ГоловнаБлогиБлог Наталії Рябцевої

Про електронну систему охорони здоров'я

Передісторія. Чим не влаштовують «паперові» дані?

У 2016 році я допомагала Швейцарському інституту охорони здоров’я та тропічної медицини адаптувати курс про планування мережі медичних закладів для України. Для цього ми взяли дані про захворюваність і роботу мережі з однієї з областей.

А далі почалося найцікавіше: при внесенні даних у швейцарську модель програма регулярно видавала помилку. Просту математичну помилку. Бо цифри зі звітних форм між собою не сходилися. Суто арифметично.

Для навчального інструменту ми знайшли рішення. Але що робити, коли на основі таких даних потрібно приймати рішення про медичну допомогу? Де потрібна лікарня? Скільки ресурсів треба закласти на надання медичних послуг? Хто ризикує залишитися без допомоги? Де взяти надійні дані тим, хто приймає рішення, від яких залежить здоров’я та життя?

Фото: facebook/Чернівецька обласна державна адміністрація

Національна служба здоров’я України: нова спроба

У 2019 році команда НСЗУ працювала над розробкою першої в Україні повної Програми медичних гарантій. У процесі розробки, серед іншого, була проведена масштабна аналітика основних звітних форм, включно із широко відомою у медичних колах формою №20. За три роки критичних змін не відбулося - цифри, введені в математичну модель, не зводилися до купи. На основі цих даних НСЗУ мала розробити Програму медичних гарантій та порахувати тарифи.

Величезна робота зі збору та тріангуляції даних, а також експертні обговорення допомогли знайти рішення. Але було би значно простіше й швидше від початку мати дані, на основі яких не страшно приймати рішення на рівні країні.

Для чого Україні електронна система охорони здоров’я?

Якщо коротко, то можливість використовувати надійні й оперативні дані в сфері, де рішення можуть вартувати здоров’я, - надзвичайно цінна. І це, певно, основний аргумент, чому потрібно інвестувати в розвиток електронної системи.

Як не дивно, описані вище дива зі статистикою відбуваються в країні, що має розвинуту сферу ІТ, широке використання смартфонів, доволі непогане забезпечення недорогим інтернетом. От тільки сфера охорони здоров’я, в якій надійність даних має особливе значення, дуже мало послуговувалася цими можливостями.

Ситуація почала змінюватися, коли було розпочато впровадження реформи фінансування системи охорони здоров’я в 2017 році. Тоді урядом було прийнято рішення, що кожен новий етап реформи може відбуватися лише за наявності необхідних ІТ інструментів.

Так електронні дані стали важливим джерелом для прийняття рішень, а електронна система - цінним інструментом і часто - передумовою розвитку медичної реформи. Саме в електронній системі відбувається укладення договорів, на підставі електронних даних здійснюються виплати закладам, а головне - відтепер медична інформація зберігається в одному місці та може бути звідти отримана. Не потрібно повторно вносити одні й ті самі дані чи робити наново обстеження, бо загубився папірець; можна легко отримати аналітику по наявних у системі даних, відкривши дешборд чи зробивши відповідний (електроний) запит. Держава отримує можливість приймати рішення та розподіляти кошти на основі надійних даних. Лікарям більше не потрібно переписувати медичну інформацію з однієї форми в іншу та «вручну» рахувати статистику. Пацієнти матимуть простіший доступ до своїх медичних даних і додаткові онлайн послуги.

Модель електронної системи охорони здоров’я в Україні

З початком реформи фінансування охорони здоров’я Україна обрала найсучаснішу модель електронної системи. Тоді, як розвинуті країни думали, як перейти від фрагментованих ІТ системи до можливості легко обмінюватися даними, Україна одразу почала будувати так звану гібридну модель. Її ідея така: держава будує центральну базу даних (що містить основні реєстри) та визначає основні стандарти, а бізнес створює медичні інформаційні системи (програмні застосунки) та пропонує користувачам «асортимент» рішень.

Що дає така система? З однієї сторони, держава визначає критично необхідні набори даних і реєстри, формує уніфіковані вимоги до них. Це гарантує, що обмін даними між різними системами можливий. Також, саме держава (в особі Національної служби здоров’я України) відповідає за зберігання та захист даних, що потрапляють у центральну базу даних (ЦБД). З другої сторони, бізнес значно краще за державу розробляє вже кінцеві рішення для користувачів (лікарів, пацієнтів, управлінців, аптек). Орієнтація на користувача, здорова конкуренція між різними медичними інформаційними системами (МІС) дозволяє створювати сучасні ІТ рішення та підтримувати постійний розвиток. А користувач завжди може змінити МІС, не втративши при цьому доступ до даних у ЦБД.

Звісно, на практиці це означає, що процес запуску нових модулів електронної системи забирає більше часу. Адже спочатку йде розробка на рівні ЦБД, а далі - на рівні МІС. Але досвід багатьох інших країн показав - держава ніколи не зможе створити продукт для користувача краще за бізнес.

Єдиним виключенням може бути проміжне або тимчасове рішення, якщо за стандар-тним процесом не виходить вчасно запустити критично важливий функціонал. Таки-ми прикладами в Україні стали:

- проміжне рішення (торговий майданчик) для контрактування спеціалізованих медичних закладів (цільова модель - повноцінна інформаційна система НСЗУ, для закупівлі якої наразі проходить тендер)

- тимчасова форма для звітування по пріоритетних послугах, оскільки не всі заклади мали потрібний функціонал у МІС (яка буде прибрана, щойно всі заклади матимуть необхідний функціонал).

Також, на перших етапах впровадження користувачам не завжди легко розібратися, які питання слід адресувати до НСЗУ, а які - до МІС; або ж - який функціонал має зв’зок з ЦБД, а який - є додатковою послугою від МІС. Відповіді на найчастіші питання можна отримати, звернувшись до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77 або до служби підтримки МІС.

Скільки це триватиме та хто платить за цей «бенкет»?

Насправді запровадження електронної системи - це дорогий і тривалий процес. Для багатьох європейських країн це були десятки років і десятки мільйонів євро. Тож, досвід України і тут є особливим. По-перше, стрімкість розвитку навіть при гібридній моделі. Від самої ідеї наприкінці 2016 року до зараз - маємо електронні договори, електронні декларації між пацієнтом і лікарем, електронні рецепти, електронні направлення, електронні медичні записи. Для прикладу - Німеччина та Бельгія кілька років лише планували запуск електронного рецепту. В Україні електронний рецепт для програми «Доступні ліки» був запущений у рекордні півроку.

Важливо, що розробка нового функціоналу відбувається не хаотично, а відповідно до задач реформи фінансування. Окрім того, НСЗУ виробила чіткий підхід до розробки. Суть його така: насамперед, описують очікувану модель, а до неї - детальні бізнес-процеси; на основі бізнес-процесів паралельно розробляють ІТ рішення та необхідні нормативні акти. На завершальному етапі навчанням користувачів новому функціоналу опікується як Академія НСЗУ, так і МІСи.

Розробка електронної системи триватиме ще не один рік, з основним наголосом на все більшу деталізацію медичних даних та інтеграцію різних реєстрів. Але найкритичніший функціонал буде доступний вже цього року.

Настільки стрімкий розвиток став можливий виключно завдяки об’єднанню зусиль і ресурсів декількох гравців. Політична воля та активне включення держави (насамперед, МОЗ і НСЗУ) створили сприятливе середовище, необхідну регуляторну базу, належну технічну підтримку та захист системи. Інвестиції міжнародних донорів дозволили розробити функціонал ЦБД, залучити консультантів, забезпечити додаткову кібер безпеку системи. Бізнес активно інвестував у розробку МІС і навчання користувачів; наразі на вибір представлено близько 30 МІСів.

Вже зараз на міжнародних заходах досвід України викликає великий інтерес і захоплення. Але важливішим за міжнародне визнання є подальший поступ у розбудові електронної системи охорони здоров’я.

Наталія Рябцева Наталія Рябцева , заступник Голови НСЗУ
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram