ГоловнаБлогиБлог Олега Петровця

Пристрасті довкола спецконфіскації

Про так звану «спецконфіскацію» говорять ще з 2015 року. І, по-правді кажучи, розгортання подій довкола цього питання чимось нагадує захоплюючу книжкову історію, до якої не втрачається інтерес аудиторії, і яка поки не має логічного завершення.

Фото: finance.obozrevatel.com

Мова йде про ініціативу/необхідність/вірогідність ухвалення законопроекту, який дасть можливість ще до завершення розслідування злочину конфіскувати арештовані кошти та інші активи, отримані незаконним шляхом, в тому числі $1,5 млрд, які були вкрадені з державного бюджету режимом Януковича.

Варто зазначити, що прийняття такого закону називають одним із головних інструментів у боротьбі з корупцією, а також важливою умовою, виконання якої взяла на себе українська влада у рамках процесу візової лібералізації з ЄС.

Сьогодні ж дане питання, хоч і зависло в повітрі, проте вже має свою міні-історію, адже в парламенті було зареєстровано декілька законопроектів з цього приводу, які активно дискутувалися у владних колах і суспільстві, однак жоден з них не знаходив стабільної підтримки ані в українців, ані в депутатів.

Основним аргументом критиків є побоювання, що прийняття такого закону несе в собі корупційні ризики і відверто «попахує» тоталітаризмом, адже дозволить безперешкодно відбирати майно звичайних людей і призведе до справжнього хаосу та панування беззаконня в країні, яка знаходиться у стані реформування.

Останній з таких законопроектів 14 вересня 2016 року затвердив і направив до Верховної ради Кабінет Міністрів України. Його було зареєстровано під номером 5142.

Довідково:

Законопроект №4811, ініціаторами якого виступила група народних депутатів, був зареєстрований 14.06.2016 року і був сприйнятий європейськими експертами як спроба підміни «ключового безвізового закону» і розкритикований як такий, що не відповідає стандартам ЄС. Крім того даний документ охрестили «клоном» раніше відхиленого правоохоронним комітетом скандального проекту №4057, а відтак - відкликали парламентарі.

Проте згодом у група нардепів спробувала «взяти реванш», зареєструвавши в законодавчій обителі новий законопроект №4890, який також не знайшов підтримки у суспільстві і серед народних обранців.

Після шкалу критики, який накопичився по відношенню до «спецконфіскаційної ініціативи», численних невдалих спроб внести відповідні законопроекти у порядок денний парламентського засідання і відсутність консенсусу щодо цього у народних обранців, не дивно, що прогнози стосовно виведення даного питання на якісно новий рівень є в основному невтішними.

І ці прогнози, на жаль, мають всі шанси на те, аби реалізуватися.

Так, на засіданні 2 листопада парламентський комітет з питань правової політики та правосуддя вирішив рекомендувати Верховній Раді прийняти за основу проект закону про спецконфіскацію.

Проте, днем пізніше документ не підтримав інший комітет - з питань запобігання та протидії корупції, який побачив у ньому корупційну складову.

Несподівано законопроект не знайшов підтримки і європейських партнерів.

30 жовтня нардеп Олексій Рябчин оприлюднив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook лист-відповідь голови представництва ЄС Хюга Мінгареллі на ім’я голови комітет ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрія Кожемʼякіна, в якому європейські представники рекомендуються Україні не ухвалювати проект закону про спецконфіскацію у нинішній редакції, а зосередитися на використанні існуючих механізмів для повернення активі набутих злочинним шляхом і завершити створення Агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами.

В свою чергу в Кабміні просять проголосувати за документ в першому читанні та доопрацювати його до другого читання з урахуванням всіх зауважень, які виникли у парламентарів.

Чиї аргументи виявляться переконливішими прогнозувати наразі важко, проте з упевненістю можна констатувати, що чим далі, тим напруженішою стає ситуація, адже йдеться про великі гроші. Проте потрібно чітко усвідомлювати, що в надскладних умовах, у яких зараз опинилася Україна, ці гроші могли б суттєво допомогти, в тому числі, вони могли б бути використані на зміцнення обороноздатності української армії. А без прийняття відповідного закону такий розвиток подій бачиться маловірогідним.

Щодо того, чому деякі народні обранці за даний законопроект не голосують, розмірковувати можна по різному. І хоча з усіх сторін лунають красиві і гучні заяви про дотримання прав людини, загрозу демократії і тому подібне, проте є й інша сторона медалі: можливо просто-на-просто дехто панічно боїться того, що антикорупційна реформа та активізація прокуратури та антикорупційних органів таки принесе свої результати ? В такому випадку деяким «високим» сьогодні політичним персонам прийдеться стрімголов пакувати награбовані кілограми готівки у валізи і тікати з рідної землі, яка їх ГОДУВАЛА. Але у разі дії закону про спецконфіскацію, часу на здійснення віртуозних маневрів по перекиданню інших награбованих активів буде обмаль. Можливо у цьому все ж таки проблема?...

Олег Петровець Олег Петровець , Політичний експерт
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram