Свого часу гуртування українців, творення національної свідомості, відбувалося довкола товариства «Просвіта», яке виникло наприкінці ХІХ століття у Львові. Та московська імперія надовго вилучила з життя українців не лише саму громадську організацію, а й спогади про неї. Надовго, але не завжди.
Тридцять років тому силами духу сучасників в Україні постало Товариство української мови імені Тараса Шевченка. Згодом воно переросло у нинішнє Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, 30-річчя якого ми сьогодні відзначаємо.
Ці роки діяльності організації були наповнені натхненною працею з розбудови української державності через плекання рідної мови, ствердження її в різних, найвіддаленіших куточках нашої країни, донесення до громад можливостей, які мова надає українцям для творчої самореалізації і перспективного розвитку.
Наша мова нині стоїть на захисті державності в Криму і на Сході України, боронить країну від ворожої навали на свідомість, розум і душу. І цю боротьбу всіма можливими засобами веде сучасна «Просвіта». Заходи, які проводить організація на лінії зіткнення в районі ООС та в різних регіонах країни, надихають наших співвітчизників на великі справи, додають їм натхнення в повсякденних справах і віри в перемогу над ворогом.
Українське суспільство бачить в сучасній «Просвіті» не лише партнера і колегу, а й побратима на ниві громадянської розбудови сучасної Майданної України.
Перед нами стоять завдання сучасної епохи, яка мовні проблеми середовищ лінгво-концептосферної стилістики в умовах сучасних динамік ставить на перше місце. Слово і зміст вже стали не лише образом і символом, а реальним креативним капіталом і путівкою в майбутнє не лише нації, а й світу.
Маємо опікуватися творчістю як умовою успішних перспектив, маємо долучатися до знань в масштабах ноосфери за Вернадським і дбати про критичну інфраструктуру культури і творчості в національній безпеці України. Часи прямої відповідальності відбивають метрономом-реквієм по загиблих героях України…