В середині жовтня окупаційні ЗМІ почали приділяти менше уваги подіями на фронті, оскільки позитиву для росіян там відбувається небагато. Інфопростір «ДНР» та «ЛНР» залишається традиційно насиченим новинами з лякалками для місцевого населення про українських диверсантів і «теракти» ЗСУ. Типовими є заголовки з числами випущених начебто по мирному населенню снарядів та ракет, розкиданих по містах мін тощо. Висвітлення роботи комунальних служб, зокрема різного роду ремонтних робіт є традиційним для окупаційних ЗМІ, які зараз особливо зосередилися на цій темі і все обслуговування інфраструктури називають підготовкою до зими, навіть якщо йдеться про ремонт доріг, а не про забезпечення світла й опалення в оселях чи власне наявності хоч якогось житла.
На окупованих частинах Донеччини і Луганщини розгорнулося масштабне будівництво доріг, але з одним нюансом: воно лише в медіа і не зараз, а в майбутньому. Словом, відбувається імітація бурхливої діяльності та годування місцевих обіцянками. Адже стан дорожнього покриття люди бачать щодня власними очима, тому переконати їх у тому, що розбитий асфальт насправді рівний і новенький важче, ніж розказувати про нацизм в Україні, успіхи «республік» в міжнародній політиці, науці, спорті тощо. Ватажок «ДНР» Денис Пушилін заявив, що за два роки буде відремонтовано більше 800 кілометрів доріг, а так зване міністерство транспорту «ДНР» пообіцяло до кінця року полагодити 260 км. трас і сім мостів. А щоб показати видимість роботи уже зараз, це ж «міністерство» звітувало про ремонт муніципальних доріг, загальний обсяг яких подали у метрах квадратних, щоб вийшла велика цифра у «більш, ніж пів мільйона».
Окрім обіцянок та демонстративних ремонтних робіт для медійної картинки, окупанти все ж згадують і про реалії сьогодення. Зокрема в новинах очільник окупаційної адміністрації Горлівки говорив, що в місті майже 100% доріг у незадовільному стані. Так зване міністерство будівництва і ЖКГ «ДНР» пояснює відсутність доріг складною економічною ситуацією останніх років, недостачею кадрів, а також начебто обстрілами зі сторони України. Окупаційні ЗМІ демонструють ці картинки сумної реальності задля протиставлення світлому майбутньому у складі росії, яка, мовляв, зробить всі дороги і вже почала надавати техніку, фахівців та будівельні матеріали. Після 2014 року місцевим розказували байки про те, що «ДНР» та «ЛНР» живуть і розвиваються краще за «зубожілу» Україну, а в 2022 раптом розповідають, що таки все погано і щоб зажити як люди, треба приєднатися до РФ.
Надію на відбудову інфраструктури російські пропагандисти покладають на так зване шефство регіонів рф над окремими окупованими населеними пунктами. Цей проєкт діє близько пів року і є відповіддю на шефство західних країн над відновленням регіонів на вільній частині України. Але на відміну від останнього, російське шефство носить пропагандистський характер і обмежується відірваними від реальності акціями для медійної картинки. Коли місцевим треба думати де і як прожити зиму без води, електрики й опалення, російські пропагандисти малюють картинку про те, як потужні айтішники з Якутії будуть створювати освітній IT центр в маленькому містечку Голубівці.
З 14 жовтня на окупованих територіях почали підключати опалення там, де це можливо. Новини про відновлення тепло-, електро- і водопостачання супроводжуються повідомленнями про десятки тисяч абонентів без світла чи води. Звинувачують в усіх бідах Україну, яка начебто навмисно руйнує цивільну інфраструктуру. Такі дії називають воєнними злочинами і геноцидом міфічного народу Донбасу. Одночасно ті ж самі медіа подають поруч новини про атаки РФ на об’єкти цивільної інфраструктури України, публічно не приховуючи і фактично визнаючи воєнні злочини Москви. Однак вони це називають виправданими ударами по законних воєнних цілях.
Особливо цинічними є новини про відбудову новоокупованих територій, які найбільше постраждали від бойових дій 2022 року. Якщо раніше людям обіцяли відремонтувати всі пошкоджені будинки і збудувати нові, то зараз ЗМІ звітують про те, що не встигають, хоч і звели кілька новобудов для телевізійної картинки. Серед обіцянок для зруйнованого Маріуполя – побудова нового району з 50 висоток. Поки на цьому об’єкті нічого не збудували, але людям намалювали його паспорт як надію на краще майбутнє, за умови, що вдасться пережити зиму. За успіх свого врядування росіяни тепер видають організацію гуртожитків. Один з них, як хваляться пропагандисти, «створили за сучасними стандартами» на 250 людей в одному з приміщень колишнього ліцею і вже заселили туди шістьох людей. Більші масштаби із заселення 5 тисяч осіб навіть у гуртожитки – теж лише в обіцянках на майбутнє.
Подібне зведення цілих житлових районів з допомогою Ямало-Ненецького краю обіцяють і у сусідній Волновасі, яку росіяни майже повністю стерли з лиця землі. Поки ж тут обмежилися культурно-пропагандистською роботою зі зведенням пам’ятника воєнному злочинцю Володимиру Жозі, якого навесні ліквідували у місті українські захисники. На відкриття пам’ятника зігнали й дітей з юнармії, регіональне відділення якої створили тут кілька місяців тому.
Замість будівництва і відновлення інфраструктури Росія займається інформаційною обробкою місцевого населення. По-справжньому на окупованих територіях розбудовується лише мережа партійних, кишенькових громадських, молодіжних та інших пропагандистських організацій. В окупаційних ЗМІ головною темою останніх кількох тижнів була розбудова путінської партії «Единая россия». Ватажки «ДНР» та «ЛНР» звітували про те, що десятки тисяч українців нібито стали членами партії. Новини рясніють заголовками про відкриття нових регіональних відділень, проведення конференцій, засідання щойно створених оргкомітетів. Ватажок «ДНР» Денис Пушилін уже з новим статусом «секретаря республіканського відділення «ЕР»» почав говорити про необхідність перемоги партії на наступних виборах. А керівник «ЛНР» Леонід Пасічник наголосив, що створення регіональних відділень прискорить інтеграцію окупованих територій до суспільно-політичного життя РФ.
Отже, у ЗМІ «ДНР» та «ЛНР» Росія імітує бурхливу діяльність з відновлення пошкодженої інфраструктури, звинувачуючи Україну в її навмисному руйнуванні і зображуючи себе спасителькою. Українцям в окупації нав’язують думку, що входження до складу РФ є єдиною надією на відбудову. Натомість Росія вкладає ресурси у культурно-пропагандистську роботу і розбудову путінської партії «Единая росия». В цілому такий підхід є логічним, адже партійців можна забрати з собою до Росії, коли доведеться відступати, а вкладені в інфраструктуру гроші вже не повернеш. Масштабна ж відбудова Луганщини і Донеччини, яку так наполегливо обіцяють окупанти наступного року точно буде, але здійснюватиме її Україна після перемоги.