Насправді Онищенко веде життя середньовічного барда, наспівуючи іноземним спецслужбам з різних столиць світу про неіснуючий компромат на президента Петра Порошенка та його оточення, сподіваючись отримати якусь винагороду від Заходу. У цьому він теж подібний до Лазаренка, який був переконаний, що зможе виторгувати собі солодке життя, розповідаючи про «корупцію часів Леоніда Кучми».
Проблема Лазаренка і Онищенка полягає в тому, що західні уряди не вірять їм, адже вони самі глибоко корумповані й відмовляються визнавати, що порушували українські закони. Вказуючи пальцями на «корумпованих» Кучму й Порошенка і водночас завзято переконуючи у власній невинності, Лазаренко і Онищенко виглядають посміховиськами.
За даними кількох джерел, які пильно слідкують за діяльністю Онищенка протягом останніх двох років, він регулярно звертався до спецслужб у Вашингтоні, Лондоні, Мадриді та Берліні. При цьому Онищенко постійно просив своїх іноземних співрозмовників пообіцяти йому і його сім’ї притулок і, зрозуміло, зберегти його вкрадені гроші.
Кожного разу західні спецслужби відмовляли йому. За свідченнями джерела з американської розвідки, словам Онищенка не вірять, а його записані «докази» не вважають автентичними (такої самої думки дотримується директор НАБУ Артем Ситник). Американські спецслужби вважають його балакучим, зарозумілим і корумпованим блазнем, який даремно витрачає час американським правоохоронних органів у Вашингтоні та офіцерів ФБР і ЦРУ, які перебувають у Європі. Його подякою американським спецслужбам за те, що вони витрачали на нього свій час, стала публікація статті в Україні, яка викрила їхні особисті дані. Його безрозсудна поведінка, що призвела до оприлюднення імен і публікації фотографій офіцерів контррозвідки ФБР, гарантує йому відмову у в’їзді до США найближчим часом.
Своєю пихатістю Онищенко дуже нагадує інших українських і російських олігархів, в тому числі Лазаренка, які існують у власноруч створеному вигаданому світі, де вони можуть перемогти на президентських виборах і врятувати країну від «корумпованих президентів». При цьому вони лишаються твердо переконаними, що самі ніколи не були корумпованими.
Джерела підтверджують, що Онищенко також звернувся до офісу спеціального прокурора Міністерства юстиції США Роберта Мюллера, запропонувавши йому інформацію про російське втручання в американські вибори 2016 р. Згідно з моїми даними, одного з заступників Мюллера торохтіння Онищенка, який не надав жодної значущої чи автентичної інформації для розслідування, зовсім не вразило.
Минулого року Онищенко намагався привезти свою тоді вагітну дружину до Сполучених Штатів, аби скористатися щедрим американським законодавством щодо надання громадянства за місцем народження, однак американський уряд перешкодив цьому. За словами колишніх консультантів, які працювали на Онищенка, він також розповідає усім про те, що Іспанія надала йому притулок, гордо демонструючи свої імміграційні документи. Очевидно, він вважає, що всі повірять йому на слово, адже документи складені іспанською мовою. Насправді документи, які він отримав від іспанського уряду, всього лише дають йому право на тимчасове перебування в країні.
Онищенко також регулярно заявляє про те, що Інтерпол відмовився видати йому «червону картку», яка б вимагала його арешт. Однак кілька європейський країн реагують на прямі запити від України, перешкоджаючи його вільному пересуванню Шенгенською зоною. Як і у випадку з фальшивим документом про надання притулку від Іспанії, що його Онищенко демонструє західним консультантам, він також періодично надсилає документи нібито від «Комісії контролю файлів Інтерполу», які нібито підтверджують відсутність «червоної картки» про вимогу його арешту. Іронічним чином, ці підроблені документи датовані вереснем 2016 р., а рішення цієї комісії, на яке вони нібито посилаються – січнем 2017 р., тобто через чотири місяці в майбутньому.
