Про Папу Франциска за місяць його понтифікату ми дізналися багато – тепер у медіа часто з’являються новини з Ватикану. У чому полягає послання нового Папи? Чому люди стежать за його вчинками з таким інтересом? Чому він так багато говорить про бідних, що означають різні його жести? Адріано Роккуччі, відомий італійський історик, професор Третього римського університету, генеральний секретар Спільноти Святого Егідія, дав відповіді на ці запитання минулого тижня в Києві, на зустрічі руху «Молодь за мир». Пропонуємо вам конспект цієї лекції.
У чому послання Папи Франциска?
До вибору нового Папи був великий інтерес. Коли збирався конклав, відчувалося очікування – чогось нового, важливого, людяного. Очікування нової доброї звістки. Адже в нашому світі не вистачає хороших новин. Не вистачає особистостей, які можуть говорити з духовним, моральним, культурним авторитетом, і це впливає на життя суспільства. Відчувається, що чогось не вистачає. Здається, очікування нового папи виходило саме від цього відчуття.
Хоча я народився в Римі, ніколи не був на площі святого Петра під час обрання Папи, коли знаменитий білий дим з’являвся над дахом Сікстинської капели. Цього разу я був у місті, коли дізнався, що пішов білий дим – і я вирішив іти на площу. Цікаво, що багато різних людей вирушило до площі. Це були різні люди – віруючі і невіруючі, гаряче віруючі, холодно віруючі, тепло віруючі, віруючі по-своєму і віруючі по церковній традиції, люди в пошуку. Здавалося, все місто було спрямованим на ту площу, і за 50 хвилин зібралось 150 тисяч людей. Отже, справді було велике очікування.
Коли оголосили, що новий Папа – кардинал Хорхе Маріо Берґольо, архієпископ Буенос-Айреса, столиці Аргентини, і що він взяв собі ім’я Франциск – це стало справжнім сюрпризом! Сюрпризом історії. Папа Франциск сказав в одному зі своїх звернень: «Треба бути завжди відкритими до сюрпризів Бога, до сюрпризів, які Бог здійснює в історії».
У чому полягав цей сюрприз? Перший Папа-єзуїт, перший Папа-латиноамериканець. Він вибрав ім’я, якого не було в довгому списку папських імен. Це ім’я повне сенсу, воно посилається на одного із найважливіших святих Західної традиції християнства, Франциска Ассизького. Ім’я – це ціла програма: Церква бідна і для бідних, мир, творіння.
Треба зрозуміти послання, яке зосереджене у словах і вчинках Папи Франциска.
По-перше, у Папи яскраво виражена одна думка: песимізм не правий. Ми живемо у світі, де песимізм панує. Легко бути песимістом, легко дивитися на майбутнє і стверджувати, що все буде погано, немає майбутнього, неможливо щось змінити. Цей песимістичний підхід народжується і укріплюється у страхах: ми боїмося майбутнього. Які перші слова Папи Франциска після обрання? «Йдемо разом в майбутнє». «Йдемо» - це перше важливе слово: не залишитись на місці, не загубити все своє життя. Потім «разом» - тому що часто страх народжується від того, що всі ми дивимось на майбутнє одні, на самоті. І «до майбутнього» - значить, майбутнє є. І майбутнє – не твоє майбутнє, не моє майбутнє, але наше майбутнє. І через це воно і твоє, і моє.
Можливо, кардинал Бергольо – людина наївна, яка не знала в житті труднощів? Чи, можливо, бути оптимістом – це його професійний обов’язок, за який він отримує зарплатню? Він – єзуїт, для якого головна риса – це дуже сувора і вимоглива внутрішня боротьба з собою. Він з Аргентини, це найбільш європейська країна Латинської Америки, і Буенос-Айрес схожий на європейські міста. Там є різні спільноти європейського походження, різні релігійні групи – є греко-католики, православні, є велика єврейська спільнота. І тому Папа має життєвий досвід спілкування з іншими християнськими і також юдейськими спільнотами.
Аргентина у 70-80 роки минулого століття пережила криваві внутрішні протистояння. В країні було сильне зіткнення між бойовими групами революціонерів і режимом диктатурного характеру, який використовував всі засоби, щоб їм протистояти. Знищували всіх, кого вважали небезпечними – студентів, членів опозиційних партій, монахів, священиків, просто вільнодумаючих людей. Це була брудна війна, через яку зникло 40-50 тисяч людей. І в цих обставинах жив Берогольо, і він багато трудився, щоб врятувати заарештованих людей.
Також Бергольо був архієпископом Буенос-Айреса – це велике місто, 12 мільйонів мешканців, 3 мільйони людей живуть у бараках. Місто, яке у 2001 році пережило жахливу економічну кризу, коли люди втратили все. Будучи архієпископом, Бергольо був особливо близьким до бідних.
Тому його послання оптимізму – це не послання людини, яка не знає життя, навпаки. Чому тоді від нього йде це послання? Тому що він – християнин, тому що орієнтир його життя – Євангеліє. Він свідчить про Євангеліє, а тому він – людина смиренна, і це добре видно. Ці вчинки, коли він обирає для себе прості речі – це знак смирення. Але також він – людина сильна. Він каже, що християни – це не рід невдах, людей минулого, які в час технологій і науки можуть здаватися лузерами. Сьогодні щоб ти став успішним, треба бути жорстким, не дивитися нікому в очі, мати ціль і, не дивлячись ні на що, досягнути її. Здається, залишилось мало місця для уваги до інших, для ніжності. Сучасна людина йде вперед жорстко – чим жорсткіше, тим успішніше. Папа Франциск говорить нам, що є потреба в доброті. Доброта здається старомодно, але вона потрібна в житті. Ентузіазм щодо Папи – це ентузіазм щодо людини доброї.
Приклад закону жорсткості – ставлення до бездомних і літніх людей у наших суспільствах. Якщо люди слабкі, отже, вони програли, і людина, яка прагне до перемоги, не повинна на них зважати. Але ці приклади дуже показові. Бездомні та старі люди - це не люди іншого тіста. Вони – це я, це ти, тому що це люди звичайні, які досягли похилого віку чи опинились в складних життєвих ситуаціях. Папа показує нам, що треба бути близькими до них, тому що бідні – образ кожної людини і образ слабкості кожної людини. Люди тікають від бідних, бо тікають від своєї власної слабкості. І це рабство – рабство страху своєї слабкості. Послання, яке йде від бідних, здатне зробити всіх вільними. Це послання Євангелія, і це послання цього Папи: якщо хочеш бути вільним, людяними, сильним, тобі треба бути з бідними, жити для них.
Папа каже, що християнин ніколи не може зневірюватись, бо він знає, що Ісус – поруч. «Будь ласка, не давайте вкрасти у вас надію, не дозволяйте ніколи залишати вас без надії, тієї, яку дає вам Ісус», - говорить Папа. Мені здається, що послання, яке йде від нього, стосується всіх – католиків і православних, віруючих і невіруючих – не через те, що він Папа, а через те, що він – людина Євангелія, а Євангеліє звернене до всіх.
Це послання закликає нас мріяти. Закликає нас до справжньої мрії про більш красивий, людяний, радісний світ. Ця мрія справжня, тому що вона по своїй суті спільна – вона для мене і для інших. Можна навіть сказати, вона для мене, тому що вона для інших. А хто мріє тільки для себе, живе сумно. Хто мріє для інших, живе в радості – це, мені здається, те, про що говорить Папа Франциск, коли каже: «не давайте вкрасти у вас надію».