життя. І, звісно, це підриває довіру до влади.
Бо не ми маємо відповідати за безоплатне постачання електроенергії в ОРЛО. Не ми маємо відповідати за величезні борги Алчевського металургійного комбінату, підприємств ДТЕКу та Метінвесту. І точно не ми винні в тому, що державні та комунальні підприємства не платять за електрику, не ми винні за несвоєчасне фінансування держпідприємств з Державного бюджету.
Пане Президенте, якщо ще існує справедливість в київських кабінетах, то зверніть на нас увагу. Не ігноруйте, як було багато разів перед цим. Допоможіть нам, будь ласка!
Втрутьтеся в цю парадоксальну, жахливу ситуацію, допоможіть нам повернути надію, знову жити, годувати наші сім’ї, бути взірцями для наших дітей.
Пане Президенте, допоможіть зняти санкції НКРЕКП та розблокувати рахунки нашого підприємства. Допоможіть нам знову працювати 5 днів на тиждень та мати нормальну зарплатню.
Пане Президенте, дайте нам змогу знову нормально працювати!