Іспанський уряд вже давно намагається позбутися лицемірного олігарха, і це змусило Онищенка у пожежному порядку проінструктувати своїх посланців у Києві розпочати переговори щодо його безпечного повернення до України. Про це мені відомо від джерел, які знають про ці переговори. Очевидно, його відчайдушні спроби повернутися до свого дому та награбованого майна на певному етапі зайшли в глухий кут, що й спонукало Онищенка розпочати нові публічні гастролі.
Пояснення останніх кроків Онищенка – оприлюднення сфабрикованих записів розмов і публікація «викривальної» книги – після двох років вигнання дуже просте. Він позбувся власного дому, його гроші закінчуються, а перелік можливих варіантів проживання на Заході звужується.
Онищенко бездумно витрачав гроші по всій Європі, перебираючи різних західних консультантів і адвокатів, які, як він сподівався, допоможуть йому здобути потрібний статус серед американського і європейських урядів. Серед консультантів, які спеціалізуються на клієнтах з Євразії, Онищенко заробив репутацію людини, яка не дотримується своїх фінансових зобов’язань. За інформацією одного з вашингтонських лобістів, в одному епізоді Онищенко не заплатив своїм американським, європейським і українським консультантам за надані ними послуги.
Крім того, Онищенко чомусь вирішив, що його справі допоможе співпраця з сумнозвісним американським адвокатом Аркадієм Бухом, який захищав посібника братів Царнаєвих, що влаштували теракт на Бостонському марафоні, і російських кіберзлочинців. Залучення Буха до захисту інтересів Онищенка піднімає питання про можливий російський вплив на кампанію олігарха з дискредитації Порошенка.
Джерела зі знанням претензій американських спецслужб до Онищенка підтверджують автентичність нещодавно записаних розмов Онищенка і російського громадянина в Ізраїлі. Джерела підтверджують, що розмова мала місце, і відповідні записи було передано до Генеральної прокуратури, яка може висунути йому нові кримінальні звинувачення.
Онищенко витрачає останні залишки готівки, спустошуючи кредитну карту одного з британських банків, за транзакціями якої стежать американські та європейські спецслужби, згідно з інформацією від колишнього офіцера ЦРУ. Це саме джерело підтверджує, що переписку Онищенко також регулярно моніторять, а близькі бізнес-партнери Онищенка співпрацюють з російською розвідкою. Західні спецслужби прагнуть допитати Онищенка про продаж військового озброєння і його бізнес-стосунки з «Нафтогазом», «Кузнею на Рибальському», «Hyundai», «ДТЕК» і «Arida».
Згідно з інформацією джерела, знайомого з занепокоєнням американської фінансової розвідки щодо Буха, стосовно колишнього адвоката Онищенка вірогідно ведуть розслідування. Американський уряд має підозри щодо джерел фінансування деяких із клієнтів Буха і сумнівається, що Бух проводив належну перевірку відповідно до принципу «знай свого клієнта». Якщо Буха формально допитають, суд може зобов’язати його розкрити список своїх клієнтів, що нещодавно був змушений зробити адвокат Трампа Майкл Коен. Причиною такого розслідування можуть бути підозри американського уряду, що нинішні або колишні клієнти Буха оплачували його юридичні послуги грошима з сумнівних рахунків або що ці гроші мають брудне походження. Інтереси Онищенка наразі представляє колишній кандидат на посаду аудитора НАБУ Марта Борщ.
Подібно до Лазаренка, Онищенко живе у власноруч створеному вигаданому світі, де він – хороший хлопець, який ніколи не робив нічого поганого і скоро стане президентом. Психологічні портрети Лазаренка і Онищенка настільки подібні, що їхні риси, напевне, притаманні усім корумпованим олігархам, які ніколи не жили у реальному світі. Коли Лазаренко утворив свою партію «Громада» у 1998 р., він сподівався, що візьме участь у президентських виборах наступного року. Онищенка також говорить про балотування на посаду президента в 2019 р. Обидва опублікували книги про «корупцію» українських президентів. Обох змусили втекти за кордон, що завадило їм втілити в життя свої ілюзорні плани.
Лазаренко намагався отримати притулок у США, однак натомість був засуджений і ув’язнений. У Онищенка небагато варіантів, і його доля навряд чи буде іншою.