В такому випадку нам знову знадобиться об’єднання «навколо прапору» та реальна мобілізація та єднання українського суспільства. Як єдиного можливого інструменту для відбиття наступу.
І все це одразу після невдалої, але зухвалої спроби максимальної монополізації влади з боку президента. Найгірший час, який погіршується низкою подальших невдалих, якщо відверто не сказати – нерозумних рішень щодо «відбілювання».
Зустріч зі студентами, яка обернулась катастрофою для ОП.
Обіцянка молоді спрощеного виїзду за кордон та яких диких стипендій для самих розумників.
Велике інтерв’ю Малюка з деталями «Павутиння», коли у всьому світі такі операції в деталях тримаються в тайні десятиріччями.
Все це може здаватись збігом, але точно це не воно. Черговий раз керівництво країни демонструє нерозуміння власного суспільства, зверхнє ставлення до нього та відношення, як до дітей.
Проте, час подорослішати. Нарешті позбутись глупих думок про рейтинги та майбутні вибори. Хоча б тому, що як можна виграти вибори після того, як прийдеться хоча б де-факто визнати втрату частини України – не ясно. Перекласти відповідальність за це на якусь «групу перемовників»? Депутатів? Ну тоді варто подивитись, чи вдалось це в ситуації з НАБУ.
Тому саме президенту та його команді треба зібрати волю в кулак та швидко піти на незвичні для них, неприємні на суб’єктивному рівні, але необхідні для країни кроки.
Почати говорити правду. Принаймні, що буде, якщо США перестануть бути партнерами навіть в поточному скаліченому варіанті. Якщо не обговорювати подальші НАШІ кроки, то хоча б їх назвати. Не тримати людей у тривожній невідомості, а надати план дій. Яким би він не був.
Перейти від лозунгів до перспектив. Від нескінченних однобоких «ми не будемо…» до наголошення кроків. Що ми будемо робити конкретно.
Розібратись врешті решт з військовим керівництвом. Вугледар восени. Тепер – Добропілля. Це має мати відповідь та відповідальність. На вищому рівні. Можливо – це поверне довіру до керівництва військом та надасть додаткову мотивацію людям йти на фронт.
Перестати дивитись на опозицію та громадський активізм як на ворога. Стримати особисту нелюбов та зробити крок до реального об’єднання. Складно? Але нам всі теж не солодко щодня в прийнятті непростих рішень.
Всі ці кроки можна зробити сьогодні. Це нескладно та вони не потребують довгою підготовки та обговорення. Вони лише потребують прагнення та волі. Бажання врятувати країну більше за бажання врятувати свій імідж та абсолютну владу.
Кроки, які можна та треба зробити до. До того, як стрімко все почне змінюватись і влада знову буде шукати абсолютної підтримки суспільства. Дорослого суспільства, яке точно вистоїть. Навіть без підтримки влади, що довела революція на картонках.