Термінове (!) засідання цієї глобальної міжнародної організації, покликаної підтримувати і зміцнювати мир і міжнародну безпеку та розвивати співробітництво між державами світу, проводиться на вимогу делегації Російської Федерації. Так, тієї самої РФ, де править путінський режим, що де-факто є глобальним агресором, який тероризує багато країн у світі різними способами і засобами.
Яку ж загрозу міжнародній безпеці в прийнятті Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" вбачає один із засновників ООН, і постійний член Радбезу, який, до речі, виступає проти ще одного засновника ООН, яким є Україна? Цю загрозу озвучив один із «яструбів» нинішнього російського політичного істеблішменту, давній ворог світової демократії і України, депутат псевдодуми путінської РФ К. Затулін в інтерв’ю одному з видань: «мова йде про фундаментальне порушення прав людини. В цьому випадку – Загальної декларації прав і свобод, яка передбачає те, що володіння рідною мовою є невід'ємним правом людини. Його використання також невід'ємне право. Прийнятий на Україні мовний закон порушує ось ці основоположні принципи, прийняті ООН. Тому є всі підстави підняти це питання на рівні Організації Об'єднаних Націй».
Залишимо на совісті цього псевдодепутата юридичну казуїстику трактувань Загальної декларації прав людини і навіть явні протиріччя в його роздумах. Візьмемо до уваги лише аспект національної і міжнародної безпеки, оскільки саме ці основоположні принципи намагатиметься сьогодні ліквідувати путінський режим руками країн-членів ООН.
Будь-яке термінове засідання Ради безпеки ООН є по суті певним вибухом кардинальних протиріч на планеті, будь-то воєнні дії між державами, локальні агресії чи збройний конфлікт прикордонного характеру, перехід стадії внутрішньодержавного протистояння у гостру фазу чи навіть громадянську війну тощо.
В цьому випадку вперше було заявлено про небезпеку застосування рідної мови всередині суверенної держави (?!). Про те, що українська мова є загрозою для існування держави, яка називається Україною. Про те, що за вимогою глобального агресора, який одночасно є постійним членом Радбезу ООН українська мова може використовуватися на території держави Україна лише після узгодження нормативних аспектів саме з агресором, який своїми діями вбиває життя і проливає кров в Україні кожну добу ось уже шостий рік підряд.
Насправді у вимозі путінської РФ провести термінове засідання Радбезу ООН щодо мовного закону України ховається пряма загроза для української державності. Бо якщо відкинути всі завуальованості довкола порядку денного на сьогоднішнє термінове засідання Радбезу, запропонованого Кремлем, в чистому вигляді залишається одна проблема: світовий анонс путінським режимом наміру щодо повномасштабного вторгнення в Україну. Розрахунок кремлівських технологів вивів цю подію саме на сьогоднішній день, тобто час, коли українська влада знаходиться в перехідному стані і коли, за їхніми припущеннями, можливо проводити міжнародні провокації, а то й прямі збройові дії. Тобто, простий збіг обставин тут відпадає повністю. І ще невідомо, чи не буде присутність окремих високоповажних гостей на інавгурації і їхнє спілкування з новообраним президентом використана для підтвердження заявленої Кремлем позиції.
Апологет глобального гібридного тероризму – нинішній політичний режим РФ – претензіями щодо того, що українська мова не має права на власну норму застосування всередині держави вчиняє провокативну дію не лише проти України. Мова як середовище можливостей переходить в стан світової заборони. Бо вже завтра, якщо б Кремлю вдалося «протягнути» сьогодні свою резолюцію по мовному закону в Україні, можна буде ставити питання про захист російськомовних в будь-якій точці світу – від Естонії і Польщі до США і Австралії. І можна уявити, як би цей документ застосовували сателіти путінського режиму деінде.
Всередині України Кремль намагатиметься тепер перевести російську мову в розряд диверсійних. Тобто робитиме все, щоб звучання російської в Україні призводило до конфліктів на громадсько-побутовому рівні як мінімум і фізичного протистояння, бажано із жертвами, як максимум. На світовому рівні очевидно розвиватиметься прискореними темпами тема русофобії, цієї новітньої зброї путінського режиму проти світової демократії, де визначальним чинником є патріотично-шовіністичне єднання «руского міра», підкріплене «гебешним» євразійством з одного боку і формування тренду нації, що пригнічується у світі, з другого.
Мовне розмаїття світових націй і культур формує цивілізаційну духовність і примножує енергетику загальнолюдських цінностей, додає цьому світові яскравих життєвих фарб. Тому російську мову в Україні потрібно захищати від тероризування її російською з РФ. Цей парадокс ще довго досить болюче віддаватиметься в різних частинах країни, особливо в передвиборчий період. Тут потрібна зважена державна політика, яка має базуватися передусім на прийнятті мовного кодексу України. Перша цеглина цього кодексу закладена – це прийнятий нещодавно закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", який викликав такий шалений спротив у наших ворогів.
Ми маємо потужно, креативно і водночас толерантно відновлювати вагу української мови як фундаменту існування і розвитку нації, як перспективу нашого народу і як основу єднання українства світу. І захищати її, бо супроти нас діє глобальний гібридний терорист з майже абсолютним комунікаційно-контентним домінуванням у світовому масштабі. Допустити, щоб путінський режим перевів мовне питання (не лише українське) в елемент планетарного тероризму ми не маємо права. Тому Україна, зокрема і як засновник ООН, має вимагати від міжнародного співтовариства перегляду принципів прийняття рішень Радбезом ООН і обмеження впливу постійних членів, передусім нинішньої Російської Федерації, на світову політику.