Народився 16 грудня 1962 року, в селі Тухля, Сколівського району, Львівської області.
З 1984 по 1988 рік навчався у Харківському юридичному інституті, після закінчення якого отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю правознавство.
Після закінчення ВНЗ пішов працювати в органи прокуратури.
З 1988 по 2000 рр. займав ряд посад у прокуратурі Львівської області. Починав зі слідчого до першого заступника обласного прокурора.
У 2000–2001 рр. працював першим заступником прокурора Чернівецької області. Згодом переведений до Генеральної прокуратури України: у 2001 році очолював підрозділ по забезпеченню діяльності Координаційного комітету при Президентові України у Генеральній прокуратурі України та окремий підрозділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства.
У вересні 2001-го року був призначений на посаду прокурора Рівненської області. У листопаді 2003-го року став заступником Генпрокурора України. У 2005 році за відмову порушити справу відносно лідерів опозиції («Помаранчевої революції») та виносити постанову за фактом розгону Майдану подав у відставку, але був звільнений за надуманими мотивами колишнього керівництва та, згодом відновлений у посаді на підставі постанови суду від 2005 року. У квітні 2007-го року за позицію щодо розпуску Парламенту Миколу Голомшу перевели на посаду прокурора Львівської області, проте вже в травні повернули на колишній пост — заступника Генерального прокурора України.
На міжнародній арені нам потрібні союзники і партнери. А для цього передусім необхідно стати тією державою, яку хотіли б бачити союзником інші країни.
Можливості цифрового неоварварства наразі не враховуються світом, який продовжує плекати надію на співробітництво з агресором із таким же рефреном: "Треба поговорити".
Ризиків надто багато, відповідальності понад край, загроза провалу неабияка, а виклики вже навіть не національні, а цивілізаційні.
Відома легенда про викрадення безпечної Європи, яка з подругами розважалася на березі моря, Зевсом у вигляді білого бика надихала митців світу на створення шедеврів протягом
століть…
Задачею влади було і є вийти із стану негативу і перейти в позитив взаємин із суспільством, зробивши його своїм союзником.
Тепер майданчик для дій РФ у Молдові звільняється. Як цей «оперативний простір» заповнить Кремль, буде видно найближчим часом.
Застосування хімічних препаратів слід розглядати під кутом геостратегічно-терористичних дій проти України з боку інших країн, передусім путінської РФ.
Україні потрібна сучасна екосистема правоохоронного функціоналу, яка б укріплювала і поширювала відчуття безпеки і захищеності на рівні громад і громадян.
Туристи в Україну їдуть. Та їхня кількість могла бути в рази вищою, якби в країні були створені відповідні партнерські умови. З одного боку державою, а з іншого – громадами.
Приватизація історії у виконанні кремлівського режиму є історичним рейдерством. І мета цього дійства зрозуміла – воно потрібне для абсолютного домінування в майбутньому.
Європа занурюється в атмосферу матеріально-споживацьких інтересів, де позиції особистого збагачення політичного та чиновницького істеблішменту співпадають з вимогами європейців.
Нинішній політичний режим РФ своїми претензіями щодо того, що українська мова не має права на власну норму застосування всередині держави вчиняє провокативну дію не лише проти України…
Перед європейськими політиками постає проблема: чи демократичні цінності визначатимуть дух середовища життя, чи їх замінять принципи та поняття гібридного миру.
Зупинити етнічний терор агресора, яким став нинішній режим Кремля, спільна задача міжнародної спільноти і особиста – української держави і суспільства.
Нам доведеться пройти важкий шлях до створення об’єктивної реальності, яка б відповідала справжнім потребам кожної громади і кожного українця.
Великі жертви минулого не виправдовують планетарні жертви сучасного, а саме на це робить ставку путінський режим і про це мріють інші диктатори у світі.
Путінський режим легалізує свій імперський месіанізм, адже через ці та інші документи Кремль постає рятівником людей і територій, яких знищує «київська хунта».
Зведення ситуації з українською мовою в українській державі до формального закону звужує масштаб самої державності. Наразі у ситуації із цим законом маємо старі, традиційно-лінійні…
Вища освіта вимагає кардинального розуміння якості освітнього процесу, адже нині українська освіта і сучасне життя – це різні світи різних планет.
Чіткий планомірний рух до Альянсу залежить тепер від професійної наполегливості і цивілізаційної стійкості української влади, а союзником в цьому процесі має бути громадянське суспільство…
Бібліотека сучасності має стати інфраструктурно-сервісним середовищем, де пануватиме ігрова стилістика спілкування з відвідувачами.
Нині необхідно удосконалювати матеріально-технічну базу комп’ютеризації шкіл і водночас добиватися усунення такого парадоксу, як «цифровий розрив» між учителями і учнями.
Як вирішити проблему мінних полів у свідомості українців, які перебувають під впливом «руского міра» – це питання, яке має вирішити українська держава разом із суспільством.
Євроатлантична інтеграція – довготривалий процес адаптації своїх потенціалів, унікальностей та інших можливостей до потреб Альянсу та пропозиція їх використання з максимальною ефективністю…
