Насправді ситуація де що інша – Статтею 9, 25 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що до функцій Національного агентства входить у тому числі формування та ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Нажаль Кабінетом Міністрів України досі не призначено голову Національного агентства, не розроблено та затверджено Положення про Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, що призводить до того, що відповідний Реєстр не введено в експлуатацію. Тобто Верховна Рада свою роботу зробила прийнявши закон, проте у Кабміні певно тривають дискусії, щодо того кого поставити керувати Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, та у подальшому «вирішувати» відповідні питання.
Крім того, варто відмітити, що відповідно до пункту 2.1 Глави 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке затверджено Наказом Генерального прокурора України N 69 від 17.08.2012, визначений перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР. Пунктом 15 визначено внесення: встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред’явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна. Деталізація та перелік арештованого майна за зазначеним Положенням не вносяться слідчим/прокурором до ЄРДР. Отже внесення змін до Наказу ГПУ № 69, щодо розширення переліку відомостей, які вносяться за кожним кримінальним провадженням до ЄРДР, відомостями щодо переліку арештованого майна, та вартості кожного елемента дозволить частково вирішити питання щодо ведення суворого обліку арештованого майна у кожному кримінальному провадженні.
Проте насправді навіть наявність єдиного електронного обліку ніяк не вплине на обсяги зловживань з арештованими цінностями, тому що все одно вони вилучаються переміщаються та зберігаються та повертаються за участю слідчих та прокурорів і на будь якому етапі руху можуть бути підмінені, зменшені у обсязі, виставлена такса щодо повернення, тощо.
Тобто ми повертаємося до того, що ГПУ та у подальшому ДБР повинні забезпечити ефективне притягання до відповідальності службових осіб, які дозволяють собі зловживати своїми повноваженнями з арештованим майном, а не так, як наприклад сталося із поліцейськими та прокурорами, які здійснювали обшук а фактично грабіж у магазині «Граф» у Києві, коли пройшло понад 2 роки, а досі жодний правоохоронець не притягнутий до відповідальності.