Йдеться про скорочення програми єВідновлення. Так у 2025 році в проєкті бюджету на єВідновлення передбачено всього 500 млн грн. Причому не бюджетних, а грантових коштів від Банку розвитку Ради Європи. Власних – нуль. Жодної гривні не заклав Уряд для фінансування програми.
Для порівняння: з початку запуску у травні 2023 року на єВідновлення було спрямовано 13,5 млрд грн. Порівняння з “нуль у 2025 році” – це не просто суттєве скорочення. Це наочна демонстрація ставлення як до ВПО, так і до економіки в цілому. Чому? Тому, що єВідновлення – це про будівництво нового житла замість втраченого. Нове житло – це не дуже великий, але достатній мотиватор для забудовників. Принаймні в умовно безпечних містах, таких як Ужгород або Чернівці.
На сьогодні понад 68 тис родин вже отримали компенсації за єВідновленням. За пошкоджене майно, залежно від категорії, держава виплачує до 200 тис грн або 200-500 тис грн. Водночас на придбання нового житла або відбудову знищеного видаються житлові сертифікати, середня сума яких становить 1,6 млн грн. Це все потрапляє в нашу економіку з одного боку. З іншого, це дає змогу евакуйованим соціалізуватись в нових містах і почати все спочатку. Але з мінімальним базисом.
Все це тепер скінчилось. Чергова хороша (що є рідкістю) ініціатива Уряду перетворилась на гарбуза. Держава вкотре демонструє через своїх міністрів, що евакуйовані не просто не цільова аудиторія для турботи, а дратівливий фактор. Від котрого постійно намагаються позбавитись. При тому, що кількість та географія евакуації зростає щомісяця, збільшуючи кількість зайвих для держави людей. Людей, в яких залишилась лише Батьківщина, що відвертається від них.