Народився 16 грудня 1962 року, в селі Тухля, Сколівського району, Львівської області.
З 1984 по 1988 рік навчався у Харківському юридичному інституті, після закінчення якого отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю правознавство.
Після закінчення ВНЗ пішов працювати в органи прокуратури.
З 1988 по 2000 рр. займав ряд посад у прокуратурі Львівської області. Починав зі слідчого до першого заступника обласного прокурора.
У 2000–2001 рр. працював першим заступником прокурора Чернівецької області. Згодом переведений до Генеральної прокуратури України: у 2001 році очолював підрозділ по забезпеченню діяльності Координаційного комітету при Президентові України у Генеральній прокуратурі України та окремий підрозділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства.
У вересні 2001-го року був призначений на посаду прокурора Рівненської області. У листопаді 2003-го року став заступником Генпрокурора України. У 2005 році за відмову порушити справу відносно лідерів опозиції («Помаранчевої революції») та виносити постанову за фактом розгону Майдану подав у відставку, але був звільнений за надуманими мотивами колишнього керівництва та, згодом відновлений у посаді на підставі постанови суду від 2005 року. У квітні 2007-го року за позицію щодо розпуску Парламенту Миколу Голомшу перевели на посаду прокурора Львівської області, проте вже в травні повернули на колишній пост — заступника Генерального прокурора України.
Глобалізаційні процеси вимагають від нинішніх урядів всіх країн тримати руку на пульсі планети і не лише відслідковувати тренди, а самим їх продукувати.
Левова частка дезінформації розповсюджується за допомогою можливостей технологічних рішень штучного інтелекту, тому виникає питання – як з цим боротися?
Ухвалення країнами ЄС законодавства щодо трудових мігрантів виводить українців із статусу безіменних заробітчан і ставить в ряди партнерських членів європейської спільноти.
Суспільство з часів майданів стало набувати стрімких самоорганізаційних форм, продукувати ідеї, творити нові проекти, добиватися від обслуги телескопа дій щодо модернізації.
Чи є єдиною причиною того, як легко ЦВК відмовляється від онлайн-контролю за виборами, відсутність законодавчої бази?
Тезовий огляд ситуації з питною водою.
Транзит енергетичних ресурсів набуває планетарної ваги і переходить до рівня нормотворчої розробки нового міжнародного права.
Минуле у кожної нації – своє, індивідуальне і воно є геополітичним статус-кво співдружності. А мирне майбутнє – загальне, планетне.
Відстояти українські церкви, українських священиків, які нині перебувають на тимчасово окупованій території, наш іспит і обов’язок.
Якщо мовне питання знову затягнуть, спустять на передвиборчих гальмах – це буде черговою ганьбою цієї політичної генерації і знаком, що її представникам пора іти.
Двадцятого лютого 2014 року історія зафіксувала мілітарну агресію нової парадигми – глобального гібридного тероризму.
Під час виборів в Україні ми станемо свідками і певною мірою учасниками очевидних та прихованих агресій саме комунікаційно-контентного характеру.
Україна в своїх щирих емоціях крізь біль і сльози посміхається до світу, дарує йому смисли буття, позитив і надію на наше з вами майбутнє.
Перед нами стоять завдання сучасної епохи, яка мовні проблеми ставить на перше місце.
Однією із цілей очільників країни на цьому етапі євроінтеграції має бути формування культу, стилю і перспектив національної валюти.
Якою вбачається нинішня Європа, до якої так прагне Україна.
Українство стає не тільки економічною силою на Заході, а й культурно-громадським явищем.
Думки про моє сьогоденне бачення майбутнього президента і його справ.
Наразі майданчик ВЕФ все більше нагадує табір відпочинку студентів, після якого кожен відбуває вирішувати власні задачі у своєму університеті.
Без зміни політичної системи, без законодавчо закріпленої відповідальності за порушення Конституції, без розуміння людського щастя як базової правової категорії, Україні і далі залишиться…
Україна використовується агресором у якості полігону для випробування гібридних терористичних тактик та постійного шантажу світових лідерів.
Путінський режим діє у такий самий спосіб, що й сталіністи.
Український парламент давно має окремим законодавчим актом визнати псевдореспубліки ДНР і ЛНР терористичними організаціями.
В умовах війни доводиться констатувати млявість, непереконливість, а часом – навіть відсутність належного реагування держави на серйозні зовнішні виклики.
Чому нардепи впадають у коматоз, коли потрібно розглянути Виборчий Кодекс?
