Фільм Аґнешки Голланд про валлійського журналіста, котрий у 30-х рр. ХХ ст. розповів про Голодомор в Україні, був одним із найбільш очікуваних на Берлінале. Під час прес-конференції «Гарета Джонса» (у міжнародній версії – «Містер Джонс») зал був заповнений по вінця.
"Я дістаю чимало сценаріїв про трагедії ХХ ст., часами їх навіть не читаю, бо не хочу вже повертатися до тих подій, – відповіла режисерка на перше питання, звідки взялося зацікавлення темою Голодомору в Україні. – Але текст Андреї Халупи мене зацікавив. Це була оповідь про Голодомор – один із найбільших злочинів попереднього століття, про який майже ніхто не знає. Я відчула, що духи жертв цього злочину благають про справедливість. До того ж Гарет Джонс – чудово освічений юнак із добрим політичним чуттям, його відвага та ціна, яку мусив за неї заплатити. Зрештою, питання щодо медіа: чим вони є, чи вони вільні, правдиві, чим є фейкові новини і альтернативна реальність, як робиться пропаганда у поділеному світі. Це все спричинило те, що сценарій Халупи я захотіла перенести на екран. А з упливом часу ці проблеми ставали щораз важливішими, бо я вважаю, що не можна сьогодні говорити про демократію без незалежних ЗМІ. Так само як не можна мовчати щодо діянь політиків у сучасному світі".
Компанію режисерці склала знімальна група фільму та актори:
"Нині триває дискусія щодо ролі ЗМІ, – сказав виконавець ролі головного героя Джеймс Нортон. – Якщо цей фільм заохотить молодих журналістів – буде фантастично. Думаю, що в епоху fake news таких людей як Гарет Джонс треба особливо шанувати та берегти".
Прозвучали також питання про Волтера Дюранті, лауреата премії Пулітцера за репортажі з СРСР, кореспондента «New York Times», який явно захвалював Сталіна та досягнення комунізму.
"Я багато читав про Дюранті, – розповів Пітер Саргаард, що виконував його роль. – Він хотів бути письменником. Бачив на власні очі І світову війну. Не намагаюся його усправедливлювати, але припускаю, що живучи у Москві, думав: «Без мене не було б жодної інформації [взагалі]»".
Аґнешка Голланд продовжила:
"Важко знайти людину, яка визнає, що цинічно продає душу за славу і гроші. Зазвичай люди намагаються знайти для своїх кроків пояснення. Не знаю, чи Дюранті мав свою ідеологію. Не знаю, чи мала свою мотивацію британська журналістка Ада Брукс (вона першою розповіла у Москві Гарету Джонсу про жорстокість радянського режиму – прим.). Я знаю нині у моїй країні [Польщі] журналістів, котрі займаються чистою пропагандою на підтримку нинішнього уряду. Коли я одному з них сказала, що нагадує мені пропагандистів з часів комунізму, він образився. Сказав, що пише правду. А чи правда є дійсно правдою – неважливе".
Голланд підкреслила значення незалежних ЗМІ для демократії. Говорила також про роль соціальних медіа, котрі полегшують маніпуляції фактами та мають величезний вплив на суспільну свідомість. Приміром, як це було у Великій Британії під час референдуму по брексіту.
Чимало питань, які звучали на зустрічі, стосувалися сучасного відгомону фільму. Критикеса з України порівняла ситуацію сучасної України із тією, що існувала там близько 100 років тому.
"Те, що відбувається тепер в Україні, складне і трагічне, – відповіла їй Голланд. – Але маю враження, що той факт, що за Голодомор ніхто ніколи не відповів, то порозуміння між Україною та Росією майже неможливе. А в той самий час навіть у маленьких селах, де ми знімали фільм, старші жінки розповідали, що ціле життя вголос не говорили про голод, навіть у власних родинах. Навколо тієї трагедії панує тиша".
Російський журналіст натомість запитав, чим режисерка пояснює пошанування Сталіна у сучасній Росії.
"Чому Сталін є сьогодні в Росії героєм? Можете мене про це не запитувати, – відповіла Голланд. – Це свідчить про поневолений розум. Сталін був одним із найпотворніших убивць в історії людства, але виграв війну і зробив з Радянського Союзу «знов велику країну». Люди визнали, що за його часів може й не були щасливими, заможними, вільними, але почувалися безпечні, як в зоопарку. І сумують за тим. Це великий урок, коли людина може вибрати темноту, а не світло. Бо свобода є важкою. Змушує робити вибір. Означає, що можна і програти. Що можна зробити помилку. Коли не шукаєш людей, які тобі розкажуть, як маєш жити".