Однак цей важливий крок є лише початком довгого шляху до світового авторитету України як фінансово відкритої і відповідальної держави. Управлінська стилістика нинішніх можновладців і ще головніше – суспільне сприйняття вітчизняної валюти як другорядної є досить значною вадою для успішного руху по цьому шляху. Неповага до власної грошової одиниці є неповагою до держави як такої.
Цю невідповідність маємо усувати всі разом і невідкладно. Причому як на рівні державно-фінансової політики, так і у суспільно-громадському сприйнятті національної валюти.
Перспективи цієї діяльності мають відштовхуватися від традиційного процесу конвертаційності валюти і переходити до формування криптокультури цифрових горизонтів. Ці теми чомусь не звучать в повний голос на офіційному небосхилі сучасного урядування, хоча б через фахівців та візіонерів України у світі.
Недостатньо закріпити євроінтеграційні наміри в Основному законі України. Необхідно запропонувати суспільству конкретні кроки-механізми, які вже найближчим часом дозволять пересічному українцю відчути реальність цих прагнень. Тим паче, що для громадянина України відкриваються можливості оперування інструментарієм фінансового ринку, зокрема цінними паперами, наприклад, облігаціями внутрішньої державної позики.
Однією із цілей очільників країни на цьому етапі європейської інтеграції має бути формування культу, стилю і перспектив національної валюти. Українська гривня в реальній перспективі повинна поповнити світовий валютний кошик та стати реальним криптокультурним феноменом капіталізації нових номенклатурних форматів економіки епохи глобалізації 4.0.