Гендерні квоти визначаються ч.9. ст.219 Виборчого кодексу. Під час формування єдиного та територіальних виборчих списків партійні організації мають забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). А якщо кількість кандидатів у списку не кратна п’яти, до останніх у списку (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі.
Варто зазначити, що 40%-ні квоти для списків кандидатів на виборах не повною мірою відзеркалюють гендерне співвідношення, яке склалося в українському суспільстві. За даними Державної служби статистики, станом на 1 січня 2020 року в Україні з 41 732 779 осіб населення, налічується 22 389 339 жінок та 19 343 440 чоловіків. Тобто, жінки складають 53,65% населення, а чоловіки – 46,35%.
Втім, запровадження навіть 40%-х гендерних квот, поряд із введенням відповідальності за їх недотримання у вигляді відмови партіям в реєстрації списків, є певним досягненням у порівнянні з законодавчими нормами, які діяли у попередню кампанію місцевих виборів 2015-го року. Тоді в Законі «Про місцеві вибори» були прописані 30%-ні гендерні квоти для списків кандидатів у багатомандатних округах, але вони носили рекомендаційний характер: для партій-«порушників» відмови в рестрації не передбачалося.
Однак, введення гендерних квот для виборчих списків на місцевих виборах зовсім не гарантує автоматичного досягнення гендерного балансу у новообраних місцевих радах. Тут існує декілька проблем:
• 40%-ні квоти введені лише для виборчих списків партій, а для складу місцевих рад в українському законодавстві така норма не встановлена. Через це дотримання партіями гендерних квот може стати формальним, а жінки – потрапити на «непрохідні» місця у списках;
• партії можуть «обходити» гендерні квоти, включивши до списків номінальних кандидаток і домовившись з ними про подальшу відмову від балотування або від депутатського мандату в разі обрання
В результаті, частка жінок у новообраних місцевих радах може зовсім не збільшитися у порівнянні з попереднім складом рад, або збільшитися незначно.
Як проявилися означені проблеми гендерного квотування пфд час місцевих виборів-2020, проаналізуємо на прикладі виборів до Харківської міськради.
Дотримання гендерних квот у партійних виборчих списках до Харківської міськради
З 17-ти політичних партій, які взяли участь у виборах до міськради Харкова, депутатські мандати здобули лише шість: «Блок Кернеса-Успішний Харків!» (отримав 34 мандати), «Опозиційна платформа-За життя» (19 мандатів), «Слуга народу» (9), «Європейська солідарність» (9 мандатів), «Партія Шарія» (7), «Блок Світличної «Разом!» (6). Всього у новообраній міськраді Харкова, як і в минулому складі, буде 84 депутати.
До виборчих списків цих шести партій була включена різна частка жінок. На етапі формування списків всі вони дотрималися гендерної квоти. Вже до дня виборів ситуація з гендерним розподілом змінилися. У інфографіці відображені показники кожної партії на день виборів, з урахуванням відмов кандидатів від балотування після реєстрації списків.
Джерело даних: Офіційний сайт ЦВК.
В ході виборчого процесу ризик відмови жінок від балотування після реєстрації виборчих списків і до встановленого ст.231 Виборчого кодексу граничного строку (не пізніше, ніж за 19 днів до дня голосування) проявився, хоча і не мав системного характеру. Масовою відмовою жінок-кандидаток від балотування відзначилася лише «Партія Шарія».
Початково Постановою Харківської міської ТВК № 24 від 25.09.2020 р. було зареєстровано виборчий список «Партії Шарія», який включав 36 кандидатів. З додатку до цієї постанови видно, що вимоги Вибочого кодексу щодо гендерного представництва у списку було дотримано: в усі «п’ятірки» було включено по 2 жінки. В цілому, з 36-ти кандидатів налічувалося 14 жінок (38,9%) та 22 чоловіки (61,1%). Незначний «недобір» до 40% сформувався через те, що 36-м кандидатом став чоловік.
Однак, участь у виборах в день голосування взяли лише 25 кандидатів «Партії Шарія». При цьому, 80% з них склали кандидати-чоловіки і лише 20% - жінки. Постанова Харківської міської ТВК № 43 від 02.10.2020 р. зафіксувала відмову від балотування 11-ти кандидатів від «Партії Шарія» за власними заявами. 9 з них були жінки.
У цьому випадку масової відмови кандидаток «Партії Шарія» від балотування проявилася проблема «обходу» гендерної квоти після реєстрації виборчого списку. Однак, подібний «маневр» партії вже не підпадає під законодавче регулювання і відповідальності з боку партійної організації не передбачає, що демонструє недосконалість виборчого законодавства у частині гендерних квот.
З боку інших партій масових відмов жінок від балотування не спостерігалося. У партійних списках на момент голосування зберігся гендерний розподіл відповідно до визначених Виборчим кодексом гендерних квот. Найбільший відсоток жінок був представлений у списку «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» (45,2%).
Проблема «обходу» партіями гендерних квот на цьому не вичерпана. У поствиборний період зберігається ризик, що обрані депутатами жінки можуть або не подати заяв на отримання мандатів, або відмовитися від мандату на початковому етапі роботи новообраної міськради.
Гендерне співвідношення на «топових» місцях виборчих списків
Формальний підхід до дотримання гендерної квоти з боку партій найбільш помітно проявився у територіальних виборчих списках, де жінкам, в більшості випадків, виділялися завідомо «непрохідні» останні місця. А на «топових» позиціях (до яких умовно можна віднести місця з 1-го по 3-тє) спостерігалися, в основному, чоловічі прізвища. Так само, «першими кандидатами» загальних виборчіх списків партій були, в більшості, чоловіки (за виключенням списку «Блоку Світличної «Разом!»).
Джерело даних: Офіційний сайт ЦВК.
Лише у «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» жінки та чоловіки зайняли більш-менш паритетні позиції на «топових» місцях виборчих списків: жінок - 45,5% (10 кандидаток), а чоловіків – 54,5% (12 кандидатів).
У списках інших 5-ти партій спостерігалися суттєві розбіжності у кількості чоловіків та жінок на «прохідних» місцях на користь чоловіків. Найбільший розрив – у «Партії Шарія»: чоловіків на «топових» місцях в 17 разів більше, ніж жінок. У «Опозиційної платформи-За життя» також велика розбіжність: чоловіків більше, ніж жінок, у 10 разів. У «Блоку Світличної «Разом!» чоловіків більше в 4,5 рази, у «Європейської солідарності» - в 4,2. У «Слуги народу» різниця на користь чоловіків дещо менша, але все одне вагома: їх у 2,1 рази більше, ніж жінок.
Така ситуація є дискримінаційною щодо жінок-кандидаток і свідчить про те, що більшість партій, які пройшли до Харківської міськради, формально підійшли до дотримання гендерного балансу. Необхідну кількість жінок до списків включили, але у територіальних списках більшість «прохідних» місць дісталася кандидатам-чоловікам, як і «перші місця» загальних списків.
Динаміка гендерного представництва у Харківській міськраді
Наскільки збільшилася частка жінок в результаті застосування гендерної квоти у новообораній Харківській міськраді VIII скликання, у порівнянні з попереднім складом VII-го скликання, - відображено в інфографіці.
Дані представлені з урахуванням того, що Геннадій Кернес, обраний одночасно міським головою та депутатом міськради, відмовився від депутатського мандату (як вимагає у такому випадку законодавство), а його місце у раді зайняла наступна за черговістю кандидатка Ілона Хачатурян. Рішення про це прийнято Харківською міською виборчою комісією і зафіксовано у постанові № 97 від 07.11.2020 р.
Джерела даних: Офіційний сайт Харківської міської ради, Офіційний сайт ЦВК, Інформаційний портал «Vgorode»
Введення 40%-ї гендерної квоти хоч і не призвело до 40%-ї представленості жінок у новообраній міськраді Харкова, тим не менш, сприяло зростанню їх кількості у порівнянні з попереднім складом VII-го скликання. «Приріст» жінок склав 10 осіб (11,9%). Таку динаміку можна оцінити, як позитивну, але очевидно недостатню для досягнення гендерного балансу у міськраді, який би відповідав співвідношенню чоловіків та жінок в суспільстві.
У міськраді VII-го скликання було 21,4% жінок, що на 8,6% менше рекомендованої для виборчих списків партій 30%-ї гендерної квоти, встановленої «Законом про місцеві вибори», який діяв у 2015-му. А до новообраної міськради VIII-го скликання пройшли 33,3% жінок, що на 6,7% менше 40%-ї квоти, встановленої діючим зараз Виборчим кодексом.
Аналіз гендерного співвідношення у Харківській міськраді в розрізі партій показує, які саме партії дали найменші та найбільші відсотки жінок у складі обраних від цих партій депутатів.
Джерела даних: Офіційний сайт ЦВК, Інформаційний портал «Vgorode»
Від «Партії Шарія», яка «обійшла» гендерну квоту шляхом відмови 9-ти кандидаток від балотування, до того ж, надала своїм жінкам-кандидаткам найменшу частку «прохідних» місць (5,6%), до міськради не пройшло жодної жінки. 100% списку її новообраних депутатів складають чоловіки. У «Опозиційної платформи-За життя», яка стала другою після «Партії Шарія» за «антирейтингом» надання жінкам «топових» місць у виборчому списку (всього 9,1%), з числа 19-ти депутатів у міськраді – всього 3 жінки (15,8%).
«Блок Світличної «Разом!» та «Європейська солідарність» мають середні показники: по 33,3% жінок серед депутатів, які пройшли від цих партій. У «Слуги народу» - 44,4% жінок, що навіть перевищує 40%-ну квоту. А найбільше жінки представлені серед обраних депутатами від «Блоку Кернеса-Успішний Харків»: їх - 50%. Це закономірно, адже ця партія забезпечила найбільше представництво жінок у загальному виборчому списку та на «топових» місцях.
Висновки та рекомендації
Проаналізовані показники гендерного співвідношення у виборчих списках партій та динаміка у складі Харківської міськради показують, що гендерні квоти у виборчому законодавстві в певній мірі спрацьовують на користь збільшення представництва жінок у місцевих радах.
З метою наближення складу місцевих рад до гендерного балансу необхідно встановити дієві механізми контролю та відповідальності партійних організацій щодо дотримання норм гендерного квотування не лише під час реєстрації, а й протягом подальшого виборчого процесу – безпосередньо до дня голосування та у поствиборний період, коли відбувається процес отримання мандатів. Метою в цих випадках має бути запобігання масовим відмовам жінок від балотування та від отримання депутатських мандатів в разі обрання, - явищам, які свідчать про намагання партійних організацій зберегти традиційний гендерний дисбаланс.
А з метою вдосконалення норми щодо дотримання гендерних квот у виборчих списках доцільно ввести норми гендерного квотування для розподілу кандидатів на «топових» місцях територіальних виборчих списків, що збільшить шанси жінок бути обраними до місцевих рад.
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов'язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».