«Піар під час війни»
Витрати бюджетних коштів на піар місцевої влади в ЗМІ – не нова історія для України. Особливо багато цій проблемі приділялося уваги в 2014-15 роках, що врешті призвело до прийняття парламентом Закону «Про роздержавлення державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».
Власне, «роздержавлення» задля обмеження впливу місцевої влади на пресу мало відбутися протягом трьох років після набрання Законом чинності. Однак, і сама реформа подекуди здійснювалася суто формально, і друковані ЗМІ не охоплюють усього медіа-спектру – тож проблема не втратила актуальності.
Для ілюстрації: у зведеному бюджеті Харківської області за перші 9 місяців 2022-го року за статтею «фінансова підтримка засобів масової інформації» вже витрачено 14,2 мільйони гривень із запланованих 27,8 мільйонів. Левова доля цих видатків (вже здійснено близько 10 мільйонів) припадає на міський бюджет Харкова. Також в обласному бюджеті є стаття «інші заходи у сфері засобів масової інформації» – загалом, річний фонд запланованих видатків по ній складає майже 7 мільйонів гривень. Тобто, можна констатувати, що частина місцевих ЗМІ продовжує отримувати бюджетне фінансування – відповідно, передчасно казати про їхню незалежність і виведення зі сфери впливу влади.
Окрема стаття видатків громад, яка також пов’язана із впливом (за бюджетний кошт) місцевої влади на медіа-простір – «висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування». Перш за все, викликає питання сама по собі доцільність таких витрат в умовах, коли для «висвітлення діяльності» у громад є власні сайти та ресурси в соціальних мережах (на адміністрування яких вже закладені бюджетні кошти).
До того ж саме зараз, в умовах підвищеного попиту на офіційні джерела, ЗМІ (включно з телеграм-каналами як найбільшим масовим і динамічним сегментом нових медіа) самі в гонитві за контентом охоче цитують будь-які заяви мерів – тож, який сенс витрачатися на додаткові публікації в медіа з набагато меншим охопленням.
Для прикладу: особистий телеграм-канал мера Харкова Ігоря Терехова має 67 тисяч підписників, а його публікації збирають сотні тисяч переглядів за рахунок репостів іншими каналами. В свою чергу, телеграм-канал «Харьковские Известия» налічує менше 5 тисяч фоловерів із середнім показником публікацій 1-2 тисячі переглядів.
Втім, місцеві очільники продовжують користуватися усталеною практикою закупівлі для себе коштом громади додаткового піару – це відбувається масово і приклад міських громад активно наслідують селищні та сільські. Навіть війна не відвадила їх від цієї звички: так, неабиякий резонанс ще в липні викликала новина про закупівлі Дніпровської міської ради, яка офіційно витратила 27 мільйонів на піар під час війни. Попри обурення частини громадськості такими пріоритетами у видатках, 1 вересня міська влада Дніпра уклала ще один договір на 7,4 млн. грн. із ФОПом на сприяння висвітлення своєї діяльності у місцевих ЗМІ.
Найбільші та найсвіжіші кейси в 2022 році
На Харківщині до «розмаху» сусіднього регіону справа поки не дійшла, але тут також, попри війну, громади продовжують витрачати кошти де-факто на піар місцевої влади. Серед чинних договорів у 2022-му році найбільші суми фігурують у закупівлях Харківської, Ізюмської та Балаклійської міських рад.
Джерело: в інфографіці використані дані про закупівлі з сайту Prozorro
Так, у Харкові відкриті торги завершились на позначці 3,1 мільйони гривень, а переможцем стала теле-радіокомпанія «Сімон». В Ізюмі міська рада уклала договір на 250 тисяч гривень із радіокомпанією «Радіо-Ізюм» – угоду підписали менше ніж за дві доби до вторгнення, 22 лютого. В Балаклії, за даними сайту Prozorro, торги відбулися і завершились перемогою «Вістей Балаклійщини» (пропозиція – 198 тисяч), але незрозуміло, чи встигла міська рада підписати сам договір (або ж угода була укладена, але ще не оприлюднена на Prozorro).
Можна було б припустити, що після 24 лютого громади спробують зменшити подібні непріоритетні видатки та переглянути діючі угоди в бік зменшення суми (або взагалі анулювання). Але це не так – більше того, після початку повномасштабної війни не тільки продовжили діяти «старі» договори на 2022-й рік, але й укладалися нові угоди.
Джерело: в інфографіці використані дані про закупівлі з сайту Prozorro
Наприклад, одразу дві закупівлі (18 липня та 21 жовтня) провела Зміївська міська рада – переможцем обидва рази на загальну суму трохи менше 200 тисяч гривень став «Зміївський кур’єр». А в свою чергу, Краснокутська селищна рада наприкінці травня підписала договір на «допорогову» суму 49 840 гривень із «Слобідським краєм». Ще раніше, 24 березня, зі «Слобідським краєм» уклала угоду на 195 тисяч гривень Пісочинська селищна рада. До речі, саме це видання найчастіше отримує кошти громад Харківщини на висвітлення діяльності місцевої влади, і заслуговує в цьому контексті особливої уваги.
На сайті «Слобідського краю» доволі цікаво і розгорнуто описано власну історію газети, заснованої в березні 1917 року. Її назва часто змінювалася, зокрема, й топонімічно («Донецький пролетар» перетворювався на «Харківського пролетаря»), але майже завжди це був рупор влади. Свою сьогоднішню назву видання отримало в 1991 році, і до листопада 2018-го «Слобідський край» мав статус комунального підприємства. Відповідно до вимог Закону про «роздержавлення», 4 роки тому Харківська обласна рада та державна адміністрація вийшли зі складу засновників видання, і юридично воно перетворилося на «товариство з обмеженою відповідальністю». Із 2012 року газета має свій web-сайт, наразі також представлена в усіх провідних соціальних мережах.
