ГлавнаяБлогиБлог Тимура Чмерука

Український контекст економічного протекціонізму

Принцип вільної торгівлі без використання спеціальних мит і обмежень є ідеальною, але недосяжною в умовах жорсткої глобальної конкуренції моделлю світової торговельної системи. Теоретично вільна торгівля забезпечує усім країнам рівні конкурентні умови для реалізації на світовому ринку сировини і товарів за ринковими цінами.

Фото: пресс-служба НБУ

Насправді більшість розвинутих країн для економічного зростання і отримання конкурентних ринкових переваг широко використовували дешеві природні або трудові ресурси зі своїх колоній. З метою подальшого економічного зростання вони розширювали колоніальні володіння, внаслідок чого між різними країнами виникали суперечності й конфлікти - торговельні, економічні, політичні й збройні, що в тій чи іншій мірі присутнє і в ХХІ ст.

Незважаючи на плин часу і створення спеціальної міжнародної організації для регулювання торговельних відносин - Світової організації торгівлі, (World Trade Organization, WTO) більшість країн і досі активно використовують економічний лобізм. Таким чином уряди захищають внутрішнього виробника, створюють на ринку праці додаткові робочі місця. Від цього значною мірою залежить добробут і процвітання держави та її громадян.

У сучасному світі відстоювання національних економічних інтересів є важливою складовою міжнародних відносин. Слабкі держави в економічному сенсі фактично є колоніальними сировинними територіями для високорозвинутих, які виробляють конкурентоспроможну продукцію з високим рівнем доданої вартості.

Яскравим прикладом гострих суперечностей глобального ринку є торгівельна війна між двома найбільшими економіками світу - США і КНР. Оскільки дефіцит торговельного балансу США з Китаєм у 2018 р. становив 419,2 млрд доларів, американський уряд запровадив торговельні мита на імпорт китайських товарів. Незважаючи на це, імпорт товарів з Китаю до США в минулому році зріс ще на 53,3 млрд доларів. Китайські виробники досягли таких результатів завдяки високому рівню конкурентоспроможності своїх товарів на американському ринку.

Україна є малою відкритою економікою. Це підтверджує індекс економічної конкурентоспроможності нашої держави. За методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у минулому році Україна посіла 83-місце серед 140 країн. Це означає, що 82 країни на глобальному ринку мають очевидні конкурентні переваги над нашою економікою.

У світі більшість країн використовують економічний протекціонізм для захисту власних виробників, стимулювання експорту їхньої продукції і створення бар'єрів для імпорту. Але далеко не всі про це офіційно повідомляють. Дуже часто така політика проводиться непублічно. Позитивних результатів у різні періоди досягли Японія, Південна Корея, Туреччина і Канада.

Стан української економіки, яка поступово спускається до рівня сировинного придатку розвинутих країн, описав у своєму Фейсбук-пабліку президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк.

Пан Галасюк зазначає, що “Торгові війни – це конкуренція на глобальній економічній арені за поліпшення “професії країни”. Це боротьба за зміну статус “кво” країни на світовому ринку... Кожна країна має власну “професію” або економічну спеціалізацію. Сьогодні ЄС – виробник. Україна – сировинний донор. Адже 82% європейського експорту – промислова продукція, а більше половини українського – сировина… В Гарвардському університеті створили “Атлас економічної складності”. Він наочно демонструє, що український експортний кошик на 70% наповнений аграрною, мінеральною та промисловою сировиною і продуктами з найнижчим рівнем обробки”.

Експерт також стисло виклав сутність сучасних глобальних економічних процесів.

“У випадку України економічна політика - це не просто про добробут. Не про рівень доходів українців, а про роль України в світі. Сировинна колонія, боржник МВФ і експортер людей, чи ВИРОБНИК, ІННОВАТОР та ЛІДЕР? Економічна політика програмує майбутнє!”.

Чітке розуміння сучасної політекономічної ситуації в глобальному контексті має стати для влади наріжним каменем прийняття важливих рішень. Не варто розраховувати на те, що ринок самостійно врегулює всі суперечності в умовах жорсткої цінової конкуренції на глобальнольному рівні, безкомпромісної боротьби за ринки збуту сировини і товарів, систематичних торгівельних війн між найсильнішими економіками світу.

Україні необхідний реальний суверенітет в прийнятті рішень і обґрунтований економічний протекціонізм. Це оптимальний шлях розвитку держави в сучасному світовому економічному середовищі.

Тимур Чмерук Тимур Чмерук , Партнер міжнародної інвестиційної компанії «Base capital management», підприємець
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter