Аби зрозуміти правдивість такого твердження, варто зупинитися на декількох важливих моментах. Перший – це консолідовані та ефективні дії Української держави у протистоянні ворогу. Влада та армія продемонстрували свою єдність та дали зрозуміти сепаратистам та російському агресору, що віднині вони не просунуться ані на метр вперед на українській території. Таким чином, руйнується міф про непереможну армію Росії та укріплюється теза про те, що ЗСУ сьогодні – це вже зовсім не ті збройні сили, які були у нас ще три роки тому. Отже, державі вдалося за неповних три роки практично з нуля побудувати боєздатну, мобільну та ефективну армію.
Якщо говорити про реакцію міжнародної спільноти, то вона стала кардинально протилежною тій, на яку з високою імовірністю розраховував Кремль. Справа у тому, що сподівання Путіна на діалог та компроміс з новим президентом США Дональдом Трампом за рахунок національних інтересів України виявилися марними. Розгублена Європа начебто і рада відновити стосунки з РФ, але усвідомлює, що цього не зрозуміють ні США, ні Велика Британія, ні інші країни світу.
До речі, якщо вже говорити про Велику Британію, то засідання Ради Безпеки ООН чітко засвідчило, що саме Британія не боїться говорити правду про злочини Росії в Україні. Зокрема, британський посол в ООН Метью Рікрофт заявив, що відповідальність за продовження війни на Донбасі лежить на Росії та сепаратистах. Що важливо, він також додав, що санкції, запроваджені проти РФ, не варто знімати до виконання саме російською стороною Мінських угод і повернення Криму від контроль України.
Такої ж позиції дотримується і Америка. Так, представник США Ніккі Хейлі також заявила, що санкції через Крим залишатимуться доти, поки Росія не передасть контроль над півостровом Україні. Таким чином, голосом Хейлі нова адміністрація Трампа розвінчала міф про зняття Америкою санкцій з РФ.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи фактор початку головування України у Раді Безпеки ООН та ефективність і злагодженість дій української влади і української армії, можемо говорити про те, що підступні дії Росії та підконтрольних їй бойовиків у Авдіївці дають Україні шанс на тактичну і, можливо, стратегічну перемогу.
По-перше, сьогодні ми можемо ставити питання про неефективність Мінських угод з тієї причини, що за усі роки дії даних домовленостей ані Москва, ні сепаратисти не дотримувалися виконання пунктів даних угод. Тому виникає можливість наполягати на новому форматі переговорів, акцентуючи увагу на Будапештському меморандумі та участі у переговорному процесі таких країн як США і Велика Британія як гарантів територіальної цілісності України згідно все того ж Будапештського меморандуму.
По-друге, на військові атаки проросійських бойовиків потрібно і надалі відповідати військовою силою, а не апелювати до міжнародної спільноти чи закликати до чергового примирення. Росія розуміє виключно позицію силу. Тому Україна повинна давати їй таке розуміння.
І, по-третє, продовжуючи тісну співпрацю з нашими західними партнерами, ми не маємо створювати зайвих ілюзій. Україні найкраще може допомогти тільки сама Україна. Тому прискорення внутрішніх реформ, ефективна боротьба з корупцією і тісна та прозора співпраця держави з бізнесом і інвесторами мають шанси в найкоротші терміни надати потрібних імпульсів для розвитку України.
Щоби сьогодні не говорили російські пропагандисти, але правда полягає у тому, що українська Авдіївка стала Рубікон для Путіна. Тепер кожен його новий крок наближуватиме Росію до програшу, адже деякий час брехати можна. Не можна брехати вічно і думати, що ніхто не розуміє твоєї брехні.