У 2004 році ви працювали як найманий співробітник в ІТ-компанії, зараз ви — співзасновник і СЕОпотужного сервісу. Чи було вам страшно запускати власний проєкт?
Я завжди мріяв про щось своє. Після закінчення вишу я працював як програміст,потім став проджект-менеджером, а потім пішов на “свій хліб”. В ті роки ситуація була інша — програмісти отримували не так, як зараз, а трішки більше,ніж решта професій (сміється — ред.).
Як найманий працівник працював роки три. У 2007-му був запуск першого бізнесу — я розробляв програмне забезпечення для служб таксі, ця компанія називалася"Евос". Uklon ми запустили як side-project, вторинний проєкт компанії“Евос”. І треба визнати, що це дуже корисно — пробувати запускати якісь нові вертикалі — так сталося з Uklon, який розвинувся в потужну компанію.
Чи було страшно?.. В принципі ні. Тоді був молодий, ризиковий (сміється — ред.). Та я й зараз не відмовляюся від ризику (сміється — ред.). Тоді мені було 25-26 років.
Запуск нової справи з нуля – які б ви помилки свої назвали на той час зараз, з відстані часу?
Помилка була в тому, що досить повільно вкладали в розвиток компанії. Робили це потроху, і хотіли бачити якийсь прибуток. Мабуть, не вистачало експертизи.Дивлячись назад, розумію, що не вистачало також управлінського досвіду, щоби швидше розвивати проєкт. Це основне, що би я змінив — швидше розвивався б, і не цурався залучати зовнішні інвестиції - раніше мені це здавалося недоречним…
Також я більше вкладався би в людей, і менше економив на людях, на власне фахівцях.Треба брати найкращих. Свого часу ми не розуміли, що краще взяти одну потужну людину, A-level гравця, ніж трьох middle-level, особливо — на ключові позиції.
Найголовніше в будь-якому бізнесі — це команда. Бізнес роблять люди, а не гроші чи інструменти. Потужна команда — потужний продукт, потужний маркетинг.
Про що має пам’ятати потенційний підприємець, інвестуючи в новий стартап, будуючи з нуля? Ваш досвід.
Якщо ваш бізнес більш-менш успішний, то найкраща інвестиція — це реінвестиція у вашу справу. Адже ви її розумієте, знаєте, як її масштабувати, зробити ще більш успішною. Ви цим горите, вас це мотивує, і команда бачить, що ви повністю сфокусований на справі.
Зараз це не дуже легко робити і не дуже потрібно, але після війни я б розглядав ринокакцій чи розібрався б у крипті.
У своїй компанії ми запускаємо проєкти, які підсилюють нашу платформу — робимо це у вигляді стартапів. У нас запроваджується культура внутрішніх стартапів. Ми інвестуємо всередині в проєкти, які підсилюють нашу екосистему. В тому числі,ми розвиваємо соціальні проєкти — нам це болить і горить, в це треба вкладатися.
Зараз ми також працюємо в напрямку military-tech — вирішили для себе, що будемо вкладатися в дрони, бо ми хочемо, щоб перемога була технологіями, а не людьми.
З 2014 року сервіс почав працювати з “Повернись живим”, і відтоді компанія не полишає свого“про військового” вектора, залишається дружньою до ветеранів тощо. Чому ви вирішили бути соціально-відповідальним бізнесом ще з 2014-го, а не обрали позицію “поза політикою”?
Для мене загадка, чому деякі бізнеси прокинулися лише в 2022 році... Я спілкувався з Дейнегою (Віталієм,засновником Фонду “Повернись живим”) з 2014-го — він розповідав випадки,коли небо на сході світилося від пакетів “Градів”. Мені цього було достатньо для усвідомлення того, що війна триває на моїй землі, в моїй країні.
Тому позиція компанії — це громадянська позиція фаундерів компанії. Сильна нація має мати сильну армію. Якщо цього не буде — ти можеш просто втратити країну і абсолютно всі свої бізнеси в цій країні. Тому, найперше, ми допомагали військовим і саме на військових у нас був фокус. Звичайно, що через рік після повноцінної війни він розширився та загострився. Ми працюємо не лише з фондом"Повернись живим" (сплачуємо частку їх операційних витрат), а й із Фондом Сергія Притули.
Також ми почали великий проєкт щодо збору на ударні дрони з Фондом Dignitas. Хочемо цю тему зробити системною — залучати бізнеси до підтримки маленьких виробників безпілотних, наприклад, технологій. Вважаємо, що за цим може бути наше майбутнє.
Розкажіть про свої напрацювання для війська, здобутки за 9 років війни, якими понад усе пишаєтеся.
Ми почали допомагати декільком волонтерським організаціям з 2014 року, але потім сфокусувалися на “Повернись живим”. Вважаємо трішки своєю заслугою те,яким “ПЖ” став за дев'ять років війни і перед повномасштабним вторгненням, адже ми за всі ці роки підтримували їх фінансово.
Ми розглядаємо також, як можемо бути корисними для ветеранів. Хочемо взяти на себе переміщення для людей, які отримали поранення та не можуть вільно пересуватися.
Відтак,Uklon запускає клас “Інклюзивний”, за допомогою якого всі користувачі крісел колісних зможуть безперешкодно пересуватися на спеціально оснащених авто.
З яким головним викликом компанія зіткнулася під час повномасштабного вторгнення в 2022-му та як ви його вирішили? А що не вдалося вирішити і проблема перебуває в замороженому стані?
24 лютого команда розуміла, що ми треба нашим клієнтам, і наш сервіс є для них важливим. Ми не зупинялися та працювали. Навіть коли наші конкуренти повідключали свої системи — у нас була безперебійна робота. У перші місяці після повномасштабного вторгнення ми запустили соціальні класи"Уклон-Волонтер", "Уклон-Евакуація". Орієнтовно 15мільйонів гривень було витрачено на забезпечення цих проєктів. Ми розвозили ліки, евакуйовували людей, розвозили пальне та їжу для ТрО, лікарень тощо.Зараз такі проєкти менше затребувані, радше — для прифронтових міст. Але якщо буде нова потреба, то ми дуже швидко адаптуємося.
Ми відновлюємо роботу потроху в Херсоні, але там ще дуже складна ситуація, майже всі замовлення — суто волонтерські. В Харкові вже відновилися поїздки фактично на 60 відсотків від довоєнного часу. Маріуполь окупований — там ми не працюємо.
З чим, на вашу думку можуть зіткнутися українські ветерани після повернення з війни? Як великі компанії (як ваша) зможе сприяти реінтеграції захисників до мирного життя?
Треба дивитися. Це має бути системна робота. Тут ми можемо запартнеритися, наприклад, із Українським ветеранським фондом — варто сісти, побрейнштормити, де б ми могли бути більш корисними, знаходити точки дотику. І вони, впевнений,обов’язково знайдуться. Йтиметься не лише про клас “Інклюзивний”.
Може бути залучення ветеранів у перевезення та послуги, допомога стартапам ветеранів, допомога з експертизою тощо. Можуть бути і якісь спільні проєкти. Бо це дуже важливо: щоб і ветерани відчували нашу підтримку, і нам відчувати підтримку ветеранів. Дуже хочеться бути компанією, яка потрібна своїй країні.
Зрештою,це має бути позиція засновників, в кожній окремо взятій команді. Ветеранську тему треба розповсюджувати через різні бізнес-спільноти, бізнес-клуби, пушити цю тему на різних рівнях.
Наші військові досить швидко опановують західні зразки техніки, озброєння. Чи буде це, на вашу думку,навичкою, яка допоможе українським ветеранам освоювати нові технології, але вже в цивільному житті, під час працевлаштування після перемоги?
Так, це може бути корисно. Якщо, наприклад якісь стартапи military-tech розвинуться в бізнеси і потрібні будуть інженери, пілоти чи спеціалісти, які навчатимуть — ветерани будуть корисними.
