Відразу після обіцянки влади підвищити соціальні стандарти у вигляді зниження ставок по кредитам на житло, виплати вкладів «Ощадбанку», підвищення пенсій і т.д., виникло логічне запитання – що змінилося за останні півроку, коли ми ще «затягали паски», а тепер вже будуємо нову соціальну державу.
На моє глибоке переконання, не змінилося абсолютно нічого. Економічна система законсервована. Весь бюрократичний апарат працює на крупний бізнес та монополії.
Вони:
- отримують преференції за рахунок бюджету;
- «виграють» державні тендери;
- витісняють конкурентів, діючи далеко не завжди економічними і законними методами.
Велика армія чиновників годується за рахунок «тіні». Створення прозорих правил гри не є їх пріорітетом, тому що позбавляє величезних доходів.
Індикатором можливих змін, якщо вони будуть, особисто для мене стане питання легалізації зарплат. Внаслідок великого фіскального навантаження на фонд оплати праці велика частина підприємців змушені офіційно не реєструвати працівників. Якщо вони це зроблять – стануть банкрутами. Лише в Києві, за офіційними підрахунками податкової служби, зарплату в «конверті» отримують близько 600 тис. працівників. Загалом, за даними Міжнародної організації праці, в Україні близько 1,8 млн. людей працездатного віку офіційно не влаштовані на роботу. В свою чергу уряд взагалі оперує цифрами в 4-5 млн. чоловік.
Проте, справа не в точних даних, а в масштабі проблеми. Легалізація зарплат є нашим величезним внутрішнім резервом. Проте змінити систему ми зможемо лише знизивши фіскальне навантаження.
Проаналізувавши проблему, ми дійшли висновку, що лише зменшення ставки єдиного соціального внеску з 34,7% до 18,1% зможе вивести зарплати з «тіні». Відповідний законопроект вже підготовлено. І що найголовніше, компенсатори знайдені. Залишилося лише продемонструвати політичну волю і розпочати реформу. Звісно, це складніше, ніж ввімкнення друкарського станку. Але іншого шляху, якщо ми дійсно хочемо підвищувати соціальні стандарти, не існує.