І виникає закономірне запитання – чому нардепи впадають у коматоз, коли потрібно розглянути Виборчий Кодекс? Який також складається із кількох книг, до якого є величезна кількість правок і який вже пройшов перше читання. Звідки така дивна вибірковість?
Я не відкрию Америки, якщо скажу, що нове виборче законодавство для України аж ніяк не менш актуальне, чим питання банкрутства. Виборчий кодекс за актуальністю навіть мав би бути сьогодні найвищим законодавчим пріоритетом. Не говорячи вже про те, що зміна виборчого законодавства була основною передвиборчою мантрою усіх політсил.
Але наразі маємо приклад того, що коли є зацікавленість – все відбувається «в межах і в спосіб». Ще б пак – цікаво, скільки у сесійній залі людей, для яких механізми банкрутства цікаві особисто? Навіть з огляду на те, що цим Кодексом водиться поняття банкрутства фізичних осіб? Не хочу сказати нічого поганого про цей документ. Можливо, він актуальний і буде мати наслідками покращення економічної діяльності. Але наразі він цікавий як дзеркало збоченості нинішньої «еліти».
Поняття банкрутства дійсно на часі. Якщо не змінити виборчі правила – банкрутство спіткає політичну систему країни. Бо нинішні, прийняті ще за Януковича виборчі закони, консервують геть усе політичне поле, перетворюючи політикум на замкнену від суспільства окрему популяцію, до якої не можуть потрапити нові політики і нові політичні сили.
Висновок один – затягуючи розгляд Виборчого кодексу, прикриваючись воланнями про «складність» та «брак часу», Верховна Рада в цілому та її «фізичні особи» окремо, демонструють своє повне політичне банкрутство.