У Стратегії «Слобідського краю» прямо зазначено, що однією з цілей на 2019-2023 роки є збільшення кількості договорів на висвітлення діяльності органів місцевої влади та самоврядування як одне з основних фінансових джерел для існування медіа. І варто відзначити, що в цьому було досягнуто неабияких успіхів: на сайті Prozorro міститься 245 оголошень про закупівлі, на які видання висувало свою цінову пропозицію. Щоправда, у найбільших торгах (понад 3,7 млн. грн. у 2020 та 2021 роках), оголошених Харківською міською радою (на «офіційне опублікування нормативних документів»), «Слобідський край» поступався наближеним до мерії «Харьковским Известиям». Але видання «брало кількістю» та фокусувалося на невеликих закупівлях у громадах регіону, які, ймовірно, за інерцією позиціонують медіа як «офіційне обласне видання».
Хитрощі неконкурентних закупівель
Аналізуючи оголошення від громад-замовників у 2021-22 роках, кидається в очі й один зухвалий спосіб придушення конкуренції в закупівлях послуг із «висвітлення діяльності». Подекуди, у самому тексті замовлення очікуваним продуктом визначається не просто «висвітлення діяльності», за яке можуть позмагатися різні ЗМІ, а висвітлення діяльності в газеті та на сайті конкретного вказаного ЗМІ.
Тобто, назва очікуваного переможця одразу прописується в тексті оголошення як умова для закупівлі. Власне, це доводить саму ідею конкурентних публічних закупівель до цілковитого абсурду. Виглядає, ніби роботодавець розміщує вакансію, в якій вже зазначено прізвище працівника, і всі інші резюме приречені залишитися без розгляду.
Джерело: в інфографіці використані дані про закупівлі з сайту Prozorro
Найчастіше подібна схема зустрічається саме стосовно розміщення на ресурсах «Слобідського краю». Лише з 28 січня по 2 лютого 2022 року одразу 3 громади (Коломацька, Солоницівська, Богодухівська) на Харківщині опублікували подібні оголошення, і переможцем в усіх торгах, як не важко здогадатися, ставав «Слобідський край». Окрім цих трьох випадків, протягом січня 2022-го такі ж закупівлі із заздалегідь визначеним переможцем зробили Старовірівська, Біляївська, Балаклійська, Лозівська та Великобурлуцька громади.
Цікаво, що за даними Opendatabot, одним із власників ТОВ «Редакція газети «Вісник Великобурлуччини»» (з яким місцева влада уклала угоду) є Склярова Людмила Миколаївна – одночасно на сайті громади міститься тогорічне Рішення Великобурлуцької ради про включення однойменної Склярової до складу виконавчого комітету селищної ради. Тобто, де-факто склалася така ситуація: чиновниця місцевої влади закуповує піар-послуги у самої себе коштом громади. Відповідно, підписання такого договору порушує одразу декілька норм Закону «Про публічні закупівлі».
Хоча загалом, ці та інші хитрощі, на які йдуть «недороздержавлені» ЗМІ та їхні замовники з місцевої влади, швидше, підкреслюють неминуче наближення кінця «старих медіа», звиклих до утримання на бюджетному фінансуванні в обмін на хвалебні оди місцевим керівникам.
Висновки
Проблема закупівель за кошти місцевих бюджетів послуг із «висвітлення діяльності влади» насправді є досить складною та багатоаспектною. Більш очевидними видаються аспекти, які на поверхні – порушення рівних умов політичної конкуренції, «відкати» на мільйонних закупівлях, непріоритетні витрати під час війни, провладна «джинса» в місцевих ЗМІ та їх «фіктивне роздержавлення». Всі ці наслідки поточної ситуації з «висвітленням діяльності» заслуговують однозначної негативної оцінки.
Водночас, є і більш суперечливий аспект, який стосується загальної ситуації з ринком місцевих медіа. Після 24 лютого місцеві ЗМІ опинилися в надзвичайно складній ситуації, де з одного боку, вони втратили інвесторів та рекламодавців, а з іншого, ще й програли конкуренцію telegram-сегменту нових медіа. Але з точки зору професійних та етичних стандартів, telegram-канали багатократно «перевершили» місцеві ЗМІ у всіх тих негативних явищах, які були притаманні українському медіа-ринку (фейки, «джинса», «чорнуха», однобока чи неперевірена інформація тощо). Відтак, потрібно визначитися, чи заслуговують місцеві ЗМІ на якусь форму підтримки/співробітництва з місцевою владою на фоні системної кризи медіа-ринку та суттєвого зниження його стандартів.
Зрозуміло, що в разі позитивної відповіді, це вже не має бути формат піару в обмін на бюджетне фінансування (пряме чи у формі закупівель послуг). Аналіз стану закупівель «висвітлення діяльності влади» в громадах Харківщини засвідчив, що навіть війна не зупинила цієї архаїчної за своїм змістом практики. Хоча суми укладених вже після 24 лютого нових договорів не такі вже й великі (вимірюються десятками чи сотнями тисяч гривень), проте вони мають глибоке символічне значення та ілюструють вкрай сумнівні пріоритети місцевих очільників. А ще яскравіше ці пріоритети проявляються в хитрощах із допороговими закупівлями з вказаним в оголошенні очікуваним переможцем, які помножують на нуль саму ідею конкуренції між медіа. Якщо ця практика розповсюдиться і на інші сфери зі значно більшими сумами, то ризикуємо отримати «відкат» публічних закупівель на рівень їх тіньової закритої версії до впровадження системи Prozorro.
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду в підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов'язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».