Довгі роки, десятиліттями, які могли б бути вартими століть, телескоп майже не змінювався. Його досить часто обслуговували застарілі чи випадкові спеціалісти, які більше думали про свій власний прибуток, ніж про пошук шляхів для польоту країни у космічному всесвіті шерінгової економіки, соціального блага потокових тотальних сервісів та мирного розвитку в царині індивідуальних та соціумних реалізацій. І недарма у 2011 році, уже на виступі у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова поетеса змушена була констатувати, що «гуманітарної аури так і нема».
Однак часи змінюються. Суспільство з часів майданів стало набувати стрімких самоорганізаційних форм, продукувати ідеї, творити нові проекти, добиватися від обслуги телескопа дій щодо модернізації.
Повільніше процесу модернізації піддається держава, набагато швидше – суспільство, особливо, навіть реактивно – молодь. Наша юнь зараз впевнено себе почуває на міжнародній арені, куди виходить зі стартапами і отримує світове визнання. Тільки минулого року українські школярі запропонували до суперфіналу міжнародного конкурсу Intel ISEF у США, де брали участь представники з понад 75 країн, три проекти: е-діагностика (програмне забезпечення для точнішої діагностики патології серця), дощ у пустелі (дешеве зрошення пустель), енергія блискавок (освітлення автошляхів за рахунок блукаючих струмів). Слід контатувати, що наша молодь вже увійшла в епоху ноосферного майбуття, як і їхні колеги з інших країн. Наприклад, Швеції, де 16-літня школярка номінується на Нобелівську премію миру за її молодіжну кампанію проти зміни клімату.
І як тут не повторити за Ліною Василівною:
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Процес модернізації держави, суспільного усвідомлення необхідності становлення справжної державності відбувається нелегко. Тривалий час телескоп перебував у ворожих руках глобальних терористів і випромінював чужі імпульси. Навіть зараз, коли триває його реставрація і модернізація, він ще не виконує свою функцію у повному обсязі. І тоді суспільство отримує імпульси від інших випромінювачів, які працюють на замовлення чужих інтересів. Нинішня виборча кампанія є яскравим підтвердженням цьому.
В розпорошеному незбалансованим (вибірковим) правом та дезорієнтованому суспільстві політики і громадські діячі втрачають вагу. Мушу констатувати, що не кидаються в таких випадках за порадою і до поетів навіть світового лету, яким є Ліна Василівна. Однак на відміну від політиків, чиє публічне життя обмежене виборами, поет завжди зі своїм народом. І зараз українці все більше відчувають потребу звертатися до глибин поетичного натхнення Ліни Костенко. Там вони шукають і відповіді на нагальні питання сьогодення, і розраду своїм сумнівам. Ось підтвердження – наші земляки із Польщі запустили патріотично-літературний флешмоб до дня народження поетеси: необхідно опублікувати відеоролик з улюбленим віршем. Це вже стає традицією – минулого року подібний флешмоб ініціювала Запорізька філія Суспільного телебачення. А початок цього чудового дійства губиться десь у майже десятирічній глибині. Ось вам і відповідь українців на суспільні запити.
Сьогодні Ліна Василівна святкує свій день народження. І це свято розділяють з нею мільйони співвітчизників, до душі яких вона зуміла доторкнутись.
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.