Я думаю, що частина навичок точно пригодиться, але деякі вже не будуть корисними для мирного часу.
Uklon працює у конкурентному середовищі. Що би ви радили українським ветеранам-підприємцям, які запускають чи вже розвивають свої бізнеси? Хитрощі, лайфхаки — як стати кращим за конкурента?
Важке питання. Потрібно аналізувати конкуренцію навколо вас — наскільки вона потужна. Але якщо давати загальні поради, то вважаю, що важливо мати біля себе потужну команду. По-перше, це люди. Чим кращих людей ти візьмеш — тим більше шансів. Якщо немає грошей на найкращих фахівців — можна залучати партнерів.
Друга порада — навчання. Можливо, не в бізнес-школах, бо це потребує грошей та часу. Це можуть бути бізнес-книжки, література в цій ніші дуже сильно розвивається. Дуже корисні бізнес-спільноти — коли спілкуєтеся та ділитеся досвідом.Наприклад, я ніде не навчався управлінському досвіду, освіти відповідної не маю. Але я читав багато тематичної літератури, спілкувався з різними людьми —треба вміти слухати та чути. Це важливо — люди розповідають дуже цікаві речі off the records . Їх ніде не вивчиш і не прочитаєш.
Як ви оцінюєте українського ветерана як потенційного співробітника крупних компаній? Які переваги? А які слабкі ланки?
Це стресостійкі люди. Вони можуть ухвалювати швидкі рішення, попередньо аналізуючи їх. Наприклад, поїхати запустити проєкт в новому регіоні, коли треба одночасно багато інформації тримати в голові, ухвалювати правильні рішення тапрацювати в умовах, коли не знаєш, коли закінчиться робочий день — така людина могла би бути корисна.
Слабкі ланки — важко сказати. Бо ветерани — це люди, і вони всі різні. Якщо ми дивимося на людину як на фахівця і вона професійна — то яка різниця, хто це —чоловік чи жінка, ветеран чи цивільний?Якщо людина не професійна — то це вже складніше.
Від держави, думаю, мають бути якісь квоти — компанії матимуть пільги, якщо у них працюватимуть ветерани. Але все одно треба бути обережним з думкою, що ветерана всі захочуть взяти на роботу. Ти повинен навчатися, бути спеціалістом, а всі твої плюси (стресостійкість, наприклад) будуть плюсом. Але якщо, крім цього, не буде фахових навичок — то цю людину все одно буде важко імплементувати в робочий процес.
Ветеран російсько-української війни. Які у вас найперші асоціації з цим словом?
Перша асоціація — відомі бізнеси, “Ветерано піца”, наприклад (сміється — ред.). Якщо чесно, то після 2014 року ветеранів було не так багато у відсотковому співвідношенні. Чимало їх входило до волонтерських організацій,і для мене “ветеран” дорівнювало “волонтер”. Але це було раніше. Зараз все змінилося — людей, які пройшли крізь м'ясорубку війни, буде багато, і нам потрібно інтегрувати їх у суспільство. Вони по-іншому сприймають цей світ і цю країну, до деяких речей у них немає такої толерантності, як у нас, цивільних.Це все потрібно враховувати.
Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні?
У мене можуть бути різні бажання. Але я їх не можу озвучувати — це буде морально неправильно. Це мають вирішувати військове керівництво та люди на фронті. Я не маю морального права заявляти, що я хочу звільнення Криму військовим чи дипломатичним шляхом, бо, так чи інакше, за визволення нашої землі продовжують гинути люди.
Важливо,щоб перемога була. Важливо, щоб були гарантії безпеки. Важлива сильна армія. Важливе партнерство з військовими альянсами Заходу та Америки.
Якщо аналізувати перемогу з бізнесової точки зору — важливе відчуття безпеки. Адже,наприклад, міжнародні бізнеси прийдуть саме в безпечне середовище вкладати інвестиції. І це — про відновлення нашої економіки.
Uklon в Севастополі — це буде перемога?
Звичайно! (сміється).