Який вигляд має ситуація з кредитуванням сьогодні?
У зв’язку з війною банки ще в березні масово пропонували реструктуризацію кредитів клієнтам, які зазнають фінансових труднощів. З огляду на досвід періоду пандемії COVID-19, очікуємо, що це дасть змогу уникнути суттєвого погіршення якості кредитного портфеля у близькій і середньостроковій перспективі. Водночас погіршення таки очікується.
Також банки активно працюють із державними програмами, однак останні півтора-два місяці темпи кредитування пригальмувалися, адже ринкові умови змінюються, а умови програм лишаються статичними. І ми наразі найближчим часом очікуємо оновлення умов програм, відповідно до ситуації на ринках.
Банки видали підприємцям 45,8 тисячі кредитів на 131,5 млрд грн за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» з початку її дії.
Найбільше підприємці взяли антикризових кредитів – 59,2 млрд грн і на рефінансування попередньо отриманих кредитів – 27,7 млрд грн.
Водночас обсяг непрацюючих кредитів у банківському секторі України зріс у червні на 21,9 млрд грн – до 339,31 млрд грн, у другому кварталі загалом обсяг NPL збільшився на 33,1 млрд грн. Цифри не є критичні. Однак ми реалістично очікуємо, що надалі якість кредитного портфеля погіршуватиметься, з огляду на виклики війни.
Тому, звісно ж, банки особливо уважно й певною мірою прискіпливо вивчають, кому вони дають у користування гроші. Ми маємо бути впевненими, що потенційний позичальник зможе цю позику повернути.
Що допомагає в цьому питанні? Чистий, «білий», чесний бізнес. Реальні цифри, реальна звітність, реальна «картинка», що зможе продемонструвати банкірам, як працювали раніше, і запевнити, що цей бізнес здатен повертати борги.
Чому виросли ставки?
Напевно, фраза, яку я вимовляю в період війни найчастіше (після «клята русня», звісно) звучить так: «Ми сьогодні не про прибутки, ми сьогодні – про підтримку одне одного».
Тому зростання ставок за кредитами – це не про те, що банкам закортіло заробити. Це про реакцію на реалії. А наші реалії – це здорожчання залучених коштів.
Нагадаю, що опитування Нацбанку показує нам: установи, які мають наміри залучати оптові кошти, наголошують, що на обсяги залученого оптового фондування негативно впливає передусім його подорожчання та зниження інтересу інвесторів.
Ми дорожче залучаємо кошти – відповідно, змушені дорожче надавати у кредит.
А що з держпрограмами?
Один із найважливіших напрямів сьогоднішніх держпрограм підтримки кредитування – це, беззаперечно, сільське господарство. Від того, як успішно ми впораємося з цим напрямом, залежить зараз, без зайвого пафосу, весь світ.
Нагадаю, для екстреного фінансування посівної цієї весни було тимчасово розширено напрям державної підтримки аграріїв. Також це було зроблено з урахуванням розблокування експорту агропродукції через чорноморські порти впродовж кількох місяців. Однак на практиці розблокування портів зайняло більше часу, водночас темпи експорту з об’єктивних причин є надзвичайно низькими. Як наслідок, агровиробники, які скористалися державною підтримкою за наведеним напрямом, на сьогодні не мають можливості повернути отримані кредити за рахунок виручки від реалізації торішнього врожаю. Крім того, вони потребують додаткового фінансування для забезпечення збирання та зберігання нового врожаю.
Тому наразі ми звернулися до Кабміну з пропозицією збільшення ліміту фінансування з 60 млн грн до 120 млн грн, збільшення строку кредитування з 6 до 12 місяців, збільшення компенсаційної ставки з 0 до 5% річних, продовження строку, протягом якого агровиробники можуть звернутися по державну підтримку за цим напрямом, із 31 травня до 31 жовтня 2022 року.
Це допоможе і аграріям, і банкам.
Що ще важливо змінити?
Наразі є кілька ключових моментів.
Перший – необхідність «вирівняти» умови програм із ринком.
Приміром, базові процентні ставки, передбачені умовами програми, не відповідають чинному ринковому рівню, що унеможливлює видачу нових кредитів у рамках програми. Зокрема за збереження підходу до фіксації базової процентної ставки подальші зміни процентних ставок на ринку призводитимуть до необхідності регулярного перегляду базових ставок.
Крім того, зростання ринкових процентних ставок посилює спотворювальний ефект фіксованих процентних ставок у межах програми: коли підсумкова процентна ставка за кредитом у межах програми є істотно нижчою ніж ставка за депозитом та ОВДП, що створює позитивну маржу для позичальника, який має ОВДП/депозит. Ця маржа спотворює підприємницьку мотивацію та призводить до ринкових викривлень, які перешкоджають розвитку реального бізнесу.
Також через затримки виплат із боку держави банки постали перед проблемою тривалого періоду непогашення компенсації, що негативно впливає на банки та їхню готовність розширювати кредитування в межах програми.
Ми в НАБУ пропонуємо розглянути можливість за погодженням із позичальником визначити у кредитному договорі альтернативний підхід до погашення процентів, на зразок того, що діє в місцевих програмах підтримки: спершу позичальник сплачує повну суму процентів за підсумками місяця, після цього банк відшкодовує йому з ескроу-рахунку ту частину процентів, які компенсуються державою. А ще передбачити можливість надання кредитних коштів за інвестиційними кредитами також на поточний рахунок позичальника з подальшим контролем спрямування коштів на оплату рахунків постачальників.
На сьогодні кредитні кошти за інвестиційними кредитами надаються виключно шляхом перерахування банком на поточні рахунки постачальників (без зарахування на поточний рахунок позичальника). Для деяких банків це технічно ускладнює супровід такого кредиту.
Щодо цих і низки інших не менш важливих питань зараз ведемо діалог із владою. Маємо бути почутими.